Постанова № 73726320, 02.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10496/17 Провадження № 22-ц/795/534/2018 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Шарапова О. Л.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Шарапової О.Л.

суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,

секретар: Герасименко Ю.О.

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»

Оскаржується рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 лютого 2018 року, суддя Карапута Л.В., повний текст складений 27 лютого 2018 року, м.Чернігів.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити нікчемність підпункту 3.1 пункту 3 договору від 28 вересня 2016 року, укладеного між нею та ПАТ «Альфа-Банк» щодо встановлення щомісячної комісії з обслуговування кредитної заборгованості 2500 грн. без ПДВ, починаючи з 28 вересня 2016 року; зобов'язати ПАТ «Альфа-Банк», в дні сплати нею платежів (які зараховувалися банком, як сплата щомісячної комісії з обслуговування кредитної заборгованості) зарахувати на погашення тіла кредиту по договору від 28 вересня 2016 року при цьому провести коригування її зобов'язань з процентів, неустойки тощо по кредиту, внаслідок такого зарахування, а переплачену суму їй виплатити.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та банківською установою 28 вересня 2016 року був укладений договір про надання кредиту для власних особистих потреб. Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 вказаного договору встановлена щомісячна комісія в сумі 2500 грн. за надання послуг з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості; комісійна винагорода нараховується банком самостійно з дня надання кредиту по дату остаточного повернення кредиту. Підпункт 3.1 пункту 3 укладеного кредитного договору щодо щомісячної сплати комісійної винагороди в розмірі 2500 грн. є нікчемним, оскільки на правовідносини сторін поширюються приписи Закону України « Про захист прав споживачів» і банкам заборонено встановлювати платежі за дії, які не є банківськими послугами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2018 року позовні вимоги задоволені частково : встановлено нікчемність підпункту 3.1 пункту 3 договору від 28 вересня 2016 року №500567376, укладеного між позивачкою та банківською установою, щодо встановлення щомісячної комісії з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2500 грн. без ПДВ, починаючи з 28 вересня 2016 року; стягнуто з відповідача на користь позивача сплачені кошти по погашенню комісії в розмірі 32500 грн. 00 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, а після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивач, підписуючи кредитний договір, погодилась зі сплатою щомісяця комісії у розмірі 2 500 грн., починаючи з 28 вересня 2016 року; сплачувала комісію протягом дії договору. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що послуги, що передбачаються в договорі і за які сплачується комісія, не підпадають під визначення послуг, за які банк не може отримувати винагороду; розмір комісії визначений не за формулою, а чітко визначеною сумою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 28 вересня 2016 року між позивачкою та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір про надання кредиту на суму 71 691 грн. 26 коп., зі сплатою 9.99% річних за користування кредитними коштами, строком повернення 29 вересня 2018 року, цільове призначення - для власних (особистих) потреб.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 укладеного кредитного договору передбачено, що за надання послуг з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості позивач сплачує банківській установі щомісяця комісійну винагороду у сумі 2 500 грн. (без ПДВ), починаючи з дня надання кредиту та по дату остаточного повернення.

За час користування кредитними коштами позивачкою сплачена комісія в сумі 32 500 грн.; кредитний рахунок за кредитом закритий у зв»язку з повною сплатою.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку з передачі споживачу коштів на придбання продукції для особистих потреб, а встановлення банком комісії на інші послуги, ніж надання кредитних коштів на придбання споживачем продукції, є незаконним і такі умови кредитного договору є нікчемними; оскільки заборгованість за кредитним договором позивачем в повному обсязі сплачена 29 жовтня 2017 року та рахунок за кредитом закритий, тому в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити зарахування сплачених коштів по комісії на погашення тіло кредиту по договору від 28 вересня 2016 року №500567376 слід відмовити; за період дії кредитного договору позивачкою безпідставно сплачена комісії в сумі 32 500 грн., тому вказана сума підлягає стягненню банківської установи на користь позивачки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, а після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи грунтуються на довільному тлумаченні правових норм; за приписами ст.ст. 1, 11 Закону України « Про захист прав споживачів» на правовідносини позичальника та кредитодавця за договором про надання споживчого кредиту поширюються положення вказаного Закону як під час укладання, так і виконання кредитного договору. Про це зазначається і в Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, підписуючи кредитний договір, погодилась зі сплатою щомісяця комісії у розмірі 2 500 грн., починаючи з 28 вересня 2016 року; сплачувала комісію протягом дії договору, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вказані обставини, з урахуванням приписів ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ч.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що послуги, що передбачаються в договорі і за які сплачується комісія, не підпадають під визначення послуг, за які банк не може отримувати винагороду; розмір комісії визначений не за формулою, а чітко визначеною сумою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, з урахуванням положень ст. 1, ч.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку з передачі споживачу коштів на придбання продукції для особистих потреб, а встановлення банком комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості не є послугою з надання споживачу кредитних коштів на придбання продукції для особистих потреб, а тому такі умови кредитного договору є нікчемними.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 лютого 2018 року - залишити без змін.

Відновити дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: