Рішення № 73742037, 02.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/949/17

Провадження № 2/344/642/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Укрсиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11250772000 від 13.11.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 25000 дол. США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача. Відповідно до п.п.1.1.2 договору відповідач зобов'язався щомісячно повертати наданий кредит в терміни та розмірах, встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредиту повному обсязі не пізніше 10.11.2017 року, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту. Згідно п.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати прценти у розмірі та у порядку, встановленому відповідно до умов договору. Згідно п.1.4. Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника між позивачем та ОСОБА_2 Було укладено договір поруки № 1/11250772000-П від 13.11.2007 року. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 18.01.2017 року заборгованість за кредитним договором № 11250772000 від 13.11.2007 року становить 32337 доларів 79 центів США та пені у розмірі 250912 гривень 79 копійок, з яких:

16136,91 дол. США — заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 13845,97 дол. США за строк з 25.07.2011 року по 18.01.2017 року,

16200,70 дол. США — заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 15843,92 дол. США за строк з 01.04.2012 року по 31.12.2016 року,

120365,04 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 19.01.2016 року по 18.01.2017 року,

130547,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за прцентами за строк з 19.01.2016 року по 18.01.2017 року. ОСОБА_2, як поручитель згідно договору поруки № 1/11250772000-П від 13.11.2007 року, відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним договором про надання споживчого кредиту перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, а тому позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1/11250772000 від 13.11.2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, яка виникла на підставі договору поруки № 1/11250772000-П від 13.11.2007 року, мотивуючи тим, що вона як поручитель згідно договору поруки від 13.11.2007 року зобов’язувалася перед кредитором відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_1 (боржником) усіх його зобов’язань, що виникли з кредитного договору від 13.11.2007 року. Оскільки в договорі поруки № 1/11250772000-П від 13.11.2007 року строків чи термінів не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов”язання не пред”явить вимоги до поручителя. Банком відповідно до умов кредитного договору строк виконання основного зобов”язання визначений 12.11.2014 року, вимоги до поручителя відповідно до ч.4. ст. 559 ЦК України могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку, тобто до 12.05.2015 року, а тому на момент звернення ПАТ “УкрСиббанк” до суду з позовною заявою 23.01.2017 року про стягнення заборгованості по кредиту порука ОСОБА_2 є припиненою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Вимоги зустрічного позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_1Б, та його представник в судове засідання не з»явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, затосувати позовну давність, відмовити в задоволенні позову через пропуск строку звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що договір поруки є припиненим у зв’язку з чим просив в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з боржника та поручителя.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 03 липня 2007 року між АКБ “Укрсиббанк”, яке змінило назву на ПАТ “Укрсиббанк”, та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11250772000 (а.с.21-27), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 25 000 доларів США, та зобов'язався погасити кредит у строки встановлені договором. Умовами п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 13,9% річних. Відповідно до п. 1.2.2. договору про надання кредиту позичальник зобов’язався повертати кредит у повному обсязі,але в будь- якому випадку не пізніше 10 листопада 2017 року.

Не зважаючи на взяті на себе за договором про надання споживчого кредиту зобов'язання, відповідач ОСОБА_1 систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с.29-41).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Як вбачається з розрахунку заборгованості внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 18.01.2017 року заборгованість за кредитним договором № 11250772000 від 13.11.2007 року становить 32337 доларів 79 центів США та пені у розмірі 250912 гривень 79 копійок, з яких:

16136,91 дол. США — заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 13845,97 дол. США за строк з 25.07.2011 року по 18.01.2017 року,

16200,70 дол. США — заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 15843,92 дол. США за строк з 01.04.2012 року по 31.12.2016 року,

120365,04 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 19.01.2016 року по 18.01.2017 року,

130547,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за прцентами за строк з 19.01.2016 року по 18.01.2017 року.

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 та вимог зустрічного позову, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про надання споживчого кредиту № 11250772000 від 13.11.2007 року, між банком та відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1/11250772000-П від 13.11.2007 року, відповідно до якого в п. 1.2 поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України, передбачено, що за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов’язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов’язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Правова позиція щодо строку припинення поруки висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 січня 2014 року № 6-155 цс 14.

Як вбачається з вимоги 19.12.2013 року ПАТ “УкрСиббанк” направив відповідачу ОСОБА_1 листа про дострокове погашення кредиту, змінивши строк виконання зобов”язання за договором, а 05.05.2014 року ПАТ “УкрСиббанк” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30.07.2014 року позовну заяву ПАТ “УкрСиббанк” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

ПАТ “УкрСиббанк” повторно звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по кредиту лише 23.01.2017 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку на пред’явлення вимоги до поручителя, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою.

У зв'язку з наведеним, поручитель не повинен нести солідарну відповідальність з боржником, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (с. 257 ЦК України).

Ст. 258 ЦК України визначає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості остання оплата за кредитним договором проведена відповідачем по сплаті процентів 31.03.2012 року, та 19.12.2013 року ПАТ “УкрСиббанк” направив відповідачу ОСОБА_1 листа про дострокове погашення кредиту, змінивши строк виконання зобов”язання за договором.

Так, позивач звертався до суду з позовом в 2014 році, однак строк позовної давності не переривався, оскільки позовну заяву залишено без розгляду, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 23.01.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позов до задоволення не підлягає, оскільки позивачем подано позовну заяву з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 611, 554 ,ч. 4 ст. 559, 1050 ч. 2, 1054, 16, 20 Цивільного Кодексу України,керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2, яка виникла на підставі договору поруки № 1/11250772000-П від 13 листопада 2007 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя: О.А.Татарінова

Повний текст рішення складено 02 травня 2018 року.