Рішення № 73745305, 27.04.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3440/17

провадження №: 2/398/495/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" квітня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого – судді Ковальової О.Б.,

за участю:секретарів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу № 398/3440/17 за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє за довіреністю ОСОБА_4 до фізичної – особи підприємця ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

за участі учасників:

позивача – ОСОБА_3,

представника позивача – ОСОБА_4.

відповідача – ФОП ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та стягнення матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем уклала договір на виготовлення та встановлення вхідних дверей до її квартири АДРЕСА_1. Відповідач прийшов до неї додому, виміряв вхідні двері, та йому вона передала аванс 2000 грн., а в подальшому передала 02.09.2017 року 1500 грн.

Після встановлення дверей нею було виявлено, що вони були виготовлені неякісно, а саме: ригель замка закривається тільки на один раз; між дверною коробкою та дверним полотном відстань 1,5 см, внаслідок чого двері просвічуються; зі сторони замка та петель двері скриплять.

Вона відразу ж звернулась в усній формі до відповідача з заявою про усунення недоліків, він обіцяв це зробити, але своєї обіцянки не виконав.

Посилаючись на ч.2 ст.207 ЦК , 203 ЦК, ч.1 ст.215 ЦК , ч.1 ст.216 ЦК України та ч.1,2 ст.18, ч.4 ст.3 ч.5,6 ст.18 та п.7 ч.1, 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» просить її вимоги задовольнити.

Згідно п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, із змінами внесеними відповідно до зазначеного Закону, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки провадження по вказаній справі було відкрито до набрання чинності нового процесуального Кодексу, суд ухвалою від 02.02.2018 року постановив про проведення судового розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження за діючими нормами ЦПК України, які набрали чисті 15.12.2017 року.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги, пояснивши суду, що 26.07.2017 року вона перебуваючи на базарі, побачила макет дверей, які їй сподобались та уклала договір з ОСОБА_5 на їх придбання та установку. Їй повідомили, що установлять двері протягом двох неділь, але вчасно їх не установили. Вона пішла до них, їй повідомили, що поміняли постачальника дверей та 01.09.2017 року, щоб вона була вдома, так як двері привезуть та установлять. 01.09.2017 року прийшли та встановили двері. Коли уклала договір, то заплатила 2000 грн. та 1500 грн. доплатила особисто в той день, як встановили двері. Потім прийшов сусід до них та почав їм казати, чому це вони так неякісно встановили двері. Потім змазав двері, щоб вони не рипіли. Вона в неділю пішла на базар до осіб, які неякісно встановили двері та почала вимагати, щоб вони усунули недоліки. У вівторок вони приїхали та запропонували їй встановити якусь резинку (уплотнювач), але вона відмовилась. Також вона зверталась до заступника міського голови, вказавши, що неякісно були встановлені вхідні двері до її квартири, але все безрезультатно.

Представник позивача підтримав позов з тих же підстав, що зазначені в ньому та вважає, що відповідачем були порушені умови договору, передбачені пунктами 3.2 та 3.3, а також не було складено акта приймання – передачі. Позивачу не надано відповідачем відповіді на її звернення, недоліки не усунуті.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що з весни 2017 року зареєструвався як ФОП в Черкаській області. 26.07.2017 року він орендував приміщення по вул.Фрунзе,31 в м.Олександрії, це в районі центрального базару. Дійсно з позивачкою було укладено договір 26.07.2017 року, але його заповнював не він, а особа, яка робила заміри дверей, тобто ОСОБА_6. Він визнає, що був укладений цей договір. Оскільки він мав намір зареєструватись як «Статус Груп», тому в договорі так вказали, але печатка його. Прийшла жінка, яка сказала, що хоче якісні двері. Вона сама вибрала двері, що були на вітрині, які йдуть з коробкою, де метал 1,8 см з МДФ плитою. В основному такі двері беруть для під’їздів. Вони ці двері потім установили у її квартирі, дали їй ключі, позивач все перевірила і доплатила їм 1500 грн.. Щодо недоліків, які потім їм пред’явила позивач, то ригель замка видно лише зсередини квартири, а також вони намагалися встановити уплотнюючу резинку, але позивач відмовилась.

Судом встановлено наступне.

26.07.2017 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір, предметом якого є виготовлення ПВХ конструкцій та забезпечення робіт по монтажу даних ПВХ конструкцій. Договір підписано сторонами – виконавцем ОСОБА_7 та замовником – ОСОБА_3.

Згідно п.3.5 - під час монтажу замовник зобов’язується надати виконавцю доступ до прийому та електроенергію для установки виробів. В день монтажу замовник зобов’язаний прийняти роботу по договору та присутність замовника при монтажі дверей є обов’язковою (п.3.6 та 3.7 Договору).

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман як підставу для визнання правочину недійсним слід відрізняти від помилки, що має істотне значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до положень, закріплених у частині 1 та 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч. 2 вказаної статті визначено, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобовязується виконаи роботи по виготовленню ПВХ за розцінками виконавця та забезпечити роботи повязані з монтажем даних ПВХ конструкцій.

Вартість виробу визначена у п.2.1 договору та становить 3 500 грн., яку згідно п. 3.2 сплачує замовник на умовах, передбачених цим договором.

Інших умов щодо оплати та будь-яких знижок у договорі не встановлено.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору ( ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач підписала оспорюваний договір, чого вона не заперечувала при розгляді справи та не мала претензій до установлених в її присутності дверей, внаслідок чого нею було доплачено 1500 грн., тому її посилання на ту обставину, що з боку відповідача мала місце омана, так як мала місце неякісна установка вхідних дверей, а саме – ригель замка закривається тільки на один раз; між дверною коробкою та дверним полотном відстань 1,5 см, внаслідок чого двері просвічуються, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст.13, ч. 1 ст.81, ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що в момент укладення договору вона не була належним чином ознайомлена з умовами оскаржуваного договору, чи те що її було навмисно введено в оману. При укладенні договору позивач отримала вичерпну інформацію щодо умов та предмету договору, жодних застережень щодо викладених обставин у неї не виникло, про що свідчать її особистий підпис у договорі.

Позивач не довела, що помилялася стосовно наслідків правочину та діяла під впливом обмани з боку відповідача, підписуючи спірний договір, а тому суд дійшов до висновку, що вказана обставина є не доведеною.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів та з підстав недійсності правочину слід відмовити.

При цьому, суд зазначає, що сторонами по справі не заперечувалося, що позивач придбала двері та замовляла послугу з виготовлення і встановлення саме таких дверей, які були їй встановлені, прийняла товар і виконані роботи та не пред'являла вимог і будь-яких претензій в момент прийняття виконаних робіт.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, споживач в порядку та у строки, встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми; заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числі наявних у продавця (виробника) товару.

А тому суд вважає, що позивач вибрала не той спосіб захисту, не пред’явивши вимогу щодо розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми.

Керуючись ст.ст. 12, 13. 81, 141, 264, 265, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, - суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3, в інтересах якої діє за довіреністю ОСОБА_4 до фізичної – особи підприємця ОСОБА_5 про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 02.05.2018 року.

Головуючий