Постанова № 73738117, 03.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4872/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Кремель В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес менс групп" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бізнес менс групп" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійними електронних торгів з продажу лоту №192591 (Промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м. літ «Б», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1), проведених організатором - веб-сайтом системи електронних торгів арештованим майном «Сетам» в межах виконавчого провадження №48970684, які відбулись 10.03.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року закрито провадження у справі з підстав пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні №48970684, а тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

До Київського апеляційного адміністративного суду 05.04.2018 від третьої особи - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес менс групп" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 03 травня 2018 року представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до суду не з'явився, явки свого представника не забезпечив, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки у разі видачі виконавчого документа Господарським судом Полтавської області, позовну заяву позивачу слід було подавати саме до цього суду. При цьому, суд керувався вимогами ст. 121-2 Господарського кодексу України (в редакції станом на дату звернення до суду з даним позовом).

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017, на момент звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у КАС України термін - суб'єкт владних повноважень, означає орган державної влади, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання недійними електронних торгів з продажу лоту №192591 (Промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м. літ «Б», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1), проведених організатором - веб-сайтом системи електронних торгів арештованим майном «Сетам» в межах виконавчого провадження №48970684, які відбулись 10.03.2017.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016, № 2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна" зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року №1301/29431 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на період проведення електронних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

02.10.2015 Наказом Міністерства юстиції України "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" №1885/5 було уповноважено Державне підприємство "СЕТАМ" на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, організацію та проведення електронних торгів, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014р. №656/5.

Відповідно до п. 8. розділу Х "Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності" зазначеного Порядку, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Таким чином, документом, що підтверджує перехід права власності на нерухоме майно від одного власника до іншої особи є акт про проведені електронні торги та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта. Тобто, має місце перехід права власності від однієї юридичної особи до іншої.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

З огляду на те, що за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто за результатами прилюдних торгів, то вказаний спір не є публічно-правовим і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними у постановах від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, від 12.02.2013 у справі №6-174цс12, від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15 та від 13.04.2016 у справі №6-2988цс15.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, проте невірно зазначив мотивацію та обґрунтування підстав для вказаного закриття.

Неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення в мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес менс групп" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бізнес менс групп" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 03 травня 2018 року