Рішення № 73745647, 03.05.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 03.05.2018

ЄУ № 420/2016/17

Провадження №2/420/147/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить встановити факт своєчасного прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати за ним право в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, вартістю 62657 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Спадщину після смерті батька фактично прийняла його матір ОСОБА_4, так як вона проживала разом з батьком, але на себе не встигла переоформити, так як хворіла і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. З батьками проживав його брат ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Він є спадкоємцем першої черги за законом, спадкоємців, які мають обов'язкову частку у спадщині, не має. Спадщину у вигляді домоволодіння після смерті матері він фактично прийняв, так як проводив поховання батьків, після смерті матері користується її речами, предметами домашньої обстановки та вжитку, проводить ремонт будинку та господарських споруд, благоустрій двору, до цього часу користується городом. Але за життя батьки не отримали правовстановлюючих документів на будинок, тому нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21.12.2017 відкрито загальне позовне провадження у зазначеній справі та призначено підготовче судове засідання.

23 січня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2

Позивач в судовому засіданні наполягав на позовних вимог з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить винести на розсуд суду.

Третя особа в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог, пояснив, що після смерті батька ОСОБА_5 прийняв спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) у колективній власності КСП ім. Ілліча розміром 6,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, майнового паю та нарахованих дивідендів на пайовий фонд майна КСП ім. Ілліча, СПК «Слобожанський». Спадщину після смерті матері ОСОБА_4 він не приймав та приймати не бажає.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Осинове Новопсковського району Луганської області помер батько позивача ОСОБА_5, який проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28.08.1998 Осинівською сільською радою Новопсковського району Луганської області, копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 22.06.1964.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається з: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, головою якого він був відповідно до довідки виконавчого комітету Новопсковської селищної ради Новопсковської територіальної об'єднаної громади Луганської області за вих. № 914 від 22.03.2017; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Ілліча, с. Осинове Новопсковського району Луганської області, розміром 6,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 16.12.1996; майнового паю та нарахованих дивідендів на пайовий фонд майна КСП ім. Ілліча, СПК «Слобожанський», с.Осинове, Новопсковського району Луганської області, що належав йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5 від 20.11.2003.

З урахуванням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, суд вважає, що до вимог позивача про визнання права на майно в порядку спадкування за заповітом мають застосовуватися положення ЦК УРСР 1963 року, оскільки на час відкриття спадщини діяв ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 рок у визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була чинною на час виникнення спірних відносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його діти - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, Новопсковською державною нотаріальною конторою 25.11.2003 заведена спадкова справа № 3103918 (номер у нотаріуса 414/04), що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №51295984 від 20.03.2018.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51295793 від 20.03.2018, ОСОБА_5 заповіт не складав.

Матеріалами справи встановлено, шо на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5, а саме: у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ілліча, с. Осинове Новопсковського району Луганської області, розміром 6,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), майнового паю та нарахованих дивідендів на пайовий фонд майна КСП ім. Ілліча, СПК «Слобожанський», с.Осинове, Новопсковського району Луганської області, державним нотаріусом на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВАР № 642765 від 25.11.2003, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №51295984 від 20.03.2018.

В судовому засіданні встановлено, що іншу частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, отримала його дружина ОСОБА_4, оскільки фактично вступила в управління та володіння вказаним спадковим майном. Зазначені обставини підтверджуються довідкою виконавчого комітету Новопсковської селищної ради Новопсковської територіальної об'єднаної громади Луганської області за вих. № 914 від 22.03.2017, показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні пояснили, що добре знали сім'ю ОСОБА_5, та підтвердили, що ОСОБА_4 після смерті чоловіка ОСОБА_5 вступила в управління та володіння домогосподарством за вказаною адресою, та проживала там до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, стала ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 Осинівською сільською радою Новопсковського району Луганської області, копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 22.06.1964.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Ілліча, с. Осинове Новопсковського району Луганської області, розміром 6,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 від 16.12.1996; майнового паю та нарахованих дивідендів на пайовий фонд майна КСП ім.Ілліча, с.Осинове, Новопсковського району Луганської області, що належав їй на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_8 від 20.11.2003.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є її діти - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, Новопсковською державною нотаріальної конторою 15.12.2003 була заведена спадкова справа №3239337, (номер у нотаріуса 446/03), та на частину спадкового майна позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ілліча, с.Осинове Новопсковського району Луганської області, розміром 6,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), майнового паю та нарахованих дивідендів на пайовий фонд майна КСП ім. Ілліча, с.Осинове, Новопсковського району Луганської області. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від серії ВВА №449253 від 15.12.2003, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №51295881 від 20.03.2018.

Вищезазначене дає суду підстави зробити висновок про те, що позивач відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4

За таких підстав, вимоги позивача про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, задоволенню не підлягають.

Також в судовому засіданні встановлено, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спадщину не приймали. Крім того, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9, виданим повторно 27.08.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 561 УРСР 1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме домоволодіння, позивач звернувся до Новопсковської державної нотаріальної контори, однак постановою нотаріуса від 21.03.2017 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по оформленню спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а саме видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказаний будинок.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 30.05.2008 року № 7.

В даний час позивач бажає реалізувати своє право на спадщину за законом після смерті матері, однак не може цього зробити так як відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно - житловий будинок. Таким чином, позивач позбавлений права оформлення спадщини в інший спосіб.

Вирішуючи питання щодо права власності на спірне домоволодіння, суд виходить з наступного.

Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, домоволодіння складається з житлового будинку площею 57,8 м2, ганку, літньої кухні, тамбуру, сараю, уборної, погрібу, огорожі.

Згідно звіту про оцінку майна від 17.05.2017 ринкова (оціночна) вартість будинку складає 62657,00 грн. Збудовано будинок у 1961 році

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що набрав чинності з 27.01.2005.

Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був побудований у 1961 році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. Відтак виникнення права власності у спадкодавця на житловий будинок не залежало від державної реєстрації цього права.

29.06.1998 набула чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом №121 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998.

Отже, обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998. Як вбачається з матеріалів справи, спадковий житловий будинок збудований у 1961 році, тобто до набрання чинності Інструкцією.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966, об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Отже, у 1961 - 1991 роках питання набуття та реєстрації права власності регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1 (п. 7 Інструкції).

Інструкція не передбачала обов'язкової реєстрації будинків у сільських населених пунктах.

За змістом вищезазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, за приписами п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з'ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішенні про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Новопсковської селищної ради Новопсковської територіальної об'єднаної громади Луганської області 22.03.2017 за вих. №914, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1, згідно запису в погосподарській книзі № 13 Осиніської сільської ради до 1998 був ОСОБА_5, а з 1998 по ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належав ОСОБА_5, а з 1998 - ОСОБА_4, що сторонами не оспорюється, проте останні за життя не провели державної реєстрації права власності на зазначений будинок.

Оскільки позивач є спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_4, спадкоємці, які мають обов'язкову частку у спадщині, відсутні, позивач має право отримати у спадщину зазначене вище домоволодіння.

Таким чином, є всі достатні правові підстави для визнання права власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння за позивачем.

За таких обставин, враховуючи інтереси позивача, а також те, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки вони законні, обґрунтовані та доказово підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_10, виданий 25.06.2003 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач: Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335594, місцезнаходження: вул. Шкільна, 3, смт. Новопсков, Луганська область, 92302.

Третя особа: ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2018 року.

Повний текст рішення буде складено в нарадчій кімнаті 03 травня 2018 року.

Суддя: В.В. Пронька