Рішення № 7373918, 25.11.2009, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2009 року справа № 2-1064-09 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

09 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 26 квітня 2004 року він був прийнятий на роботу на відокремлений структурний підрозділ шахта № 5 «Нововолинська» державного підприємства «Волиньвугілля».

30 вересня 2004 року при виконанні ним наряду з обслуговування вантажного пункту дільниці під час встановлення вагонетки на рейки він посковзнувся на мокрій поверхні і впав, вдарившись головою у край вагонетки отримавши забійну рану біля вушної раковини справа, скальпована рана волосяної частини голови.

За фактом отримання ним травми було складено акт про розслідування нещасного випадку від 30.09.2004р., та акт про нещасний випадок від 03.10.2004р. № 42, де зазначено, що його вина у причинах отримання травми відсутня.

Згідно виписки з акту освідчення в МСЕК № 017705 за висновком Медико-соціальної експертної комісії від 31.012005р., року позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Вказує, що він отримав виробничу травму під час якої зазнав фізичного болю та страждання, втратив 70% професійної працездатності, вимушений був звільнитися з роботи по стану здоров’я, став інвалідом другої групи. Вважає, що йому заподіяно маральну шкоду, яку оцінює в розмірі 90000грн., яку просить стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та пояснили, що позивач був прийнятий на роботу на відокремлений структурний підрозділ шахта № 5 «Нововолинська» державного підприємства «Волиньвугілля». 30 вересня 2004 року при виконанні ним наряду з обслуговування вантажного пункту дільниці позивач посковзнувся на мокрій поверхні і впав, вдарившись головою у край вагонетки отримавши травму на виробництві.

За фактом отримання ним травми було складено акт про розслідування нещасного випадку від 30.09.2004р. та акт про нещасний випадок від 03.10.2004р. № 42.

Вважають, що в зв’язку з виробничою травмою позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, які позивач зазнав як під час отримання травми та під час лікування, так і тих страждань котрі він переносить по теперішній час. Вказують, що позивач тривалий час перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою та виписками з лікарні. Йому як інваліду другої групи від трудового каліцтва протипоказана важка фізична праця, у зв'язку з чим він втратив можливість повної трудової та соціальної реабілітації;

Втрата здоров'я призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя, він обмежений у фізичних та духовних можливостях при влаштуванні свого побуту, обмежений у заняттях фізичною працею в домашньому господарстві, спілкуванні з людьми. Також через втрату працездатності погіршилось його матеріальне становище.

Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 90000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон) зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначив, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснив, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуваючи в трудових відносинах з шахтою № 5 “Нововолинська” ДП «Волиньвугілля» (а.с. 6) 30 вересня 2004 року при виконанні ним наряду з обслуговування вантажного пункту дільниці під час встановлення вагонетки на рейки посковзнувся на мокрій поверхні і впав, вдарившись головою у край вагонетки отримавши забійну рану біля вушної раковини справа, скальпована рана волосяної частини голови. За фактом отримання ним травми було складено акт про розслідування нещасного випадку від 30.09.2004р. (а.с. 5) та акт про нещасний випадок від 03.10.2004р. № 42 (а.с. 3-4), де зазначено, що причинами нещасного випадку були мокра поверхня виробки після обмивки штрека та необережність потерпілого. Даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, що підтверджується актом №42 форми Н-1, складеним 03 жовтня 2004 (а.с.3-4) та актом про розслідування нещасного випадку, від 30.09.2004р. (а.с. 5). Згідно акту прямої вини власника а також потерпілого у даному нещасному випадку не встановлено.

Згідно виписки з акту освідчення в МСЕК Серії ВЛН № 017705 (а.с.7) за висновком Медико-соціальної експертної комісії від 31.01.2005р., року позивачу вперше встановлено 70% втрати професійної працездатності та надано другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Згідно довідок Нововолинської МСЕК від 30.01.2006 року Серії ВЛН 038882, від 30.01.2007р. Серії ВЛН №056466, довідки від 01.02.2008р. № 056466 та від 03.02.2009р. № 031682 (а.с.7-10) позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та йому встановлено 70% втрати працездатності.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що 30 вересня 2004 року позивач отримав виробничу травму, про що свідчить акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом та 31 січня 2005 року МСЕК встановила йому 70 % стійкої втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності по причині трудового каліцтва (а.с.7).

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року (а.с.62-63) та від 10 червня 2009 року (а.с. 64-65) право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 31 січня 2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, “Про державний бюджет України та 2007 рік” та на Закон України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є безпідставним.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої травмуванням на виробництві.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав важку травму - забій головного мозку та перелом кісток склепіння черепа. Перебував на лікуванні, що підтверджується виписками з лікарні (а.с. 12), отримав травму в молодому віці та в молодому віці став інвалідом другої групи, йому як інваліду другої групи від трудового каліцтва протипоказана важка фізична праця, у зв'язку з чим він втратив можливість повної трудової та соціальної реабілітації. Втрата здоров'я призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя, він обмежений у фізичних та духовних можливостях при влаштуванні свого побуту. Позивач обмежений у заняттях фізичною працею в домашньому господарстві, спілкуванні з людьми. Також через втрату працездатності погіршилось його матеріальне становище. Отримана виробнича травма турбує позивача, він має погану пам’ять, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 10000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков