Постанова № 73728735, 05.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/938/18

Номер справи місцевого суду: 500/4214/17

Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Одеса

Справа № 500/4214/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4;

- відповідачі - 1) комунальне підприємство «Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуненерго»; 2) ОСОБА_5;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Присакар О.Я. 09 листопада 2017 рокуоб 11 годині 51 хвилині в м. Ізмаїл Одеської області,

встановила:

У серпні 2017 р. ОСОБА_4звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просив зобов'язати комунальне підприємство «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі - Комунальне підприємство), ОСОБА_5 неухильно виконувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2005 р. по оплаті за опалення по 50% ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по окремим особистим бухгалтерським рахункам.

Позовна заява обґрунтована тим, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 27.10.2005 р. була визнана мирова угода між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за умовами якої обидві сторони зобов'язуються своєчасно сплачувати по 50% вартості житлово-комунальних послуг - телефон, електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення, квартплата за встановленими тарифами. Він та ОСОБА_5 виконували умови мирової угоди з 2014 р. по січень 2017 р., розділивши бухгалтерські особові рахунки. Але, 10.02.2017 р. на підставі незавіреної нотаріально заяви, проти його згоди, обманним шляхом, комунальне підприємство незаконно об'єднало два бухгалтерські особові рахунки в один на ім'я ОСОБА_4. Таким чином, незаконно була порушена ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду від 27.10.2005 р.. В результаті дій комунального підприємства ОСОБА_5 звільнена від оплати за житлово-комунальні послуги та виконання ухвали суд

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2017 р. у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач просить зобов'язати виконувати ухвалу про визнання мирової угоди особу, яка не є її стороною. Позивач не просить провести поділ особового рахунку на два окремі рахунки (а. с. 90 - 94).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішеннясуду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги, що заява про роз'єднання особових рахунків була ним підписана у стані, коли він не розумів значення своїх дій і не керував ними, внаслідок прийняття ліків.

Сторони у судове засіданні не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи баланс інтересів сторін по справі у вирішенні спору, строки розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 175, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.09.2005 р. № 611 власниками квартири зазначені - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а. с. 36).

Згідно договору дарування частки квартири від 22.06.2017 р. ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 ? частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, власниками квартири АДРЕСА_1 є - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 27.10.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення сум, була визнана мирова угода між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за якою обидві сторони зобов'язуються своєчасно сплачувати по 50% вартості користування житлово-комунальними послугами: - телефон, електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення, квартплату за встановленими тарифами.

Таким чином, сторонами затвердженої мирової угоди є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до даних абонентського обліку КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» по оплаті послуг з централізованого опалення та технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення по квартирі, що розташована за адресою - АДРЕСА_1, починаючи з 01.02.2006 р. до 01.02.2017 р. оплата проводилася за двома особовими рахунками, оформленими на ОСОБА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (особовий рахунок № НОМЕР_2) (а. с. 58 - 61).

Згідно спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.02.2017 р. на ім'я директора КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», заявники просили об'єднати їх особові рахунки в один, за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 57).

З даних абонентського обліку КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» по оплаті послуг з централізованого опалення та технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення по квартирі, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 вбачається, що з 01.02.2017 р. особові рахунки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об'єднані в один особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4, на який здійснювалась оплата за надані послуги (а. с. 62).

Між сторонами виникли правовідносини з оплати житлово-комунальних послуг, виконання умов мирової угоди з цього приводу.

Статтею32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Згідно ст. 175 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення рішення, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Оскільки беззаперечно встановлено, що після укладення мирової угоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали комунальному підприємству спільно підписану заяву про об'єднання особового рахунку, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову в задоволенні позову.

Апелянт не надав доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно не взяв до уваги, що заява про роз'єднання особових рахунків була ним підписана у стані, коли він не розумів значення своїх дій і не керував ними, внаслідок прийняття ліків, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з предмету позовної заяви ОСОБА_4. У позові ОСОБА_4 не ставить питання про поділ особового рахунку і не посилається на вказані в апеляційній скарзі підстави.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаженій частині є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова