Постанова № 73743970, 19.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3061/18

Номер справи місцевого суду: 522/18887/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого – Ващенко Л.Г.

суддів – Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря – Тьосової Я.В.

з участю: відповідача ОСОБА_2 і його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Давіта на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2015 року (суддя Івченко В.Б.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному банку «Порто-Франко» до ОСОБА_2 Давіта про стягнення заборгованості,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

08.09.2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному банку «Порто-Франко» (далі-Банк в особі УО) звернулось із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 38 350 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 14.05.2009 року між Банком і відповідачем укладено договір №906 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу для зберігання цінностей. Відповідач повинен був своєчасно сплачувати вартість послуг, у порядку, визначеному договором (п.2.4.2 договору), крім того, відповідач повинен був зберігати ключ від індивідуального сейфу (п.2.4.3 договору), і, у випадку втрати ключа, сплатити 1 000 гривень. У зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору, станом на 10.08.2015 року має місце заборгованість у розмірі 38 350 гривень.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору і допустив заборгованість, позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2015 року позов задоволено: суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 38 350 гривень і судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 26.11.2017 року залишена без задоволення.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник відповідача просить заочне рішення суду від 26.11.2015 року скасувати, застосувати позовну давність і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника відповідача зазначає про наступне: про наявність заочного рішення суду від 26.11.2015 року відповідачу стало відомо лише у вересні 2017 року; строк дії договору закінчився 14.06.2009 року і у подальшому сторони договору строк його дії не продовжували; позивач безпідставно нарахував неустойку за період з 15.06.2009 року по 14.04.2015 року по договору, строк дії якого закінчився і мало місцем пропуск строку позовної давності; відповідач належним чином не сповіщався про розгляд справи у суді першої інстанції і не був присутнім у судовому засіданні 26.11.2015 року під час прийняття рішення з поважних причин у зв’язку з чим був позбавлений можливості заявити про пропуск строку позовної давності або подати заяву щодо застосування строку позовної давності.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Банк в особі УО відзив (пояснення або заперечення) на апеляційну скаргу не подав.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені в сторонаит неоспорені такі обставини.

14.05.2009 року між Банком і відповідачем укладено договір №906 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу для зберігання цінностей.

Відповідач повинен був своєчасно сплачувати вартість послуг, у порядку, визначеному договором (п.2.4.2 договору), крім того, відповідач повинен був зберігати ключ від індивідуального сейфу (п.2.4.3 договору), і, у випадку втрати ключа, сплатити 1 000 гривень (а.с.5,6).

За розрахунками Банка, заборгованість за договором від 14.05.2009 року, відповідно до п. 5.1 договору за період з 15.06.2009 року по 14.04.2015 року становить 21 300 гривень; заборгованість за п. 5.2. договору за період з 15.06.2009 року по 14.04.2015 року становить 15 975 гривень, заборгованість за п. 5 п.5.3 договору (втрата або не повернення ключа) – 1 000 гривень (а.с.4).

Відповідно до розділу 4 договору (п.4.1) договір набуває чинності з моменту його підписання і сплати клієнтом суми, визначеної п.3.2 договору, договір діє до 14.06.2009 року, а у частині розрахунків до їх повної сплати. Після закінчення строку дії договору, якщо клієнт продовжує сплачувати користування індивідуальним сейфом, договір пролонговується на термін, за який здійснена оплата (п.4.2 договору, а.с.5 зворот).

Між сторонами виникли правовідносини із зобов’язання, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позовні вимоги Банка в особі УО щодо наявності заборгованості за договором від 14.05.2009 року у розмірі 38 350 гривень є обґрунтованими та доведеними (а.с.21,22).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Спір за позовом Банка в особі УО до ОСОБА_2 про стягнення 38 350 гривень вирішено в суді першої інстанції з прийняттям заочного рішення.

Заочний розгляд справи проводиться за умови неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, при цьому заочне рішення ухвалюється на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 224 ч.1 ЦПК України у редакцій, чинній на час прийняття заочного рішення суду у даній справі).

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2015 року відкрито провадження у справі із призначенням справи до розгляду у судове засідання на 23.10.2015 року (а.с.10).

23.10.2015 року судове засідання не відбулося, згідно довідки розгляд справи призначено на 26.11.2015 року.

У справі відсутні відомості про будь-яке сповіщення відповідача у судове засідання на 23.10.2015 року.

27.10.2015 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і надав згоду про розгляд справи у заочному порядку (а.с.18).

До суду повернуто судову повістку на ім’я ОСОБА_2 з викликом у судове засідання на 26.11.2015 року без вручення відповідачу ОСОБА_2 з відміткою поштової установи: «за спливом строку зберігання» (а.с.16,17).

26.11.2015 року, за відсутності відповідача ОСОБА_2 і за відсутності даних про належне сповіщення в судове засідання на 26.11.2015 року, суд першої інстанції постановив заочне рішення про задоволення позову Банка в особі УО і стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Банка заборгованості у розмірі 38 350 гривень (а.с.21,22).

Відповідач ОСОБА_2 в особі представника не погодився із заочним рішенням суду, апеляційну скаргу обґрунтував із посиланням на те, що суд порушив його право на доступ до суду першої інстанції і належним чином не повідомив про розгляд справи 26.11.2015 року (а.с.56-58).

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України).

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про сповіщення відповідача у судове засідання на 26.11.2015 року, заочне рішення суду першої інстанції від 26.11.2015 року, в силу ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України, як прийняте з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Аргументи і доводи представника відповідача в апеляційній скарзі заслуговують на увагу з таких підстав.

Встановлено, що 14.05.2009 року між Банком і відповідачем укладено договір №906 про надання в тимчасове користування індивідуального сейфу для зберігання цінностей (а.с.5,6).

Відповідно до розділу 4 договору (строк дії договору) договір набуває чинності з моменту його підписання і сплати клієнтом суми, визначеної п.3.2 договору, договір діє до 14.06.2009 року, а у частині розрахунків до їх повної сплати (п.4.1 договору). Після закінчення строку дії договору, якщо клієнт продовжує сплачувати користування індивідуальним сейфом, договір пролонговується на термін, за який здійснена оплата (п.4.2 договору, а.с.5 зворот).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач після 15.06.2009 року продовжував сплачувати позивачу за користування індивідуальним сейфом і відповідно договір пролонговувався на термін, за який здійснювалась оплата.

Вимоги Банка в особі УО про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 вирішені судом першої інстанції шляхом прийняття заочного рішення, при цьому, розгляд справи відбувся за відсутності відповідача або його представника, які належним чином не були сповіщені судом про розгляд справи 26.11.2015 року.

Представник відповідача у скарзі зазначив, що з 15.06.2009 року його довіритель не здійснив жодної оплати за користування індивідуальним сейфом, оскільки не користувався ним з цього часу. Вважає, що ОСОБА_3 не має права на стягнення неустойки і іншої заборгованості через пропуск строку позовної давності, перебіг якого розпочався у червні 2009 року (а.с.56-58).

Колегія суддів дійшла висновку, що неявка відповідача (його представника) у судове засідання до суду першої інстанції 26.11.2015 року з поважних причин, а саме: у зв’язку із неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи стала перешкодою для відповідача (його представника), у встановленому законом порядку, прийняти участь у судовому засіданні в суді першої інстанції і подати заяву про застосування строку позовної давності.

Разом з тим, порушене право відповідача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом застосування строку позовної давності, оскільки апеляційна скарга представника відповідача містить посилання на необхідність застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені, ст. ст.256 ч.1, 257 ч.1, 258 ч.2 п.1 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо, ст. ст. 261 ч.ч1,5, 266 ч.1 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.ч.3,4 ЦК України).

Зважаючи на те, що у Банка в особі УО право на стягнення заборгованості за договором від 14.05.2009 року виникло з 15.06.2009 року, однак із позовом за захистом порушеного права ОСОБА_3 в особі УО звернувся у вересні 2015 року, тобто через три роки після спливу встановленого законом строку позовної давності, колегія суддів відмовляє у позові з цих підстав.

Представник Банка в особі УО не скористався правом на подачу відзиву (пояснень або заперечень) на апеляційну скаргу, у тому числі і стосовно пропуску строку позовної давності.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

ОСОБА_3 в особі УО звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, порушене право на стягнення заборгованості за зобов’язанням не підлягає захисту саме з цих підстав.

(висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового судового рішення з підстав, викладених у постанові.

ІІ. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Давіта — задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2015 року —

скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному банку «Порто-Франко» у позові до ОСОБА_2 Давіта про стягнення заборгованості.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 27.04.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_4

Є.С . Сєвєрова