Ухвала суду № 73729796, 23.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.04.2018 р. Справа № 914/718/17

За заявою: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Пасажирська компанія”, м. Київ,

про: відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року

у справі №914/718/17

за позовом: Залізничної районної адміністрації, м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Львівської міської ради, м. Львів,

про: демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.

Суддя Синчук М.М.

Секретар судового засідання Карась Х.Л.

За участю представників:

від заявника (відповідача): ОСОБА_1 – довіреність б/н від 27.10.2017 р.; ОСОБА_2 – довіреність б/н від 27.11.2017 р.

від позивача: не зявився.

від третьої особи: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Пасажирська компанія” від 05.04.2018 року за №ПК/3-5 року про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року у справі №914/718/17 за позовом Залізничної районної адміністрації до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2018 р. заяву від 05.04.2018 р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року у справі №914/718/17 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 23.04.2018 р.

В судове засідання 23.04.2018 р. заявник зявився, вимоги за заявою підтримав, просив суд заяву задоволити. Заява обґрунтована наступним. 21.10.2015 р. відбулась державна реєстрація публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Термін встановлений щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, закінчився 22 жовтня 2017 року, тобто після винесення рішення Господарського суду Львівської області по дані справі.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області в справі №914/718/17 є передчасним і таким, що позбавило можливість ПАТ «Укрзалізниця» скористатись правом на проведення процедури на отримання дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди на гіл. Двірцевій, 1 у м. Львові (біля огорожі ПрАТ «Львівський локомотивний завод»). Подальше виконання рішення Господарського суду Львівської області в справі №914/7.18/17 унеможливлює володіння та використання ПАТ «Укрзалізниця», засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, належних об’єктів нерухомого майна, які внесені до статутного капіталу Товариства, що є власністю Держави.

В судове засідання 23.04.2018 р. стягувач не зявився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В судове засідання 23.04.2018 р. тетя особа не зявилася, незважаючи на те, що була належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2018 р. позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задоволено повністю. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові (біля огорожі ПрАТ “Львівський локомотивний завод”).

Рішенням Господарського суду Львівської області стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 1 600,00 грн. судового збору. Дане рішення набрало законної сили.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2018 р. судом видано накази від 07.08.2017 р.

24.11.2017 р. Залізничним ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №55232691) про зобов’язання ПАТ «Укзалізниця» демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на пл.Двірцевій, 1 у м.Львів (біля огорожі ПрАТ «Львівський локомотивний завод»).

На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Пасажирська компанія” від 05.04.2018 року за №ПК/3-5 року про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року у справі №914/718/17 за позовом Залізничної районної адміністрації до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.

Згідно наказу начальника залізниці №47/Н від 06.03.2000 р., з 10.03.2000р.на базі комбінату громадського харчування в складі вокзалу станції Львів, створено горгівельний підрозділ «Дорожній». Згідно вищевказаного наказу, вокзал станції Львів прийняв на баланс основні фонди та обігові кошти торгівельного підрозділу «Дорожній», в тому числі буфети №17 та №6, як тимчасові споруди.

Дані буфети були збудовані згідно рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м.Львова з метою підготовки до 0лімпіади-80.

Буфети розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0275 га.

В період з 10.06.1999 р. Львівська державна залізниця (в особі директора комбінату громадського харчування ОСОБА_3) згідно Договору №30105008 на право тимчасового користування землею, орендувала вищевказану земельну ділянку (ухвала Львівської міської ради 4 сесії 3 скликання №132 від 04.02.1999, наказ №361 від 18.08.1998) з метою розміщення буфетів.

Після ліквідації комбінату громадського харчування, згідно Рішення Львівської міської ради 17 сесії 4 скликання №2857 від 17.11.2005р., Львівській державній залізниці повторно передано земельну ділянку в оренду терміном на 10 років для обслуговування буфетів.

Згідно даної Ухвали, Львівській державній залізниці необхідно було в місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди земельної ділянки та договір про відшкодування недоотриманих коштів за фактичне користування. В процесі погодження та підготовки до укладення договору оренди земельної ділянки, юридичним управління та управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради було визначено відсутність правових підстав для укладення договору оренди землі в зв’язку з тим, що Львівська державна залізниця була перереєстрована в ДТГО «Львівська залізниця», в статуті якого не вказано його статус, як правонаступника Львівської державної залізниці. Для укладення договору оренди землі необхідно було повторно звернутись до Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації на землю. В подальшому функціонування даних буфетів було невизначеним, тому що планувалась реконструкція привокзальної площі в рамках підготовки до Євро-2012.

23 лютого 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Відповідно до ч.2 ст.5 цього України переоформлення правовстановлюючих документів на о б ’єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства. Дані буфети перебувають на балансі вокзалу станції Львів та увійшли до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

21 жовтня 2015 року відбулася державна реєстрація публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Термін встановлений вищевказаним Законом щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, закінчився 22 жовтня 2017 року, тобто після винесення рішення Господарського суду Львівської області по дані справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що відстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що боржник обґрунтовує заяву тим, що рішення Господарського суду Львівської області в справі №914/718/17 є передчасним і таким, що позбавило можливість ПАТ «Укрзалізниця» скористатись правом на проведення процедури на отримання дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди на гіл. Двірцевій, 1 у м. Львові (біля огорожі ПрАТ «Львівський локомотивний завод»). Подальше виконання рішення Господарського суду Львівської області в справі №914/7.18/17 унеможливлює володіння та використання ПАТ «Укрзалізниця», засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, належних об’єктів нерухомого майна, які внесені до статутного капіталу Товариства, що є власністю Держави.

З приводу наведених у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Постанова Пленум Вищого Господарського Суду України 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Частиною 4 цієї статті встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.5 цієї статті розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що надані заявником докази вказують на виключність обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на зазначене, суд вбачає, що рішення суду має виконувати в обов'язковому порядку, а відстрочка може застосовуватися виключно за умов обґрунтованості та доведеності, при цьому не порушеності прав стягувача на вчасне виконання рішення суду.

Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником подано обґрунтовані докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, тому заява про відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву від 05.04.2018 року про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року у справі №914/718/17 задоволити.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2017 року у справі №914/718/17 про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові (біля огорожі ПрАТ “Львівський локомотивний завод”) строком на 9 (девять) місяців.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.04.2018 р.

Суддя Синчук М.М.