Рішення № 73731187, 02.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1313/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту у строк визначений Земельним кодексом України;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;

- всі витрати пов'язані з розглядом справи в суді покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з метою реалізації свого права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, вона у вересні 2017 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Миролюбівка Житомирського району Житомирської області. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області двічі відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. В своїх відмовах відповідач вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженнями ними", відповідач під час передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення формує перелік земельних ділянок та визначає їх площу, які можливо передати у безоплатну приватизацію на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Так, відповідачем вказано, що розташована в с. Миролюбівка Житомирського району Житомирської області земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не включена до зазначеного переліку.

На думку позивача, відмова у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є незаконною. Відтак, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Натомість, відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Таким чином, керуючись частиною 6 статті 162 КАС України, якою передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, суд приходить до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03 березня 2012 року № 124, прийнятим на тринадцятій сесії сільської ради 6 скликання, ОСОБА_1 було надано погодження щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,67 га для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради за межами населеного пункту с.Миролюбівка.(а.с.26)

Після підготовки усіх необхідних документів, ОСОБА_1 у вересня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Миролюбівка Житомирського району.

Проте, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 29.09.2017 № М-13331/0-10809/6-17 відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,67 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. Відмова мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 "Деякі питання удосконалення управління в сфері в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення та розпорядження ними" була затверджена Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Згідно даної Стратегії Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Натомість, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства , не увійшла до вищезазначеного переліку. На підставі вищезазначеного та у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, керуючись пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, відмовило ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.(а.с.28)

Отримавши лист Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 29.09.2017 № М-13331/0-10809/6-17 з відмовою, позивач замовила нове викопіювання земельної ділянки та у жовтні 2017 року повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак за результатами розгляду, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 22.11.2017 № М-15340/0-11938/6-17 знову відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Свою відмову відповідач повторно аргументував тим, що відповідно до доданих до заяви графічних матеріалів бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає сформованому переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у четвертому кварталі 2017 року на території Житомирської області. А тому, у зв'язку з невідповідністю переліку земельних ділянок і визначеним площам земельних ділянок, які можна передати в межах норм безоплатної приватизації та невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, керуючись пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, повторно відмовило ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (а.с.29)

Не погодившись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Нормами ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пункту "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено що, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вже встановлено судом, позивач неодноразово зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,67 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. Однак, за результатами розгляду заяв ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листами від 29.09.2017 № М-13331/0-10809/6-17 та від 22.11.2017 № М-15340/0-11938/6-17 відмовляло позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмови були вмотивовані Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року про "Деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, керуючись Постановою КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Разом з тим, до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме: викопіювання земельної ділянки.

Судом безспірно встановлено, що відповідач в обґрунтування відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки керувався Постановою КМУ № 413 від 07.06.2017. Проте Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області під час розгляду заяв ОСОБА_1, жодним чином не повідомило позивача про невідповідність поданих нею графічних матеріалів вимогам закону.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, а саме тих обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими.

Суд звертає увагу, що саме по собі судове рішення про визнання дій протиправними не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме: запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та прийняти законне рішення за наслідками розгляду.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених сстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіряючи рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони у межах та у спосіб визначених законом. З огляду на встановлені обставини та нормативно - правове регулювання, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід зазначити наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що вимога про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначені відповідними законами України та зазначає наступне.

Саме по собі судове рішення про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Варто вказати, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,67 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення площею 1,67 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 16.03.2018 № 30, ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., який підлягає присудженню на користь останньої.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,67 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,67 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,67 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул.Довженка 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн(сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович