Постанова № 73733643, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. м.ОдесаСправа № 815/4301/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі за позовом Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (далі - Інститут) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №73-15 від 19.03.2015 року про сплату узгодженої суми заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 172085,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана вимога є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята всупереч принципу стабільності. У спірний період інститут був звільнений від сплати земельного податку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Інститут, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволення позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі неповно встановив обставини у справі, що як наслідок, призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, зазначив, що Закон, яким скасовано пільги із сплати податку за землю, міг застосовуватися лише з наступного бюджетного року, тобто з 01.01.2016 року. Інститут надавав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання за спірний період, проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення є державною, бюджетною, неприбутковою науковою установою та до 01.01.2015 року користувався пільгами по сплаті земельного податку, відповідно до пп. 282.1.2 п.282.1 ст. 282 ПК України (а.с. 10).

У лютому 2015 року Інститут надіслав на адресу Державної податкової служби України податкову декларацію із плати за землю, в якій самостійно визначив розмір земельного податку за 2015 рік на загальну суму 2 819 356,89 грн. (а.с.105-108).

19 березня 2015 року Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкову вимогу №73-15 про сплату узгодженої суми заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 172 085,05 грн. (а.с. 99).

Не погоджуючись з вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки визначена позивачу до сплати сума земельного податку є узгодженою та встановлена судовим рішенням, підстави для задоволення позову відсутні.

Однак судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період прийняття оскаржуваного рішення) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Отже, ПК України визначив обов'язок власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів сплачувати земельний податок.

Підпунктом 282.1.2 ст. 282 ПК України (в редакції до 01.01.2015 року) передбачено, що дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ звільнені від сплати податків.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ (далі - Закон № 71-VІІІ), який набрав чинності з 01.01.2015 до ПК України внесені зміни, зокрема статтю 282 ПК України викладено в новій редакції.

З 01.01.2015 року суттєво скорочено перелік пільг по земельному податку, який був передбачений у підпункті 282.1.2 ПК України, в тому числі і для дослідних господарств науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ.

У переліку пільг по земельному податку для юридичних осіб залишились лише санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці; бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скасувавши майже всі пільги по земельному податку для юридичних осіб, законодавець змінив порядок оподаткування земельних ділянок, включивши плату за землю, як складову податку на майно, до переліку місцевих податків, тим самим розширивши повноваження місцевих рад щодо встановлення пільг із цього податку своїми рішеннями (пункт стаття 284 ПК України).

У свою чергу, встановлюючи перелік місцевих податків і зборів та визначаючи повноваження місцевих рад щодо їх запровадження, стаття 10 ПК України розрізняє місцеві податки (збори) на обов'язкові і необов'язкові для встановлення. В залежності від цього визначається правовий режим місцевого податку (збору), який теж є різним.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього кодексу (пункт 12.5 статті 12 ПК України).

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Наведений висновок узгоджується також із основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Серед принципів, наведених у вказаній нормі, є, зокрема, принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Фактично цей спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Враховуючи, що Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким до статі 282 ПК України внесено зміни, ухвалено після 15 липня 2014 року, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 282 ПК України з метою оподаткування позивача земельними податком можливо не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Доводи ж апеляційної скарги наведеного не спростовують, позаяк ґрунтуються на невірному та найменш сприятливому для платника податків тлумаченню національного законодавства.

До того ж судова колегія зазначає, що сам по собі факт подання позивачем декларації по земельному податку за відсутності обов'язку її подання не може вважатися обґрунтованою на законі підставою щодо сплати цього податку.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку щодо наявності у Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення обов'язку із сплати земельного податку з юридичних осіб у 2015 році.

Також судова колегія вважає безпідставним суду першої інстанції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року у справі №815/5327/15, якою встановлено факт заборгованості за відповідний період, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказане судове рішення ухвалено без урахування надісланої позивачем в порядку ст. 50 ПК України уточненої декларації з плати за землю за 2015 рік (а.с. 152-158).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 3 360,93грн., та при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 3 697,10грн.

З урахуванням положень ч.1 ст.139 КАС України, вказані суми судового збору підлягають стягненню з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі №815/4301/17 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №73-15 від 19.03.2015 року про сплату узгодженої суми заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 172085,05 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на загальну суму 7 058,03грн. (сім тисяч п'ятдесят вісім гривень 03 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання тексту в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Повний текст судового рішення складено 24.04.2018 року.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Турецька І.О. Стас Л.В.