Постанова № 73738107, 03.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8745/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Качур І.А. (головуючий)

Келеберда В.І., Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

03 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О.О.

суддів: Коротких А.Ю., Парінова А.Б.

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

позивача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач 1), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича (далі - Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014 року, яке включало справу №17556/04 «ОСОБА_5 проти України», реєстраційний номер виконавчого провадження № 44361844 в частині додаткових заходів індивідуального характеру в порушення принципу restitutio in integrum; скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 44361844, винесеної 30.05.2016 року Відповідачем 2 стосовно рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014 року, яке включало справу № 17556/04 «ОСОБА_5 проти України»; зобов'язання Відповідача 1 негайно вчинити усі додаткові заходи індивідуального характеру за принципом restitutio in integrum з переведення на рахунок в цінних паперах ОСОБА_5 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_5 ринкової вартості 9 545 450 акцій у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачі, для належного та повного виконання рішення Європейського суду з прав людини, зобов'язані були забезпечити здійснення Фондом державного майна України не лише дій щодо затвердження підсумків аукціону, а й відповідних дій щодо передачі ОСОБА_5 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_5 ринкової вартості 9 545 450 акцій у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор».

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 27.02.2018 року подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що відповідачем виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року в частині виплати позивачу справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання вказаного рішення, відповідно до п. 5 вказаного рішення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13.08.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44361844 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» та зобов'язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 26.09.2014 року № 6512 на користь стягувача перераховані кошти у розмірі 33220,81 грн. справедлива сатисфакція (еквівалент 2000 євро), згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 07.10.2014 року № 7313 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3,40 грн. та згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України від 20.05.2016 року № 2163 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 8,88 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 30.05.2016 року закінчено виконавче провадження № 44361844 у зв'язку з виконанням рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення національного суду фактично виконано, в тому числі і у частині додаткових заходів індивідуального характеру з дотриманням принципу restitutio integrum, а тому, вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо неналежного виконання рішення Європейського суду з прав людини є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулюються ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Відповідно до статті 1 цього Закону виконання Рішення включає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, вжиття заходів загального характеру.

Відшкодування - сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини 1 статті 7 цього Закону.

Враховуючи, що згідно з вимогами Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» до повноважень Державної виконавчої служби України відноситься виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині щодо виплати стягувачеві відшкодування, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами виконано рішення ЄСПЛ в частині щодо ОСОБА_5 у повному обсязі шляхом виплати справедливої сатисфакції, що не заперечується і самим позивачем.

Крім того, відповідним рішенням Європейського суду з прав людини також встановлено виконання рішення національного суду зазначеного у пункті 4 Додатку до рішення Європейського суду з прав людини, тобто рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 року № 2-2659/6, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 року № 2-2747/18, якими вирішено:

визнати участь ОСОБА_5 у 5-ому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за заявою № 3255505350011 від 2 листопада 1998 року правомірною та поновити ОСОБА_5 у позбавленому праві участі у такому аукціоні за такою Заявою в повному обсязі;

скасувати пункт 5 Додатку № 2 Наказу № 2145 Фонду державного майна України від 16 листопада 1998 року в частині зняття з 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакету акцій ВАТ «Прожектор» (код 14307825);

зобов'язати Фонд державного майна України внести відповідні зміни до Наказу № 2264 від 2 грудня 1998 року в частині затвердження результатів участі скаржника - ОСОБА_5 у 5-ому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за Заявою № 3255505350011 від 2 листопада 1998 року;

повідомити всіх зацікавлених осіб, включаючи: Регіональний центр сертифікатних аукціонів Київської області (його правонаступника), ВАТ «Прожектор» (код 14307825) та реєстратора ВАТ «Прожектор» про негайне усунення наслідків неправомірних дій Фонду державного майна України та поновлення ОСОБА_5 в усіх позбавлених правах як повноправного учасника 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти за заявою № 3255505350011 від 02.11.1998 року.

Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 № 2-2747/18 вирішено:

визнати бездіяльність начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві і державних виконавців ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Прохоренко О.Л. і Підварко О.В. неправомірною;

зобов'язати ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві провести передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2000 р. № 2-2659/6, повідомити ОСОБА_5 про вчинені виконавчі дії;

зобов'язати начальника ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві надати ОСОБА_5 належні відповіді на його скарги;

стягнути з ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві на користь ОСОБА_5 сплачене ним при подані скарги держмито в сумі 3 грн. 40 коп.

На вимогу державного виконавця від 08.11.2015 року № 270/23 відділом примусового виконання рішень отримана відповідь з Фонду державного майна України від 04.12.2015 року № 10-25-22042, згідно якої на виконання рішення Печерського районного суду від 04.12.2000 року №2-2659/6, де боржником є Фонд державного майна України, з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2003 року № 2-2747/18, Фондом державного майна України видано відповідний наказ № 2439 від 16.10.2014 року.

Згідно даного наказу Фондом скасовано пункт 5 додатку № 2 до наказу Фонду державного майна України від 16 листопада 1998 року № 2145 «Про зняття з п'ятого спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакетів акцій ВАТ» в частині зняття з 5-го спеціалізованого аукціону за грошові кошти пакету акцій ВАТ «Прожектор» (код 14307825); внесено зміни до наказу Фонду державного майна України від 02 грудня 1998 року № 2264 «Про підведення підсумків п'ятого спеціалізованого аукціону за грошові кошти», доповнивши його пунктом 10 такого змісту: «Затвердити результати участі ОСОБА_5 у п'ятому спеціалізованому аукціоні за грошові кошти за заявою № 3255505350011 від 2 листопада 1998 року».

Таким чином, рішення національних судів було виконано у повному обсязі.

За таких обставин, початковий юридичний стан позивача було відновлено настільки, наскільки це можливо в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини, оскільки відповідними органами виконано всі належні заходи для виконання рішення суду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінчення в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 44361844, винесеної 30.05.2016 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є законною та обґрунтованою.

Щодо вимог апелянта щодо зобов'язання Відповідача 1 негайно вчинити усі додаткові заходи індивідуального характеру за принципом restitutio in integrum з переведення на рахунок в цінних паперах ОСОБА_5 9 545 450 акцій номінальною вартістю 477 272,50 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор» (код 14307825), або відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_5 ринкової вартості 9 545 450 акцій у розмірі 47 727 250 грн., що складає 8,1533 % статутного капіталу ПАТ «Прожектор», колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення пункту 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року № 408 (далі Порядок № 408) цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту у державному бюджеті за програмою Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

Відповідальним виконавцем зазначеної програми є Міністерство юстиції України.

Підпункт 8 пункту 2 Порядку № 408 передбачає, що бюджетні кошти спрямовуються на витрати, пов'язані із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, та витрати, пов'язані із здійсненням заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Згідно пункту 3 Порядку № 408 підставою для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є, зокрема, рішення закордонного юрисдикційного органу, а відповідно до пункту 4 вказаного Порядку № 408 суми платежів та вид валюти визначаються відповідно до рішення закордонного юрисдикційного органу.

Тобто, для спрямування бюджетних коштів для здійснення витрат, пов'язаних із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру необхідно, щоб такі заходи були прямо передбачені в рішенні закордонного юрисдикційного органу з визначенням конкретної суми та виду валюти.

Разом з тим, позивач просить здійснити виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати на підставі розрахунку, а не відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, у зв'язку з чим в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виконання вимог позивача щодо переведення на його рахунок в цінних паперах акцій, або відшкодування на банківський рахунок їх ринкової вартості не вбачається можливим в межах виконання зазначеного рішення ЄСПЛ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач може ініціювати розгляд питання щодо відшкодування майнових збитків, спричинених внаслідок порушення права приватної власності на акції, у встановленому законом порядку.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за адміністративним ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 03.05.2018 р.)