Рішення № 73729347, 27.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/21/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018 Справа № 908/334/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

Учасники судового процесу:

представник позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.12.2017 р.;

представник відповідача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.03.2018 р.;

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/334/18

за позовом: Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 87)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запорізька трейдингова компанія” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А)

про стягнення 151044,00 грн., стягнення штрафу у розмірі 30208,80 грн.

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 353 від 12.02.2018 р.) Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запорізька трейдингова компанія” про зобов’язання відповідача надати позивачу талони на отримання бензину А-95 у кількості 230 л, бензину А-92 у кількості 4330 л, дизельного палива у кількості 2140 л, або стягнення з відповідача на користь позивача 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива, стягнення 30208,80 грн. штрафу.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/334/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрите провадження у справі № 908/334/18 за правилами загального позовного провадження, якій присвоєний номер провадження 22/21/18, підготовче засідання призначене на 28.03.2018 р.

13.03.2018 р. від позивача до суду надійшла заява про уточнення визначення предмету позовних вимог, відповідно до якої позивач визначився з предметом позову та просив стягнути з відповідача на користь позивача 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива, штраф у розмірі 30208,80 грн.

Зазначена заява розцінена судом як заява про зміну предмета позову та прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 28.03.2018 р.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива, штрафу у розмірі 30208,80 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2018 р., у зв’язку з витребуванням на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України доказів, у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 17.04.2018 р.

04.04.2018 р. на адресу суду від позивача надійшли документи, що були витребувані ухвалою суду від 28.03.2018 р. У судовому засіданні 17.04.2018 р. представник позивача відкликав зазначені докази. Суд ухвалив долучити вказані документи до матеріалів справи, проте не приймати їх до розгляду судом.

Ухвалою суду від 17.04.2018 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 27.04.2018 р.

У судовому засіданні 27.04.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 29.08.2017 р. між сторонами у справі укладений договір № 635 про постачання відповідачем у 2017 році товару (бензину, дизельного палива). Оплата товару була проведена позивачем повністю у загальній сумі 3603525,00 грн. За актами прийому-передачі від 06.09.2017 р., від 13.09.2017 р. позивач отримав від відповідача бланки-дозволи (талони) на відпуск палива на загальну суму 3603525,00 грн. На талонах, що були передані позивачу, був вказаний термін їх дії – до 09.01.2018 р. (бензин) та до 04.01.2018 р. (дизельне паливо). У зв’язку з закінченням терміну дії талонів, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо обміну невикористаних ним талонів на загальну суму 824237,00 грн. з числа отриманих за актами прийому-передачі. Невикористані талони були передані відповідачу згідно з актом прийому-передачі від 05.01.2018 р. 12.01.2018 р. від відповідача «Новою поштою» з актом прийому-передачі надійшли талони на отримання меншої кількості палива, що мотивувалося тим, що на момент заміни талонів змінилася собівартість товару, у зв’язку з чим на обмін талонів з простроченим строком дії надані талони з новим строком дії, з урахуванням збільшення ціни товару на отримання меншого його обсягу. Проте, між сторонами не укладалися додаткові угоди на таку зміну ціни товару. Акт прийому-передачі від 12.01.2018 р. позивачем не підписаний. Бензин та дизельне паливо на загальну суму 3603525,00 грн. з моменту оплати за поставлений товар є власністю позивача та знаходилося і знаходиться на теперішній час (по невикористаним талонам) на зберіганні у відповідача, тобто не є закупівлею нової партії товару. Відповідач повинен був здійснити обмін талонів саме на той обсяг товару, що є по талонах, переданих йому відповідачем для обміну по акту прийому-передачі від 05.01.2018 р. та за тою ціною, що була на момент передачі товару на зберігання. У зв’язку з недопоставкою товару, на підставі п. 7.2 договору, позивач нарахував відповідачу 30208,80 грн. штрафу. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива, штраф у розмірі 30208,80 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 549, 550, 625, 638 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві зазначив, що умовами договору № 635 визначений обов’язок відповідача повертати позивачу товар зі зберігання лише у термін (строк), вказаний у бланку-дозволі (талоні) на отримання цього товару. Проте, позивач не використав бланки-дозволи хоча і знав, що на них був вказаний термін їх дії – до 09.01.2018 р. Позивач в усній формі неодноразово попереджався про зміну ціни за одиницю товару у разі заміни невикористаних талонів. За умовами договору ціна товару не може змінюватися на протязі 60 днів з моменту підписання договору, тобто до 28.10.2017 р. Постійне збільшення цін на нафту та нафтопродукти на світових ринках є підставою для погодження питання збільшення вартості одиниці палива відповідно до укладеного договору. Фактично позивач не використав талони у строк, вказаний у них, однак відповідач пішов на зустріч позивачу і замінив невикористані талони з урахуванням ціни, що діяла на час зміни, чим у повному обсязі виконав покладені на нього зобов’язання. Оскільки позивачем не надано до матеріалів справи талонів з відповідними ідентифікуючими ознаками то посилання на те, що заборгованість виникла саме через талони, які надав відповідач, є безпідставною і недоведеною. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

28.03.2018 р. від позивача надійшла письмова відповідь на відзив. Зазначає, що у позивача виникло право власності на товар на загальну суму 3603525,00 грн. Відповідач порушив п. 12.18 договору, яким встановлено строк дії талонів – 6 місяців з можливістю безоплатної заміни талонів ще на 6 місяців. Строк дії талонів, отриманих позивачем, був встановлений у 4 місяці (до 09.01.2018 р. - бензин, до 04.01.2018 р. - дизельне паливо), тому позивач був вимушений звернутися до відповідача з вимогою щодо обміну невикористаних ним талонів. Позивач не мав змоги використати усі талони у зв’язку з терміном їх дії – 4 місяці, замість 6 місяців, як це передбачено п. 12.18 договору. Позивач був вимушений прийняти від відповідача талони зі строком дії 4 місяці, у зв’язку з відмовою відповідача надавати талони з іншим строком дії (6 місяців). Затримка, пов’язана з рішенням цієї проблеми, могла б привести до зриву виробничого процесу позивача. Акт приймання-передачі від 12.01.2018 р. позивачем не підписаний. Відповідач не враховує, що станом на 28.10.2017 р. товар вже був власністю позивача та знаходився на зберіганні у відповідача, тому ціна на паливо є незмінною. Наполягав на задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017 р. між Маріупольським комунальним підприємством зеленого будівництва (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запорізька трейдингова компанія” (постачальник за договором, відповідач у справі) укладений договір про закупівлю № 635, за умовами якого постачальник зобов’язався у 2017 році поставити замовнику товар, зазначений у специфікації (додаток № 1 до договору), а замовник зобов’язався прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, предмет закупівлі: код CPV за ДК 021:2015 – 09130000-9 нафта і дистиляти (бензин А-92 (Євро-5), бензин А-95 (Євро – 5), дизельне паливо (Євро – 5), або еквівалент).

Згідно п. 3.1 ціна (сума) договору становить 7616925,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Ціна за товар, що поставляється постачальником, відповідно до п. 3.2, вказується у специфікації (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 3.5 ціна (сума) договору не може змінюватися на протязі 60 днів з моменту підписання договору.

У пункті 4.1 договору сторони встановили порядок здійснення оплати: оплата товару здійснюється відповідно до умов договору до кінця поточного бюджетного року за умови наявності фінансування, що передбачає оплату товару згідно видаткових накладних партіями, не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару (збігається з датою формування видаткової накладної). Розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред’явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписання сторонами видаткової накладної.

Строк поставки товару: товари поставляються за договором з дати підписання до 31.12.2017 р. (п. 5.1).

Відповідно до п. 5.3 постачальник здійснює видачу товару замовнику через цілодобові АЗС у наступному режимі – безперервно та цілодобово по всій території, підконтрольній Україні.

Постачальник, відповідно до п. 6.3.3, зобов’язався передати замовнику право власності на товар (бланки-дозволи (талони) на товар або пластикові картки) у встановлені строки.

Сторони домовилися про те, що момент переходу власності на товар (факт його продажу), який настає при передачі товару, документально підтверджується накладною (видатковою накладною), оформленою замовником і постачальником, заповненою відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Постачальник видає замовнику бланки-дозволи (талони) в момент видачі накладної (видаткової накладної), інформація про видані бланки-дозволи (талони) вказується в цій видатковій накладній (п. 12.6).

Право власності на товар та усі ризики пошкодження чи втрати товару переходять від постачальника до замовника в момент підписання сторонами накладної (видаткової накладної) (п. 12.7).

Відповідно до умов договору, постачальник (як зберігач) зобов’язується зберігати придбаний замовником у постачальника товар. Кожна партія товару, придбана замовником за договором, передається постачальнику на зберігання згідно з актом прийому-передачі партії товару на зберігання, який підписується уповноваженими представниками обох сторін в момент набуття замовником права власності на товар (п. 12.8).

Після підписання сторонами акту приймання-передачі партії товару на зберігання, постачальник видає замовнику по акту приймання-передачі бланків-дозволів (талонів) бланки-дозволи (талони) на кількість придбаного і оплаченого замовником товару (п. 12.9).

Товар повертається (видається) замовнику зі зберігання лише на підставі та в обмін на бланки-дозволи (талони), видані постачальником замовнику (п. 12.10).

Протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від замовника до постачальника не переходить (п. 12.11).

Замовник зобов’язується отримати товар зі зберігання на АЗС у термін (строк), вказаний у бланку-дозволі (талоні) на отримання цього товару (п. 12.13).

Постачальник зобов’язується повертати замовнику товар зі зберігання лише у термін (строк), вказаний у бланку-дозволі (талоні) на отримання цього товару (п. 12.14).

Зберігання та видача (передача) товару зі зберігання здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) по всій території, підконтрольній Україні (п. 12.15).

Належним чином оформлений бланк-дозвіл (талон) на відпуск палива виготовляється постачальником і містить такі реквізити та інформацію: товарний знак, регіон, у межах якого він діє, марку палива, кількість палива (об’єм товару), яка підлягає відпуску, тип товару, штрих-код для комп’ютерної обробки інформації, порядковий номер, термін дії, місце для відриву (погашення бланку-дозволу (талону), відбиток печатки замовника і підпис відповідальної особи, а в разі необхідності – відбиток печатки постачальника «Для документів» із зазначенням від руки назви замовника, номер талона (п. 12.17).

Бланк-дозвіл (талон) на відпуск палива дійсний протягом 6 місяців з моменту отримання, з можливістю безоплатної заміни ще на 6 місяців (п. 12.18).

Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 р., а в частині виконання грошових зобов’язань за цим договором – до моменту повного та належного виконання сторонами своїх грошових зобов’язань за договором.

У додатку № 1 «Специфікація» сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та суму. Згідно специфікації поставляється бензин А-92 (Євро) у кількості 125250 л за ціною 19,35 грн. за 1 літр без ПДВ, бензин А-95 (Євро) у кількості 14000 літрів за ціною 20,15 грн. за 1 літр без ПДВ, дизельне паливо (Євро-5) у кількості 208100 літрів за ціною 17,50 грн. за 1 літр без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач передав позивачу:

- згідно з видатковою накладною № 2393 від 06.09.2017 р. та актом прийому-передачі № 1 від 06.09.2017 р., бензин А-92 – 45250 літрів, бензин А-95 – 3000 літрів, дизельне паливо – 72540 літрів на загальну вартість 2646585,00 грн. з ПДВ;

- згідно з видатковою накладною № 2491 від 13.09.2017 р. та актом прийому-передачі № 2 від 13.09.2017 р., бензин А-92 – 20000 літрів, бензин А-95 – 3000 літрів, дизельне паливо – 20000 літрів на загальну вартість 956940,00 грн. з ПДВ.

В актах №№ 1, 2 зазначено про підтвердження сторонами факту передачі палива у талонах, у відповідності з наведеною кількістю та на вказану загальну вартість.

Сума 2646585,00 грн. (за актом № 1 від 06.09.2017 р.) була оплачена позивачем відповідачу 19.09.2017 р., сума 956940,00 грн. (за актом № 2 від 13.09.2017 р.) була оплачена позивачем відповідачу 26.09.2017 р., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Після отримання партій пального за вказаними видатковими накладними, між сторонами у справі до договору № 635 укладено додаткову угоду № 1 від 11.10.2017 р., додаткову угоду № 2 від 28.11.2017 р. та додаткову угоду № 3 від 26.12.2017 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.10.2017 р. сторони виклали п. 3.1 в іншій редакції, визначивши, що ціна (сума) договору становить 7616925,00 грн. з ПДВ; кошти міського бюджету: 5381163,00 грн., кошти підприємства: 2235762,00 грн. Також внесли відповідні зміни до Специфікації.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 28.11.2017 р. сторони зменшили суму договору на 16,40 грн., у т.ч. ПДВ, відповідно ціна (сума) договору склала 7616908,60 грн. з ПДВ. Виклали додаток № 1 «Специфікація» в іншій редакції, визначивши, що поставляється бензин А-92 (Євро) у кількості 65250 літрів за ціною 19,35 грн. за 1 літр без ПДВ та 24097 літрів за ціною 21,28 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти міського бюджету та 30462 літрів за ціною 21,28 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти підприємства, бензин А-95 (Євро) у кількості 6000 літрів за ціною 20,15 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти міського бюджету, 7314 літрів за ціною 22,04 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти підприємства, дизельне паливо (Євро-5) у кількості 105053 літрів за ціною 19,25 грн. за 1 літр без ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 26.12.2017 р. сторони зменшили суму договору на 23,03 грн., у т.ч. ПДВ, відповідно ціна (сума) договору склала 7616885,57 грн. з ПДВ. Виклали додаток № 1 «Специфікація» в іншій редакції, визначивши, що поставляється бензин А-92 (Євро) у кількості 65250 літрів за ціною 19,35 грн. за 1 літр без ПДВ та 23015 літрів за ціною 22,28 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти міського бюджету та 29095 літрів за ціною 22,28 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти підприємства, бензин А-95 (Євро) у кількості 6000 літрів за ціною 20,15 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти міського бюджету, 7031 літрів за ціною 22,98 грн. без ПДВ за 1 літр за кошти підприємства, дизельне паливо (Євро-5) у кількості 191285 літрів за ціною 20,48 грн. за 1 літр без ПДВ.

У позові позивач зазначає, що у відповідності до змісту талонів (бланків-дозволів), виданих ТОВ «Тороговий дім «Запорізька трейдингова компанія», строк їх дії становив до 09.01.2018 р. (бензин А-92, А-95) та до 04.01.2018 р. (дизельне паливо).

Відповідач у судовому засіданні не заперечив дану обставину.

Позивач стверджує, що оскільки термін дії талонів закінчився, він, відповідно до п. 12.18 договору, звернувся до постачальника (відповідача) з вимогою щодо обміну невикористаних ним талонів з числа отриманих за актами прийому-передачі №№ 1, 2 на отримання: бензину А-95 у кількості 1700 л, бензину А-92 у кількості 29720 л, дизельного палива у кількості 12280 л на загальну суму 824237,00 грн. без ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, позивач передав відповідачу за актом прийому-передачі від 05.01.2018 р., у зв’язку з закінченням терміну дії, талони на паливо: бензин А-92 у кількості 29720 літрів (талони А-92 (10 л) – 60 шт., талони А-92 (20 л) – 1456 шт.), бензин А-95 у кількості 1700 літрів (талони А-95 (10 л) – 170 шт.), дизельне паливо у кількості 12280 літрів (талони 20 л – 614 шт.) на загальну суму 824237,00 грн. без ПДВ.

Однак, від відповідача на обмін талонів службою доставки «Нова пошта» надійшов акт прийому-передачі талонів від 12.01.2018 р. на отримання пального (бензин А-95 – 1470 л, бензин А-92 – 25390 л, дизельне паливо – 10140 л), що мотивувалося постачальником тим, що на момент заміни талонів змінилася собівартість товару, у зв’язку з чим на обмін талонів з простроченим строком дії надані талони з новим строком дії з урахуванням збільшення ціни товару на отримання меншого його (товару) обсягу.

