Рішення № 73731286, 26.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа№805/639/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника позивача Деменкової Є.С.,

представника відповідача Вовченка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Максімус-1" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Фермерське господарство "Максімус-1" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13 лютого 2018 року) просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 29 грудня 2017 року №511949/34433392 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017 року і Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну виписану Фермерським господарством "Максімус-1" від 20.11.2017 року №4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання вимог Податкового кодексу України складено податкову накладну №4 від 20.11.2017 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції №1 від 24.11.2017 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. На виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем на адресу ДФС України направлено таблицю даних платника податків, повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК із поясненнями до податкової накладної №4 від 20.11.2017 та сканкопії усіх первинних документів, які підтверджують реальність здійснення операції. Однак, рішенням комісії ДФС України від 29.12.2017 №511949/34433392 було відмовлено у реєстрації податкової накладеної №4 від 20.11.2017 року з причини надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Проте, позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим, оскільки реальність виконання господарської операції підтверджена відповідною матеріально-технічною базою. Крім того, позивач вказує на те, що фіскальний орган зобов'язаний у квитанції №1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу Мінфіну №567.

В оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмови у реєстрації податкової накладної, не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, таким чином, вважає свої позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 21.03.2018.

Ухвалою від 21.03.2018 вирішено відкласти підготовче засідання до 04.04.2018 за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 26.04.2018 .

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини (том 1 а.с. 117-121).

Так у відзиві відповідач зазначив, що позивачу надіслано квитанцію №1 щодо зупинення реєстрації податкової накладної реєстрації податкової накладної з підстав: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 12.06. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

Відповідач вказав, що позивачем до ДФС України направлено повідомлення з додатками, однак ним не надано пояснень, документів щодо навантаження, транспортування ТМЦ. Оскільки позивачем надані не всі документи, визначені у переліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та передбачені умовами Договору, тобто надані документи не є достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, ДФС України було прийнято рішення від 19.12.2018 №511949/34433392 про відмову у реєстрації податково\накладної №4 від 20.11.2017.Таким чином, вважають, що відповідач діяв виключно в межах повноважень, визначених законом.

Стосовно вимоги про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, відповідач зазначив, що позивачем не надано достатніх, належних та достовірних доказів понесених таких витрат.

Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, Фермерське господарство "Максімус-1", зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код 34433392; 84528, Донецька обл., Бахмутський район, село Званівка, вул. Миру, 32), є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фермерське господарство "Максімус-1", є платником податку на додану вартість з 06.12.2007.

15.11.2017 між позивачем та ТОВ «САТЕЛЛИТ» укладений Договір поставки №Р60632-МРЕ, предметом якого є продаж Фермерським господарством "Максімус-1" соняшника врожаю 2017 року.

За накладною №67 від 20.11.2017 позивач продав ТОВ «САТЕЛЛИТ» товар - соняшник врожаю 2017 року на суму 2 500 002 грн., у тому числі ПДВ - 416 667 грн.

Позивач 23.11.2017 направив відповідачу для реєстрації податку накладну №4 від 20.11.2017.

Згідно квитанції №1 від 24.11.2017 про реєстрацію податкової накладної від 20.11.2017 року №4 при її реєстрації податковим органом виявлено помилки: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 12.06. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

Відповідно до повідомлення від 21.12.2017 №4 позивачем до контролюючого органу за місцем обліку надано пояснення, в яких він просив зареєструвати податкову накладну №4 від 20.12.2017 року, оскільки послуги з продажу соняшника є реальною операцією. Позивач пояснив, що він займається вирощуванням зернових культур (крім рису), відповідно до звіту від 01.11.2017 було зібрано 1765 т соняшника. Для реалізації власного вирощеного соняшника у 2017 році був заключний договір поставки №Р60632-МРЕ від 15.11.2017 на кількість 500 т. Соняшник знаходився на зберіганні у ТОВ «Комінвест-Агро» згідно договору №29/09/2017 від 29.09.2017. Згідно складської квитанції №560 від 20.11.2017 було вирішено переоформити соняшник, який знаходився на зберіганні в ТОВ «Комінвест» в кількості 500 т на ТОВ «Сателлит». Згідно Акта прийому передачі соняшника №1 від 20.11.2017 була виписана видаткова №67 від 20.11.2017 у кількості 500 т на загальну суму 2500002 грн. 20.11.2017 була здійснена оплата згідно договору поставки у сумі 80% - 2000001,60 грн.

Разом із поясненнями відповідачем надано скановані копії документів: договір поставки № Р 60632-МРЕ від 15.11.2017, довіреність № 1923 віл 15.11.2017, додаткову угоду № 1 від 15.11.2107 до договору Р 60632-МРЕ від 15.11.2017, рахунок № 29 від 29.11.2017, накладну № 67 від 20.11.2017, випіску по рахунку від 22.11.2017, складську квитанцію на зерно від 20.11.2017, договір складського зберігання № 29/09/2017 від 29.09.2017, тарифи на послуги зернового складу від 29.09.2017, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2017, звіт про реалізацію продукції за жовтень 2017, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур. /а.с. 122-150/

29.12.2017 року комісією ДФС прийнято рішення №511949/34433392 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою прийняття даного рішення контролюючим органом визначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Податковим органом зазначено про можливість оскарження прийнятного рішення в адміністративному або судовому порядку.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі іменується - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції від 24.11.2017 року про реєстрацію податкової накладеної від 20.11.2017 року №1 вбачається, що ДФС України сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним в зазначеній квитанції не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної від 24.11.2017 року №1.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Критерії), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, є:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

У квитанції, отриманій позивачем 24.11.2017 року, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, фіскальним органом в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких затверджено наказом №567 від 13.06.2017 року (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем були надані до віповідача копії документів та пояснення по господарській операції з ТОВ «Сателлит» та ТОВ «Комінвест-Агро», а саме сканкопії договорів, рахунок № 29 від 29.11.2017, накладну № 67 від 20.11.2017, випіску по рахунку від 22.11.2017, складську квитанцію на зерно від 20.11.2017, договір складського зберігання № 29/09/2017 від 29.09.2017, тарифи на послуги зернового складу від 29.09.2017, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2017, звіт про реалізацію продукції за жовтень 2017, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур. /а.с. 122-150.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних, оскільки не було надано документів, щодо навантаження та транспортування товару.

Позивача зазначив, що йому не було відомо про необхідність подання документів щодо навантаження та перевезення, оскільки відповідач не зазначав про це у квитанції № 1 та в оскаржуваному рішенні.

Як вбачається з договору поставки № Р 60632-МРЕ від 15.11.2017 позивач поставляє та передає у власність насіння соняшника, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Саттелит» приймає та оплачує на умовах ЕХW - Франко-елеватор на елеваторі ТОВ «Комінвест-Агро », з яким укладено договір складського сберігання від 29/09/2017 від 29.09.2017.

Виконаня зазначених договорів, підтверджується первинним документами, які вже зазначались судом.

Також суд бере до уваги пояснення представника позивача про те, що перевезення товару зі складу здійснювалося ТОВ «Сателит» самостійно відповідно до укладеного договору поставки № Р 60632-МРЕ від 15.11.2017, тому товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару, його навантаження ТОВ «Сателлит» у позивача відстуні.

Що стосується доказів, які підтверджують перевезення позивачем товару на склад, то вони не було прийняті судом, оскільки останній своєчасно не надав їх у підготовчому провадженні .

Отже, Рішення комісії №511949/34433392 від 29.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017 не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи з наданих позивачем складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, як то надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або ж надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для його прийняття Комісією.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Сателлит». Також, позивачем надано до суду відповідні первинні документи в підтвердження реальності здійсненої господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну №4 від 20.11.2017 .

Позивач на момент здійснення господарських операцій мав достатні матеріальні та людські ресурси для їх здійснення, що підтверджується звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2017, звітом про реалізацію продукції за жовтень 2017, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сателлит»», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу - ДФС України, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017, у зв'язку з чим рішення комісії ДФС України №511949/34433392 від 29.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до суду були надані наступні докази звернення до фахівця в галузі права, а саме: договір про надання правової допомоги №09/01/01-2018 від 09.01.2018, рахунок-фактура №08/01 від 15.01.2018, платіжне доручення №67 від 15.01.2018 про сплату витат повязаних з правничою допомогою адвоката за Договором №09/01/01-2018 від 09.01.2018 у сумі 3524 грн., детальний попередній опис робіт(наданих послуг)від 22.01.2018, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №09/01/01-2018 від 09.01.2018 адвокат Деменкова Є.С. зобов'язується забезпечити захист прав, свобод і законних інтересів Фермерського господарства "Максімус-1" у статусі позивача під час розгляду адміністративного позову до податкових інспекцій, їх комісії про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити вчинити дії.

Суд звертає увагу, що у зазначеному договорі не зазначено посилання на дану судову справу.

Крім того, до матеріалів справи, на підтвердження фактично виконаної роботи, не надано акт прийому - пердачі виконаних робіт. Детальний попередній опис робіт від 22.01.2018 не може слугувати доказом фактично виконаної робіти.

Аналізуючи викладене, а також документи надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає що, вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по справі №805/639/18-а, тому суд не знаходить обґрунтованими клопотання в частині стягнення витрат на правову допомогу, тому в цій частині - відмовляє.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги Фермерського господарства "Максімус-1" підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, згідно з частиною першою ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. пілягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Максімус-1" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 29.12.2017 №511949/34433392 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 20.11.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну виписану Фермерським господарством "Максімус-1" від 20.11.2017 №4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь Фермерського господарства "Максімус-1" (код ЄДРПОУ 34433392; 84528, Донецька обл., с. Званівка, вул. Миру, буд. 32) судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.

У стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2018 року.

Повний текст рішення складено 3 травня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.