Рішення № 73739225, 06.03.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.03.2018 Єдиний унікальний номер 205/3342/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави, у сумі 5 638,15 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2018р. замінено позивача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте матеріали справи містять від нього заяву, у якій представник просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідача не надходило. Відзив на позовну заяву не надав, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та отримували пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За змістом п.2 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається, зокрема, дітям (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Дітям, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

23.02.2014р. ОСОБА_3 виповнилось 23 роки, внаслідок чого останній відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» втратив право на отримання зазначеної пенсії.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов’язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов’язку і одержання у зв’язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідач всупереч ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не виконав свій обов’язок та не повідомив позивача про зазначену обставину, у зв’язку з чим березня 2014 року по липень 2015 року отримував 100 % пенсії, замість 50 %, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії та листом від управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Внаслідок викладеного, відповідачем заподіяно збиток позивачу у вигляді надміру отриманих бюджетних коштів у розмірі 8 725,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

З позовної заяви вбачається, що на підставі заяви відповідача від 07.07.2015р. з його пенсії утримувались грошові кошти в рахунок погашення надміру отриманих грошових коштів. 10.04.2016р. відповідачу виповнилось 23 роки, що стало підставою для припинення виплати пенсії, призначеної у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до розрахунку ОСОБА_1 у повному обсязі не повернув позивачу надміру отримані грошові кошти, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 5 638,15 грн.

Відповідач всупереч положенням статті 81 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт існування зазначеної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що грошові кошти у розмірі 5 638,15 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: 49000, м. Дніпро, пр. Петровського, буд. 36-а, гуртожиток; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код 21910427) грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави, у сумі 5 638,15 грн. (п’ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 15 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.