Ухвала суду № 73737340, 03.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2200/17 Провадження №11-кп/773/199/18 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К. Категорія:ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Борсука П.П.,

суддів – Лівандовської-Кочури Т.В., Гапончука В.В.,

з участю секретаря – Павловій Н.А.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

потерпілої – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

засуджено за:

ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Строк відбуття покарання обвинуваченому визначено обчислювати з моменту фактичного затримання.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 25 січня 2017 року близько 10 год 20 хв він, перебуваючи в управлінні праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, що за адресою: м. Ківерці, вул. Соборності, 6А, Волинської області, діючи умисно, під час раптово виниклого конфлікту наніс ОСОБА_3 не менше п’яти ударів руками у голову та руки, заподіявши останній легке тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_4 оскаржує його з мотивів незаконності та необґрунтованості. Вказує на те, що судом першої інстанції у повній мірі не взято до уваги показання обвинуваченого, який ствердив, що сам є потерпілим, оскільки захищався від дій ОСОБА_3 Посилається на відсутність у діях її підзахисного умислу. З огляду на наведене просить вирок місцевого суду скасувати та закрити провадження у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

У поданій апеляції захисник ОСОБА_2 оскаржує рішення суду у зв’язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що місцевим судом у повній мірі не надано оцінку усім доказам, зокрема показанням обвинуваченого. Стверджує, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, ветераном органів внутрішніх справ та має незадовільний стан здоров’я. Тому просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначити покарання у виді штрафу та звільнити від відбуття покарання на підставі закону про амністію.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляції у повному обсязі, міркування прокурора та потерпілого, які їх заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції у вироку проаналізував та надав належну юридичну оцінку усім зібраним доказам для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження доведена перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, їм дано правильну оцінку.

Хоча обвинувачений ОСОБА_1 і заперечував винуватість в інкримінованому йому злочині, однак вона доводитися матеріалами кримінального провадження, і місцевий суд спростував його твердження.

У судовому засіданні потерпіла пояснила, що працівник управління соцзахисту населення запропонувала їй підійти до віконця, щоб взяти талон на прийом. Коли ОСОБА_3 підійшла до віконця, ОСОБА_1 почав її ображати, наносити удари у голову, вибив з рук пакет та схватив лівою рукою за волосся, а правою рукою далі продовжував наносити удари у голову. Після цього збив її на підлогу, почав тягнути за волосся та наносити ногою удари у живіт.

Вказані обставини вчинення злочину підтвердили і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є потерпілим, оскільки захищався від дій ОСОБА_3, також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, яка зазначила, що ОСОБА_3 на ОСОБА_1 не нападала, ударів йому не наносила, і протоколами слідчих експериментів від 26 квітня та 10 серпня 2017 року, які відтворюють нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій.

Висновками експертів № 84 від 25.01.2017 року та № 351 від 21.04.2017 року чітко констатовано, що ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодженні, які за ступенем тяжкості належать до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Посилання захисників про закриття провадження у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними та розцінює як стратегію захисту, спростовану місцевим судом, яка є нічим іншим, як способом уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційних скаргах про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції вважає, місцевим судом з достатньою повнотою враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який належить до категорії невеликої тяжкості.

Судом взято до уваги особу винного, його похилий вік, те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Судом першої інстанції у вироку належним чином вмотивовано призначення ОСОБА_1 найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді арешту є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Однак, згідно зі ст. 1 ОСОБА_7 України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, у тому числі які на день набрання чинності цим ОСОБА_7 досягли 70-річного віку.

ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, вчинений ним злочин належить до категорії невеликої тяжкості, перший дав згоду на застосування до нього закону про амністію.

Тому апеляційний суд вважає, що наявні усі підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, апеляційний суд Волинської області

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту на підставі ст. 1 ОСОБА_7 України «Про амністію у 2016 році».

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді