Рішення № 73729532, 16.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3851/17

Суддя Конюх, О.В., про секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради, м. Бориспіль,

до відповідачів: 1) Головурівської сільської ради, с. Головурів Бориспільського району,

2) державного підприємства "Бориспільське лісове господарство",

с. Гора Бориспільського району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2: Кабінет Міністрів України, м Київ,

про визнання неправомірним та скасування рішення від 25.08.2005 № 703-29-IV та визнання недійсним Державного акта

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 11.01.2018 № 03-15-34;

ОСОБА_3, довіреність від 14.02.2018 № 03-15-231;

від відповідача 1: ОСОБА_4, сільський голова, витяг з ЄДР;

від відповідача 2: ОСОБА_5, довіреність від 16.07.2018 №222;

від третьої особи: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради, м. Бориспіль (далі по тексту – ОСОБА_1 освіти і науки) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: Головурівської сільської ради, с. Головурів Бориспільського району (далі по тексту Головурівська сільрада) та державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", с. Гора Бориспільського району (далі по тексту Бориспільський держлісгосп), в якій просить суд:

- поновити ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради строк позовної давності для звернення з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, та визнання частково недійсним державного акту;

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головурівської сільської ради від 25.08.2005 №703-29-ІV "Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради", яким було затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради в частині передачі в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:05:008:0057, розміром 15,893 га;

- визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 16.07.2004 серія ІІ-КВ №003066, виданий Головурівською сільською радою Бориспільського району Київської області, в частині передачі в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 3220882900:05:008:0057, розміром 15,893 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 освіти і науки є власником табору відпочинку "Факел", який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №708 від 03.06.2005, видане Головурівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 29.06.2004 за №72. Позивач 07.12.2012 провів державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зареєструвавши як підставу виникнення прав - дублікат свідоцтва №708 від 03.06.2005. Враховуючи зареєстроване право на об'єкт нерухомого майна - дитячого табору "Факел", позивач звернувся з відповідним клопотанням до Бориспільської РДА та Головурівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5 га, що знаходиться за адресою: с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5. За результатами розгляду вище вказаних звернень, Головурівською сільською радою було прийняте рішення від 31.07.2013 №811-32-ІV від 28.01.2014 №973-38-ІV відповідно якими було повідомлено позивача про те, що дана земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача 2.

Так, позивач вважає, що оспорюваним рішенням сільської ради та державним актом на право постійного користування порушено порядок передачі земельної ділянки у постійне користування та порушено право власності на нерухоме майно позивача, оскільки позивач будучи власником табору відпочинку, неодмінно має вступати у відносини, що стосуються самої земельної ділянки, на якій цей табір відпочинку знаходиться.

Крім того, позивач твердить, що землі, на яких розташовано табір належать до земель рекреаційного призначення, а не лісового господарства.

Ухвалою суду від 22.12.2017 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3851/17; ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2018.

12.01.2018 від Головурівської сільської ради до господарського суду Київської області надійшов супровідний з додатком та заява, в якій відповідач 1 вказує, що не заперечує проти передачі земельної ділянки ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради, за умови згоди державного підприємства "Бориспільське лісове господарство".

19.01.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду Київської області надійшли заперечення на позовну заяву, в якій відповідач 2 просить суд відмовити в задоволені позову.

Свою позицію відповідач 2 обґрунтовує тим, що свідоцтво про право власності на табір відпочинку "Факел" позивач отримав 02.11.2004 за №139799, тобто на момент прийняття рішення відповідачем 1 від 09.07.2004 про надання в постійне користування відповідачу 2 земельної ділянки, ще не відбулось державної реєстрації права власності позивача 1 на табір відпочинку "Факел".

Так, відповідач 2 вказує, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний державний акт виданий відповідачем 1 у межах компетенції відповідача 1 та у відповідності до законодавства, яке діяло на момент видачі оскаржуваного державного акту, на підставі рішення відповідача 1 від 09.07.2004 №381/18-ХХІV, яке є чинним.

Крім того, вказує, що відповідно до листів відділу Держземагенства у Бориспільському районі земельна ділянка, на якій розташований табір відпочинку "Факел" відноситься до земель лісогосподарського призначення. А позивач в листі №03-15-2002 від 17.12.2013 просить надати в постійне користування земельну ділянку з цільовим призначенням землі рекреаційного призначення.

Ухвалою суду від 22.01.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.02.2018.

12.02.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про застосування строків позовної давності по справі №911/3851/17, в якому відповідач 2 вказує, що ОСОБА_1 освіти та науки Бориспільської міської ради звернулось з позовом більше як через 14 років з моменту винесення рішення Головурівською сільською радою. Так, на підставі вище наведеного, відповідач 2 просить суд застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні 12.02.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.02.2018, про що повідомлено сторін особисто підпис.

15.02.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

19.02.2018 від ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення від 16.02.2018 №03-15-251 та відповідь на заперечення проти позову від 16.02.2018 №03-15-250, в яких позивач зазначив про безпідставність заяви про застосування позовної давності, оскільки позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності. Заявляючи клопотання про поновлення строку, позивач, вказує на те, що протягом останніх 4 років намагався вирішити спірне питання в позасудовому порядку. Крім того, спірне питання намагалась вирішити Бориспільська міська рада, як засновник, в судовому порядку, але у задоволенні її позову було відмовлено з підстав, що даний орган є неналежним суб'єктом спірних правовідносин. Також, наголошує на тому, що про факт, що спірна земельна ділянка передана в користування відповідачу 2, позивачу стало відомо у грудні 2013.

19.02.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 19.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче судове засідання відкладено на 05.03.2018.

01.03.2018 від позивача до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

03.03.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду надійшов супровідний лист з додатками та додаткові письмові пояснення.

05.03.2018 від ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради до господарського суду Київської області надійшла заява, в якій позивач просить суд встановити додатковий строк для надання суду доказів, які будуть отриманні позивачем за запитами від 19.02.2018 та заява про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.03.2018 заяву позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від відповідача 2 ряд доказів; підготовче судове зсідання відкладено на 19.03.2018.

19.03.2018 від державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до господарського суду Київської області надійшли пояснення про неможливість подання до суду витребуваних ухвалою суду доказів.

Так, позивач зазначив, що технічна документація зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою розробляється у 2 примірниках. Перший (з матеріалами польових вимірювань і обчислень) зберігається в районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України, другий у виконавця робіт. Відтак, витребувана ухвалою суду від 05.03.218 по справі №911/3851/17 технічна документація Бориспільським держлісгоспом була передана до відділу Держкомзему у Бориспільському районі Київської області для зберігання, згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.99 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", а від так, надання їх копій не можливо, у зв'язку з їх відсутністю у відповідача.

Ухвалою суду від 19.03.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 залучено Кабінету Міністрів України; підготовче провадження закрито; призначено справу до судового розгляду по суті 10.04.2018.

06.04.2018 від ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 10.04.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.04.2018.

В судове засідання 16.04.2018 з'явився представник позивача, відповідача 1 та відповідача 2. Третя особа в судове засідання повторно не з'явилась, уповноваженого представника не направила, хоча про день час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши позов ОСОБА_1 освіти і науки до Головурівської сільської ради, державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Кабінету Міністрів України (далі – КМ України) про визнання неправомірним та скасування рішення від 25.08.2005 №703-29-ІV та визнання недійсним державного акту в частині, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що є власником табору відпочинку «Факел», який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №708 від 03.06.2005 року. Вказаний табір відпочинку розташований на земельній ділянці 3220882900:05:008:0057, розміром 15,893 га, яку з порушенням прав позивача та чинного законодавства рішенням Головуріської сільської ради передано у постійне користування державному підприємству «Бориспільське лісове господарство». Так, позивач зазначає, що Головурівська сільська рада прийняла рішення, яке суперечить нормам закону та порушує права позивача, який є власником табору відпочинку «Факел», що відповідно породжує в нього право користування земельною ділянкою під цим табором. При цьому, позивач наголошує, що в нього виникло право на вказану земельну ділянку значно раніше, ніж було надано право постійного користування спірною землею ДП «Бориспільське лісове господарство».

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 12.10.2016 у справі №911/2209/16 за позовом ОСОБА_1 освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Бориспільської міської ради до Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області та державного підприємства «Бориспільський лісгосп», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Держгеокадастру у Бориспільському районі про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №911/2209/16 апеляційну скаргу Бориспільської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 12.10.2016 у справі №911/2209/16 залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 12.10.2016 у справі №911/2209/16 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради скасовано; позовну заяву ОСОБА_1 освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради до Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, державного підприємства "Бориспільський лісгосп" про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 16.07.2004 серія ІІ-КВ №003066, виданого Головурівською сільською радою Бориспільського району Київської області залишено без розгляду; рішення господарського суду Київської області від 12.10.2016 у справі №911/2209/16 в частині відмови в задоволенні позову Бориспільської міської ради - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2017 у справі №911/2209/16 касаційну скаргу Бориспільської міської ради залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №911/2209/16 без змін.

Так, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у постанові від 22.02.2017 у справі №911/2209/16 встановила наступне:

Рішенням виконавчого комітету Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 29.06.2004 № 72 оформлено право власності на будівлі та споруди для відпочинку дітей в с. Кийлів по вул. Дніпровська, 5 табір відпочинку "Факел" на ОСОБА_1 освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Згідно свідоцтва про право власності від 02.11.2004 № 139799, виданого Головурівською сільською радою, власником табору відпочинку "Факел", який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5, є ОСОБА_1 освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради (форма власності – комунальна).

Рішенням Головурівської сільської ради від 09.07.2004 № 381/18-ХХІV затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради, передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки загальною площею 51,96 га лісів та зобов`язано використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.

Відповідно до рішення Головурівської сільської ради від 09.07.2004 № ХХІV Бориспільському державному лісогосподарському підприємству видано Акт ІІ-КВ № 003066 від 16.07.2004 на право постійного користування землею площею 51,96 га (в подальшому внесено зміни на 235,725 га) для ведення лісового господарства.

Рішенням Головурівської сільської ради від 25.08.2005 № 703-29- IV затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради, передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельну ділянку загальною площею 183,765 га та зобов`язано використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.

Свідоцтво про право власності на табір відпочинку «Факел» саме ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області отримало 02.11.2004 за № 139799.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на момент прийняття рішення Головурівською сільською радою від 09.07.2004 про надання в постійне користування державному підприємству «Бориспільське лісове господарство» земельної ділянки, ще не відбулось державної реєстрації права власності ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської МР на табір відпочинку «Факел».

Також, колегією суддів встановлено, що право власності на табір відпочинку «Факел» виникло у ОСОБА_1 освіти і науки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно 02.11.2004, тобто пізніше, ніж виданий оскаржуваний акт.

Разом з цим, колегія судів наголосила, що відповідно до правової позиції зазначеної в постанові Верховного Суду України у справі у справі № 6-47цс16, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, а тому саме з 02.11.2004 у ОСОБА_1 освіти та науки фактично виникло право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Від так, судом у справі №911/2209/16 встановлено, що на момент прийняття рішення Головурівською сільською радою від 09.07.2004 про надання в постійне користування Бориспільському держлісгоспу земельної ділянки, ще не відбулось державної реєстрації права власності ОСОБА_1 освіти і науки на табір відпочинку «Факел». Тому доводи позивача про те, що в нього виникло право на спірну земельну ділянку раніше ніж її було передано відповідачу 2 є безпідставними та необґрунтованими.

Також позивач вказує, що табір «Факел» розташований на земельній ділянці, яка відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України належить до земель рекреаційного призначення. Разом з тим, відповідно до рішення Головурівської сільської ради №703-29-4 від 25.08.2005 ухвалене щодо затвердження технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства.

На підставі наведеного, позивач твердить, що рішення Головурівської сільської ради №703-29-4 від 25.08.2005 в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки під табором відпочинку «Факел», є неправомірним та підлягає скасуванню.

Твердження позивача про належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення є хибними.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Позивачем не подано рішення відповідного компетентного органу, згідно якого спірна земельна ділянка була б віднесена до земель рекреаційного призначення.

З метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб під час регулювання земельних відносин, здійснення землеустрою в Україні ведеться державний земельний кадастр (ст.2 Закону України «Про державний земельний кадастр»). Згідно залученої до матеріалів справи Довідки з державної статистичної звітності (за даними форми 6-зем) від 19.03.2013 №716-д, земельна ділянка, на якій розташований табір відпочинку «Факел», знаходиться в межах населеного пункту с.Кийлів та відноситься до лісових земель.

Також цільове призначення спірної земельної ділянки досліджувалось судом під час розгляду справи № 911/2209/16, зокрема колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено що земельна ділянка, на якій розташований табір відпочинку «Факел» відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний Державний акт виданий відповідачем 1 у межах компетенції відповідача 1 та у межах законодавства, яке діяло на момент видачі оскаржуваного Державного акту, на підставі рішення відповідача 1, яке є чинним. Позивач не довів належними та допустимим доказами порушення у зв'язку з наданням відповідачем 1 Державного акту від 16.07.2004 відповідачу 2 прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки право власності на табір відпочинку «Факел» виникло у позивача з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно 02.11.2004, тобто пізніше, ніж виданий оскаржуваний Акт.

В силу положень статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на приписи ст. ст. 182, 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України власник нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур. Відмова або зволікання в оформленні відповідних прав можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, земельна ділянка, що знаходиться у користуванні іншої особи є єдиним об’єктом цивільного права (має один кадастровий номер) і для переходу прав на частину цієї земельної ділянки до інших осіб необхідно визначити ці земельні ділянки, як окремі об’єкти цивільних прав зі своїми межами та кадастровими номерами, внести зміни до чинних правовстановлюючих документів. Натомість визнання таких правовстановлюючих документів недійсними із посиланням на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України є неправомірним, оскільки порушуватиме законні права користувача на іншу частину земельної ділянки, яка знаходиться поза межами набутого у власність нерухомого майна.

Відповідно до частин 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, регламентовано ст. 149 ЗК України, відповідно до частин 1, 2 якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Позивач не звертався до відповідача 2 із заявою про надання згоди на вилучення земельної ділянки. Рішення про вилучення земельної ділянки у відповідача 2 в порядку ст. 149 ЗК України компетентним органом не приймалось.

Пунктом 6 частини першої статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.ст. 122,149 Земельного кодексу України. зокрема:

у відповідності до частини восьмої статті 122 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно частини дев’ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, – ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою – восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Зазначене свідчить про відсутність у Головурівської сільської ради права розпорядження спірною земельною ділянкою, яке на сьогоднішній день належить третій особі – Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу позивача, що згідно із Розпорядженням КМ України від 14.06.2017 №401-р втратило чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008, № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", згідно якого було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових земельних ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Відтак, позивач не позбавлений права та можливості на належне оформлення земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, за рішенням компетентного органу після визначення земельної ділянки, на якій розташований табір, як окремого об’єкту цивільних прав зі своїми межами та кадастровим номером та після вилучення земельної ділянки у попереднього користувача.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради слід відмовити повністю.

Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності та заяви відповідача 2 про застосування у справі позовної давності, суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Разом з тим, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлення судом того, що право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а тому підстав для дослідження пропуску строку позовної давності та поважності причин такого пропуску є недоцільним.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 освіти і науки Бориспільської міської ради відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.05.2018.

Суддя О.В. Конюх