Як зазначає позивач у позові, відповідач повинен був здійснити обмін талонів саме на той обсяг товару (бензину та дизельного палива), що є по талонах, переданих йому позивачем для обміну відповідно до акту прийому-передачі від 05.01.2018 р. та за тою ціною, що була на момент передачі товару на зберігання 06.09.2017 р. та 13.09.2017 р., тобто на загальну суму 151044,00 грн.

За відмову від поставки товару, згідно п. 7.2 договору, позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 30208,80 грн. (20% від ціни непоставленого товару по договору).

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива та 30208,80 грн. штрафу.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до частини 1 статті 175 даного Кодексу, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.

У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником (відповідачем) на виконання умов укладеного між сторонами договору № 635 від 29.08.2017 р. був поставлений замовнику (позивачу) товар на загальну суму 3603525,00 грн., що підтверджується: видатковими накладними № 2393 від 06.09.2017 р., № 2491 від 13.09.2017 р. та актами приймання-передачі талонів № 1 від 06.09.2017 р., № 2 від 13.09.2017 р.

Пальне, отримане позивачем за зазначеними видатковими накладними, було передане на зберігання відповідачу, що не заперечувалась сторонами під час розгляду справи в господарському суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем загалом оплачено бензин А-92 у кількості 65250 літрів, бензин А-95 у кількості 6000 літрів, дизельне паливо у кількості 92540 літрів на загальну суму 3603525,00 грн., що відповідає умовам договору.

Однак, станом на час розгляду дійсного спору в суді, позивачем не було отримано залишків пального у кількості: 230 літрів бензину А-95, 4330 літрів бензину А-92, 2140 літрів дизельного палива на загальну суму 151044,00 грн. за цінами, що діяли у період підписання сторонами видаткових накладних на отримання пального від 06 та 09 вересня 2017 р.

Листом від 02.01.2018 р. позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити заміну талонів на пальне у зв’язку з закінченням їх терміну дії.

Як встановлено судом, та не заперечувалося відповідачем, що також зазначено останнім у письмовому відзиві, відповідач передав талони (з іншим терміном дії) на пальне за ціною, що діяла на час заміни талонів (на 12.01.2018 р.), тобто за вищою ціною, ніж зазначено у договорі № 635. При цьому, згідно з актом від 12.01.2018 р. позивачу були передані талони на бензин А-92 – 25390 літрів, бензин А-95 – 1470 літрів, дизельне паливо – 10140 літрів. Відповідач вважає, що зі свого боку повністю виконав умови договору, передавши пальне за цінами, іншими, ніж встановлено договором № 635. На обґрунтування своєї позиції посилається на лист ДП «Держзовнішінформ» від 20.12.2017 р. № 231/16, відповідно до якого станом на 19.12.2017 р. середні ціни на пальне становили: дизельне паливо – 27,83 грн., бензин А-92 – 29,32 грн., бензин А-95 – 30,08 грн. Відповідач надав до матеріалів справи копію накладної від 11.01.2018 р., відповідно до якої отримав від ТОВ «Паралель-М ЛТД» (продавця пального відповідачу, який, у свою чергу, поставляв дане пальне позивачу) талони на бензин та дизельне паливо. Відповідно до даної накладної відповідачем отримане пальне за вищими цінами, ніж зазначено у договорі № 635. Також подав копії накладних на повернення талонів від 10.01.2018 р., за якими відповідачем повернуто ТОВ «Паралель-М ЛТД» талони на бензин та дизельне паливо, які були повернуті позивачем відповідачу у зв’язку з закінченням їх терміну дії.

Таким чином, відповідач наполягав на зміні (у бік її збільшення) ціни на товар, що вже був переданий позивачу за видатковими накладними від 06 та 09 вересня 2017 р.

Суд спростовує дане твердження відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 3.6 договору № 635 сторони встановили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків відповідно до статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, що підтверджується довідкою, виданою ДП «Держзовнішінформ».

Зміна ціни товару відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п. 3.7 договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 12.3). Договір може бути змінений за згодою сторін (п. 12.4). Зміни у договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору (п. 12.5).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, виходячи з умов договору № 635 та приписів цивільного законодавства, зміни у договір про закупівлю стосовно ціни товару мали бути викладені сторонами письмово шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.

Сторони у судовому засіданні зазначили, що такої додаткової угоди не укладали, навпаки, позивач не погодився на зміну ціни на товар.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

За умовами договору № 635 право власності за товар (пальне) перейшло до позивача у момент підписання сторонами видаткових накладних від 06.09.2017 р., 13.09.2017 р. (п.п. 12.6, 12.7). Постачальник зобов’язався зберігати придбаний замовником у постачальника товар (п. 12.8). Протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від замовника до постачальника не переходить (п. 12.11).

Таким чином, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними від 06.09.2017 р., 13.09.2017 р., перейшло до позивача. Товар залишався на зберіганні у відповідача. Оплата за товар була здійснена позивачем у повному обсязі.

Крім того, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду спору, відповідач порушив умови п. 12.18, яким визначено дійсність бланків-дозвілів (талонів) протягом 6 місяців з моменту отримання, з можливістю безоплатної заміни ще на 6 місяців.

Відповідачем були видані бланки-дозволи (талони) на строк, менший, ніж 6 місяців, а саме: строк талонів на бензин А-92, А-95 – до 09.01.2018 р., дизельне паливо – до 04.01.2018 р., тобто строк талонів склав 4 місяці. Крім того, відповідач відмовився здійснювати заміну талонів на строк ще 6 місяців, здійснивши заміну талонів за іншою ціною на товар, ніж було встановлено сторонами у договорі, та, відповідно, видавши талони на менший обсяг пального.

Суд зазначає, що позивач був позбавлений можливості самостійно забрати товар зі зберігання відповідача, оскільки пальне видається на АЗС тільки в обмін на бланки-дозволи (талони), які видаються відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної передачі позивачу (повернення зі зберігання) товару на загальну суму 151044,00 грн.: бензину А-95 у кількості 230 літрів на суму 5561,40 грн., бензину А-92 у кількості 4330 літрів на суму 100542,60 грн., дизельного палива у кількості 2140 літрів на суму 44940,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів повернення товару відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Позов у частині стягнення 151044,00 грн. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива судом задовольняється у зв’язку з його обґрунтованістю та доведеністю.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на його користь 30208,80 грн. штрафу на підставі п. 7.2 договору.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафу, позивач посилається на п. 7.2 договору, яким визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику: за відмову від поставки товару частково або повністю штраф у розмірі 20% від ціни непоставленого товару по договору.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як було встановлено судом, поставка позивачу товару за договором № 635 від 29.08.2017 р. була здійснена відповідачем за видатковими накладними від 06.09.2017 р., від 13.09.2017 р. До позивача перейшло право власності на поставлений товар з моменту підписання вказаних видаткових накладних. Ризики господарської діяльності несе суб’єкт господарювання. Позивач, після поставки йому товару, мав право у будь-який час використати його у своїй господарській діяльності шляхом пред’явлення талонів на пальне на АЗС, тобто, отримати як увесь товар, так і частинами. Відтак, невикористання пального позивачем під час терміну дії талонів є ризиком господарської діяльності позивача та його тягар не може бути покладений на іншу сторону. Під час розгляду спору в суді позивачем не заперечувався факт поставки пального. Відповідач відмовлявся лише передавати (повертати зі зберігання) поставлений позивачу товар (його частину) за цінами, встановленими у договорі, з січня 2018 року.

Таким чином, оскільки поставка товару на загальну суму 3603525,00 грн. була здійснена відповідачем, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 30208,80 грн. штрафу у зв’язку з її необґрунтованістю та незаконністю.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запорізька трейдингова компанія” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запорізька трейдингова компанія” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А, приміщення 151, код ЄДРПОУ 40850156) на користь Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 87, код ЄДРПОУ 03361845) 151044 (сто п’ятдесят одна тисяча сорок чотири) грн. 00 коп. вартості недопоставленого бензину та дизельного палива, 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п’ять) грн. 66 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 травня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко