Постанова № 73744157, 02.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м.Суми

Справа №589/2036/17

Номер провадження 22-ц/788/651/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»;

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2018 року в складі судді Литвинко Т.В., ухвалене у м. Шостка, повний текст якого складено 14 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в:

02 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в подальшому збільшивши позовні вимоги, мотивуючи тим, що у грудні 2016 року вона отримала лист-запрошення на засідання комісії для розгляду акта про порушення від 07 грудня 2016 року та копію самого акта про порушення № 100 від 07 грудня 2016 року.

06 лютого 2017 року вона отримала повідомлення про результат засідання комісії з розгляду актів про порушення, в якому було зазначено, що за результатами розгляду акта про порушення № 100 від 07 грудня 2016 року постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» прийняте наступне рішення: «Через відмову споживачів від встановлення загальнобудинкового лічильника газу за ініціативи та кошти Оператора ГРМ, що є порушенням вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16 червня 2011 року № 3533-VI, яка підтверджується Актом про порушення № 100 від 07 грудня 2016 року, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, з 01 грудня 2016 року фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу споживачам, мешканцям багатоквартирного будинку № 7 по вул. 6 Гв. Дивізії в м. Шостка (за винятком споживачів, які на дату прийняття рішення забезпечені комерційним (приладовим) обліком природного газу), відповідно до п. 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2016 року № 2494, визначити за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем».

Зазначала, що жодних перешкод у встановленні загальнобудинкового лічильника мешканці будинку № 7 по вул. 6 Гв. Дивізії не чинили та не відмовлялись від його встановлення.

Вважала, що зазначене рішення комісією ПАТ «Сумигаз» прийнято з порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого її права, як споживача комунальних послуг, порушені.

Просила визнати протиправним та скасувати акт про порушення № 100 від 07 грудня 2016 року; визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Сумигаз» щодо визначення об’єму природного газу споживачам, мешканцям будинку № 7 по вул. 6 Гв. Дивізії в м. Шостка за граничними об’ємами споживання, прийняте за результатами розгляду акту № 100 від 07 грудня 2016 року; зобов’язати ПАТ «Сумигаз» здійснити перерахунок об’ємів природного газу за грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року за нормою споживання 4,4 куб. м на місяць на одну особу, за травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року – 5,4 куб. м на місяць на одну особу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45-46).

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» від 29 грудня 2016 року з розгляду акту про порушення № 100 від 07 грудня 2016 року щодо визначення фактичного об’єму спожитого газу за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з ПАТ «Сумигаз» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумигаз», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що такий спосіб захисту як визнання рішення комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення незаконним та їх скасування не зазначений в переліку способів захисту прав, що містяться у ст. 16 ЦК України.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які вона посилається в позовній заяві, стверджуючи, що жодних перешкод у встановленні загальнобудинкового лічильника вона не чинила та не відмовлялася від його встановлення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 та є користувачем послуг по газопостачанню, які надає ПАТ «Сумигаз».

Згідно з ліцензією, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на підставі рішення № 929 від 26 березня 2015 року (переоформлена рішенням від 01 вересня 2015 року № 2248), ПАТ «Сумигаз» є газорозподільною організацією, яке здійснює свою діяльність на всій території області, та здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (а.с. 20).

Постановою НКРЕКП № 549 від 31 березня 2016 року, з наступними змінами від 15 грудня 2016 року, затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку (а.с. 22-23).

07 грудня 2016 року представники відповідача склали акт № 100 про порушення, відповідно до якого, мешканцями будинку за адресою: м. Шостка, вул. 6 Гв. Дивізії, №7 встановлено порушення п. п. 5 розділу ІХ «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках» Кодексу газорозподільних систем, а саме - відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, що здійснюється з ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, недопуск представників оператора ГРМ для проведення монтажних робіт (а.с. 4).

29 грудня 2017 року комісія ПАТ «Сумигаз» розглянула вказаний акт про порушення Кодексу газорозподільних систем і прийняла рішення, відповідно до якого, фактичний об’єм спожитого (розподіленого) природного газу споживачам, за винятком споживачів, які на дату прийняття рішення, забезпечені комерційним (приладовим) обліком природного газу, відповідно до п. 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, затвердженого НКРЕКП від 30 вересня 2016 року № 2494, визначати за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем (а.с. 5).

Листом від 06 лютого 2017 року № НОМЕР_1 «Сумигаз» повідомило ОСОБА_1 про результат засідання комісії з розгляду Актів про порушення (а.с. 5).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що акт про порушення складався в присутності позивача, щодо порушення допущеного саме позивачем і що вона відмовилася від його підписання.

Відмовляючи позивачу у задоволенні інших позовних вимог, суд послався на те, що дії по розрахунку вартості газу, які здійснює ТОВ «Сумигаз збут», нерозривно пов’язані з діями ПАТ «Сумигаз» щодо визначення обсягу спожитого газу. А оскільки клопотання про залучення ТОВ «Сумигаз збут» як співвідповідача у справі сторонами не заявлялось, тому підстав для задоволення вимог позову про зобов’язання ПАТ «Сумигаз» здійснити ОСОБА_1 перерахунок об’ємів природного газу немає.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладного) обліку природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення ), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» встановлено норму споживання природного газу населенню у разі виду споживання «плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання» 4,4 куб.м. Застосування вищезазначених норм споживання здійснюється з 01 лютого 2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Таким чином, населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, у разі відсутності приладів обліку природного газу, до 1 січня 2018 року споживає природний газ за нормами 4,4 куб.м.

Частиною 1 статті 6 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Згідно з п. 10 глави 2 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем, установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Виходячи з вищенаведеного, Кодексом газорозподільних систем встановлено умови, за якими саме балансоутримувач (управитель) надає згоду щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, а отримання згоди окремого мешканця на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу нормами чинного законодавства України не передбачено.

Абзацом 7 пункту 3 глави 4 розділу 1Х Кодекса газорозподільних систем в редакції, що діяла на час складання акту та прийняття рішення, передбачено, що якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Додаток десять до Кодексу газорозподільних систем встановлює граничні норми споживання природного газу населенням: плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання 9,8 куб.м на людину на місяць.

Таким чином, для застосування такої санкції як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу, від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів про те, що саме позивач відмовилась від встановлення загальнобудинкового газового лічильника.

Матеріали справи дійсно не містять доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 вчиняла дії, які свідчать про її відмову від встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу. Відповідних актів про порушення відносно неї не складено.

В акті про порушення від 07 грудня 2016 року не зазначено конкретного споживача, за участю якого він складений. Крім того, в акті про порушення в графі «з актом про порушення ознайомлений споживач (його представник)» стоїть підпис не ОСОБА_1, а іншого мешканця, а саме мешканця зовсім іншого будинку № 5.

Звернення ОСОБА_1, адресоване ПАТ «Сумигаз», в якому вона просила встановити індивідуальний лічильник у її квартирі, не свідчить про її відмову від встановлення загальнобудинкового газового лічильника та не є підставою для визначення їй фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, так як єдиною такою підставою є відповідний акт про порушення, складений відповідно до вимог глави 5 розділу XI Кодексу (а.с. 40).

Посилання ПАТ «Сумигаз» в апеляційній скарзі на те, що такий спосіб захисту як визнання рішення комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення незаконним та їх скасування, не зазначений в переліку способів захисту прав, що містяться у ст. 16 ЦК України, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Визнаючи незаконним та скасовуючи рішення ПАТ «Сумигаз» в частині визначення позивачу режиму споживання, за яким об’єм спожитого природного газу визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенню згідно з Додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем, суд першої інстанції виходив з такого способу захисту цивільного права, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи те, що справа є незначної складності, вона є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» залишити без задоволення.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4