Постанова № 73742938, 27.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1848/17

Провадження № 22-ц/779/526/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

секретарів Петріва Д.Б., Турів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_3, стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про скасування судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду, постановлену головуючим суддею Максимчиним Ю.Д. 05 березня 2018 року у м. Галичі,

в с т а н о в и в:

13 грудня 2017 року Галицький районний суд виніс судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

05 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про перегляд зазначеного судового наказу за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Галицького районного суду від 05 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність. Зокрема, апелянт зазначає, що суд при постановленні ухвали не врахував обставини, які не були та не могли бути відомі суду, на які вона посилалась у своїй заяві. Це наступні обставини. Стягувач умисно не вказав, що рішенням суду двох їхніх малолітніх дітей залишено проживати з нею і фактично вона за свої власні кошти утримує дітей. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини рекомендовано місце проживання дітей з матір'ю. Стягувач раніше судимий, на шлях виправлення не став, а періодично порушує громадський порядок. Він перебуває на обліку у наркологічному диспансері з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю і вона не виключає, що аліменти, які останній буде отримувати на утримання дитини, будуть витрачатись на придбання спиртного. Стягувач ніде не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. Він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, а неповнолітнього сина ОСОБА_5 незаконно утримує за місцем тимчасового проживання своєї співмешканки. Апелянт стверджує, що суд вищевказаних обставин не врахував, тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній.

Стягувач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, а ухвалу суду обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, стягувача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2017 року Галицький районний суд виніс судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі розмірі 888 грн. 50 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

11 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на сина ОСОБА_5, мотивуючи тим, що син вже більше двох років проживає разом з ним.

13 грудня 2017 року Галицький районний суд виніс судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

05 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Галицького районного суду від 05 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні відповідач та його представник пояснили, що дійсно шлюб між сторонами розірвано і згідно рішення суду дітей залишено на проживання з матір'ю, однак син ОСОБА_5 на протязі тривалого часу проживає з батьком, котрий піклується про нього та дбає про його моральний та фізичний стан. Наведене підтверджується довідками класного керівника та директора школи, де навчається син сторін ОСОБА_5.

Апеляційний суд не погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківського районного суду від 31 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 розірвано; малолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати разом з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.5).

Особливістю розгляду судом заяви про видачу судового наказу є те, що такий розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч. 1 ст. 167 ЦПК України).

У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 посилалась, у тому числі, і на те, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 14.07.2017 року рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з матір'ю, тобто з нею, що підтверджується відповіддю служби у справах захисту дітей від 01.12.2017 року №592/03-25/23 (а. с. 37). Із даної відповіді також видно, що 07 червня 2017 року ухвалою Галицького районного суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Отже, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Дані обставини є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки вони є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду судом заяви ОСОБА_4 про видачу судового наказу.

Не можна погодитись із тим, що суд в оскаржуваній ухвалі встановив, що син ОСОБА_5 на протязі тривалого часу проживає з батьком, котрий піклується про нього та дбає про його моральний та фізичний стан, що підтверджується довідками від класного керівника та директора школи, оскільки, по-перше, це суперечить рішенню суду, яким дітей залишено проживати з матір'ю, по-друге, рекомендаціям служби у справах захисту дітей, якими дітей рекомендовано залишити проживати з матір'ю.

За таких обставин, видача оскаржуваного судового наказу про стягнення аліментів на дитину є передчасною.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим процесуальним документом, має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків.

Всупереч наведеній нормі закону ухвала суду першої інстанції є немотивованою, суд не мотивував, чому він вважає, що наведені заявницею обставини, не є нововиявленими. Обмежившись викладом обставин справи, суд вказав, що «з урахуванням викладеного, правові підстави для скасування судового наказу про стягнення аліментів відсутні».

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції вивчив і врахував всі обставини справи і істотних підстав для задоволення заяви про скасування судового наказу не було.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 року №4, за змістом частини другої статті 307 ЦПК, в редакції 2004 року, апеляційний суд відповідно до наданих йому повноважень має право постановити ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами без задоволення, постановленої з порушенням норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання. Нормами ЦПК не передбачено права апеляційного суду постановляти ухвалу про задоволення такої заяви і скасування ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, враховуючи неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, ухвала Галицького районного суду від 05 березня 2018 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, не може залишатися в силі, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки до компетенції суду апеляційної інстанції не належить повноваження щодо скасування судового наказу, про що просить апелянт.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду від 05 березня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач М.Д. Горейко

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко