Рішення № 73731294, 03.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 р. Справа№805/2047/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центральна, 154), третя особа: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Поштова, 22) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, в якому просить: визнати неправомірними дії Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії за період з 1 березня 2016 року, зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії за віком починаючи з 1 березня 2016 року на відкритий рахунок у ПАТ "Державний ощадний банк України".

Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи, в даний час перебуває на обліку в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Відповідач неправомірно припинив виплату пенсії з 01.03.2016, посилаючись на те, що позивач не знаходився за адресою свого місця перебування під час проведення перевірки, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Зазначає, що вимога відповідача особисто з'явитись до управляння пенсійного фонду за місцем проживання та надати докази, що підтверджують постійне місце проживання на території, яка контролюється українською владою, є протиправною. Вважає дії відповідача протиправними, що суперечать Конституції та Законам України.

Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, та такими, що порушують її права, як громадянина України. Справу просив розглянути без його участі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 квітня 2018 року.

24 квітня 2018 року позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, засобами поштового зв'язку надав відзив на адміністративний позов.

Відповідач у відзиві зазначив, що виплата пенсії ОСОБА_1 дійсно була призупинена оскільки жодним нормативним актом, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольній органам державної влади території.

Крім того, відповідач зауважив, що за результатом синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014 №509), у вказаній електронній пенсійній справі фіксується «93 особливість», яка не дає можливості поновити виплату пенсії. У зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Третя особа свою думку, стосовно заявлених позовних вимог, не висловила.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, здобув право на отримання пенсії з 18 жовтня 2006 року довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с.14), перебуває на обліку в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до довідки від 15 вересня 2015 року № 2415 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фактичне місце проживання/перебування: Донецька обл., Красноармійський район, с. Гродовка, вул. Гагаріна, б.11 (а.с. 15).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №39/43/02/21 від 21 грудня 2017 року встановлено, що виплати та нарахування пенсії позивачеві призупинено з березня 2016 року на підставі Єдиної інформації бази даних про внутрішньо переміщених осіб, отриманої від Управління соціального захисту населення Покровської міської ради. 18 липня 2016 року позивачем надано заяву про поновлення пенсійних виплат, але Комісія для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного грошового утримання) внутрішньо переміщених осіб, згідно протоколу №9 від 12 серпня 2016 року відмовила в призначенні (поновленні) виплати пенсії позивачу. Для поновлення виплати пенсії позивачу запропоновано особисто звернутися до пенсійного органу з паспортом, кодом та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи(а.с. 17).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Положеннями статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд звертає увагу, що воєнний та надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Відповідно до части другої статті 14 Закону України від 20.03.2003 «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Харцизьк.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Слід зазначити, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Положеннями статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Преамбулою та положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, регулюються зазначеним Законом. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно частини першої статті 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії передбачені у статті 49 цього Закону. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 цього Закону передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених Законом № 1058.

З огляду на наведене, суд вказує на те, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.

Суд вважає за необхідне відмітити, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України, без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення, не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких, припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.

Суд звертає увагу, що органом Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.

Суд вважає, що Рішення комісії про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та Протокол № 9 від 12 серпня 2016 року про припинення соціальних виплат позивачу не є нормативно - правовим актом вищої юридичної сили, яким встановлено обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплату пенсій через те, що позивач відсутній понад 60 днів за місцем проживання, тобто за зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою позивач не проживає, а отже не є належною підставою для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Суд звертає увагу, що постанова КМУ № 509 від 01.10.2014 року "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постанова КМУ № 595 від 07.11.2014 року "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей", постанова КМУ № 509 від 01.10.2014 року "Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ", постанова КМУ № 365 від 08.06.2016 року "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", постанова КМУ від 18.02.2016 року № 136 "Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…" не є законами, а тому зазначені підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно не здійснення виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольній органам державної влади території, оскільки позивач не є потерпілою особою, а є пенсіонером за віком, має статус тимчасово переміщеної особи та здійснення пенсійних виплат передбачена Законами України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з інвалідністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов в частині визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії з березня 2016 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про виконання судового рішення негайно після проголошення судового рішення, то необхідно зазначити наступне.

Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок відповідача добровільно і негайно виконати рішення суду про присудження виплатити пенсію і цей обов'язок полягає у тому, що у відповідача обов'язок виплатити пенсію у межах стягнення за один місяць виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку що вимога про негайне виконання судового рішення у межах стягнення за один місяць підлягає задоволенню.

З урахуванням наведених обставин та правових норм, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 242, 243, 244, 245, 246, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з березня 2016 року на відкритий рахунок у ПАТ "Державний ощадний банк України".

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центальна, 154; код ЄДРПОУ37869345) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складено та підписано 3 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.