Ухвала суду № 73723498, 13.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1660/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Марченко М.В. при секретарі Мізерній К.О., за участі особи, яка подала скаргу адвоката Волошина В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Волошина Володимира Вячеславовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції м.Києві Борисенка К.Ю. та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга двоката Волошина Володимира Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції м.Києві Борисенка К.Ю. та зобов'язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні адвокат Волошин В.В. скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ній.

Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Борисенко К.Ю., про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, завчасно, причина неявки суду не відома.

Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність слідчого.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12018100040001123 від 30 січня 2018 року.

В межах проведення досудового розслідування даного кримінального провадження 30 січня 2018 року працівниками поліції було затримано ОСОБА_2 та проведено обшук автомобіля НОМЕР_1, під час якого було вилучено поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору кристалоподібного походження, поліетиленовий пакет, з порошкоподібною речовиною зеленого кольору кристалоподібного походження, один поліетиленовий пакет, з порошкоподібною речовиною червоного кольору кристалоподібного походження, поліетиленовий пакет, з порошкоподібною речовиною жовтого кольору кристалоподібного походження, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, ваги електронні у кількості 2-х штук, упаковка з поліетиленовими пакетиками різних розмірів, два паперових стакани, дві пластикові ложки, одна металева ложка, сумка з-під ноутбука всередині якої знаходяться: два пакунки загорнуті у папір та харчову плівку, у яких знаходиться кристалічна речовина білого кольору, дві записні книжки, медичні інструменти, які загорнуті в плівку зеленого кольору, паперова банкнота, марки у кількості 7 штук, пакет із годинниками, zip-пакети із монетами у кількості 9 упаковок.

31.01.2018 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м.Києві Борисенко К.Ю., звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.02.2018 року ОСОБА_4 у справі №755/1660/18 клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м.Києві Борисенка К.Ю. було задоволено та накладено арешт, а саме: на автомобіль марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, ключ від автомобіля, металевий кейс та ваги електронні у кількості 2 штуки, що мають значення речових доказів та були вилучені при проведенні обшуку 30.01.2018 року, за адресою: м.Київ, проспект Ватутіна, 16/1.

19 березня 2018 року адвокат Волошин В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, звернувся до слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у м. Києві Борисенка К.Ю. із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, а саме: пакету з годинниками; пакету з монетами в кількості 9 упаковок; пакету зі значками; ноутбуку марки «Леново» з акумулятором, зарядним пристроєм та мишкою; сумки з-під ноутбуку, двох записних книжок; медичних інструментів, паперові банкноти; марок в кількості 7 штук.

Дане клопотання станом на момент звернення з даною скаргою до суду слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП в м.Києві не розглянуто.

Вивченням матеріалів кримінального провадження №12018100040001123 від 30.01.2018 року, в рамках якого вилучено вищевказані речі, встановлено, що слідчим їх не було визнано речовими доказами.

Крім того, на час подання скарги, вилучене майно не було повернуто власнику.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказують на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене, також, обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, що в тому числі закріплено положеннями ч.5 ст.9 КПК України щодо застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, як один з принципів законності, визначених серед інших засадами кримінального провадження.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

А тому, виходячи з викладеного, за відсутності судового рішення про арешт майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, воно вважається тимчасово вилученим та підлягає негайному поверненню володільцю, у зв'язку з чим скарга адвоката Волошина В.В. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 98, 100, 168, 169, 171, 173, 303, 305, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Волошина Володимира Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції м.Києві Борисенка К.Ю. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні №12018100040001123 від 30 січня 2018 року, повернути адвокату Волошину В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 тимчасово вилучене при проведенні обшуку 30.01.2018 року майно, а саме: пакет з годинниками; пакет з монетами в кількості 9 упаковок; пакет зі значками; ноутбук марки «Леново» з акумулятором, зарядним пристроєм та мишкою; сумку з-під ноутбуку, дві записні книжки; медичні інструменти, паперові банкноти; марок в кількості 7 штук

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Марченко М.В.