Рішення № 73727078, 24.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2018 Справа №607/1542/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Осів І.В., позивача – ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, треті особи на стороні відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання права власності на майно.

ОСОБА_5 мотивовано тим, що позивач на прилюдних торгах придбав земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675, однак через те, що боржник по виконавчому провадженню не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, право власності на яку він набув за договором купівлі-продажу, нотаріусом відмовлено в видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Ухвалою від 30 січня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року залучено як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, а ухвалою суду від 12 березня 2018 року залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених в ньому. Зазначили, що ОСОБА_1 брав участь в прилюдних торгах з реалізації земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675 та став їх переможцем. Однак нотаріус відмовив в видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів у зв’язку із тим, що боржник не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку.

Представник відповідача - Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області в судове засідання не з’явився, начальник відділу надіслав в суд листа, в якому просить розглядати справу у відсутності представника відповідача, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача – Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи на стороні відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.08.2010 року ухваленого у справі №2-563/10, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» 66808,8 доларів США, що за курсом НБУ становить 533134 грн. 22 коп. заборгованості за кредитним договором №13/33/110908 від 11.09.2008 року, 1 700 грн. державного мита та 120 грн. ІТЗ, всього стягнути 534 954 (п’ятсот тридцять чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 22 коп.

На виконання даного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2-563/2010 від 27 вересня 2010 року під час примусового виконання якого, державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №43433633.

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору №13/33/110908 від 11.09.2008 року укладено іпотечний договір від 11.09.2008 р. №2030, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,15 га, що розташована в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, придбана ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 11.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7

Відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки від 06 вересня 2017 року, який складений головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби ТУЮ в Тернопільській області та затверджений в.о. начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області 06.09.2017 року, в рамках виконання виконавчого листа №2-563 від 27.09.2010 року про стягнення солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь ВАТ «БМ «Банк» 66808,80 доларів США, що за курсом НБУ становить 533134,22грн. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ, державний виконавець встановив, що переможцем електронних торгів, які проведені ДП «Сетам» 09.08.2017 року з реалізації предмета іпотеки – земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675 є учасник №4 – ОСОБА_1, який провів розрахунок за придбане майно.

Відповідно до постанови про відмову в вчиненні нотаріальної дії від 12 січня 2018 року, приватний нотаріус ОСОБА_8 відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) на земельну ділянку 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675 у зв’язку із тим, що у ОСОБА_3, який зазначений в акті державного виконавця, як власник майна, не виникло право власності на земельну ділянку у зв’язку із тим, що він не зареєстрував своє право власності на вказане майно, а відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку НВ – 6103878942017, виданому ОСОБА_9, в графі – відомості про право власності зазначено прізвище, ім’я та по батькові та реквізити правовстановлюючого документа особи, з яким ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу.

Як видно із витягу із державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.09.2017 року, власником земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675 значиться ОСОБА_4.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2017 року у справі №607/8866/17, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця щодо реалізації предмета іпотеки без рішення суду, чи без виконавчого напису нотаріуса та без публікації про продаж в засобах масової інформації.

Звертаючись із позовом про визнання права власності на нерухоме майно позивач обґрунтовував вимоги тим, що відповідачі порушують його право, оскільки він не може оформити право власності на придбане ним на прилюдних торгах майно в нотаріуса, та посилався на ст. 392 ЦК України.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 135 Земельного кодексу України, звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Правовідносини з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5, (далі – Порядок, Порядок реалізації арештованого майна), з урахуванням особливостей, визначенихЗаконом України «Про іпотеку».

Враховуючи аналіз правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення протоколу електронних торгів та акта про проведені електронні торги є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Розділом VIІ Порядку реалізації арештованого майна визначено особливості реалізації окремих видів майна. Так, пунктом 2 цього розділу передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора та покупцем предмета іпотеки.

Розділ Х Порядку, регламентує порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності. Так, на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно. Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди Організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п’яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відповідно до вимог ст.ст. 34,72 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Із змісту статті 125 та пункту 26 статті 137 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку, набуте за результатами проведення торгів, підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Також, відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналізуючи вказані норми, можна прийти до висновку, що моментом виникнення права власності для нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, придбаного з прилюдних торгів (аукціону), є момент реєстрації прав на нього.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові 30.03.2016 у справі №6-1851цс15

Крім того, між позивачем та відповідачами спір щодо права власності на майно відсутній, оскільки немає даних, що відповідачі не визнають чи оспорюють таке право позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-160цс16.

Що стосується набуття права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Як видно із договору іпотеки, акту прилюдних торгів, у вказаних документах значиться, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7

Відповідно до ст.ст. 131, 132 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України (1540-06) з урахуванням вимог цього Кодексу. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Також, із статей 333, 334 кодексу видно, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Із змісту положень статей 125,126 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору, вбачається, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться в п.3.1 договору купівлі-продажу від 11.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 – право власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору у покупця виникає з моменту отримання державного акту на право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію.

Однак, як видно із витягу із державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.09.2017 року, земельна ділянка 0,1500 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:1675 значиться за попереднім власником ОСОБА_4, тобто ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на неї на себе та не оформив державний акт.

В силу ч.1 ст. 377 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент проведення прилюдних торгів, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суду не надано доказів, що таке питання вирішувалося під час примусового відчуження спірної земельної ділянки.

Що стосується покликання позивача на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2017 року у справі №607/8866/17, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року, то вказаними судовими рішеннями не досліджувалася та не надавалася оцінка факту відсутності реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3

Отже, враховуючи те, що позивач права власності на земельну ділянку не набув, оскільки право власності на вказану земельну ділянку за ним не зареєстроване у встановленому законом порядку, суд на підставі ст. 392 ЦК України не може встановлювати право власності, а також зважаючи на те, що з приводу права власності на спірну земельну ділянку із відповідачами відсутній спір, а тому суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. ст.ст. 16, 23, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, треті особи на стороні відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_10 про визнання права власності на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 травня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_5