Рішення № 73723237, 12.04.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/663/18

Провадження № 2/727/529/18

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНО)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» звернулися в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.03.2016 року між ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_4 було укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8041801, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Dacia Logan» державний номерний знак СЕ8548AM. Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування - 100000,00 грн. та франшиза - 500,00 грн. Строк дії договору - 19.03.2016 р. до 18.03.2017 р. З Постанови № 725/4096/16 Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.09.2016 р. вбачається, що 14.08.2016р. о 22.50 год. по вул. Руській в м. Чернівці ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Dacia Logan». державний номерний знак СЕ8548AM у стані алкогольного сп’яніння, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості та інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1, який зазнав механічних пошкоджень, у зв’язку з чим відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 130 ч. 1 КпАП України. Враховуючи те, що автомобіль «Dacia Logan», державний номерний знак СЕ8548AM, яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у ОСОБА_2 транспортним засобом за Полісом страхування № АЕ/8041801 від 18.03.2016 р., то ОСОБА_2 прийняло на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснили виплату страхового відшкодування громадянину ОСОБА_5 за механічні пошкодження автомобіля «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 у загальному розмірі 33812,00 грн. Вартість матеріального збитку складає 33812,00 грн. Розмір страхового відшкодування розрахований за формулою: 109862,00 грн. (Ринкова вартість ТЗ) - 75550,00 (Вартість залишків ТЗ) - 500,00 грн. Вважають, що відповідач зобов’язаний відшкодувати ОСОБА_2 виплачене страхове відшкодування (в порядку регресу) у розмірі 33812,00 грн. ОСОБА_2 направляло на адресу відповідача регресну вимогу № 155-p-16GUB-0870 від 24.10.2017 р. з проханням добровільно відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування 33812,00 грн., проте відповідач залишив її без задоволення. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, від неї до суду поступила письмова заява з клопотанням справу розглянути у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи у випадку неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом належними і допустимими доказами по справі встановлено, що 18.03.2016 року між ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_4 було укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8041801, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Dacia Logan» державний номерний знак СЕ8548AM. Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування - 100000,00 грн. та франшиза - 500,00 грн. Строк дії договору - 19.03.2016 р. до 18.03.2017 р. (а.с.4).

14.08.2016 р. о 22.50 год. по вул. Руській в м. Чернівці ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Dacia Logan», державний номерний знак СЕ8548AM у стані алкогольного сп’яніння, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості та інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1, який зазнав механічних пошкоджень, у зв’язку з чим відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 130 ч. 1 КпАП України, що підтверджується постановою № 725/4096/16 Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.09.2016 р. (а.с.5-6, 9).

У відповідності до Висновку №034/2 від 06.09.2016 року авто - товарознавчого дослідження проведеного згідно заяви ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження його транспортного засобу на момент дослідження складає 109862,00 грн. (а.с.10-36).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 має право водіння категорії «В», згідно посвідчення водія (а.с.39).

Автомобіль «Dacia Logan», державний номерний знак СЕ8548AM, яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпеченим транспортним засобом за Полісом страхування № АЕ/8041801 від 18.03.2016 р., у зв’язку з чим позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснили виплату страхового відшкодування громадянину ОСОБА_5 за механічні пошкодження автомобіля «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 у загальному розмірі 33812,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9980 від 30.11.2016 р. (а.с.49).

Вартість матеріального збитку складає 33812,00 грн. Розмір страхового відшкодування розрахований за формулою:109862,00 грн. (Ринкова вартість ТЗ) - 75 550,00 (Вартість залишків ТЗ) - 500,00 грн., що підтверджується розрахунком суми страхового відшкодування (а.с.48).

Страховий акт №16 GЦВ-0870 ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» складено на суму 33812,00 грн. (а.с.47) та позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно платіжного доручення №9980 від 30.11.2016 року (а.с.49).

Позивач направляли на адресу відповідача регресну вимогу № 155-p-16GUB-0870 від 24.10.2017 р. з проханням добровільно відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування 33812,00 грн., проте відповідач залишив її без задоволення (а.с.50-51), що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.52).

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» свідчить про те, що у разі непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до відшкодування завданої шкоди у відповідному розмірі.

У відповідності до ст.ст. 1187, 1188 ч.1 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, аналогічне положення закріплено у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Тому, до позивача - ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - відповідача по справі ОСОБА_3 на підставі ст.27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до підпункту г) пункту 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2.статті 33 цього Закону.

ОСОБА_5 до ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» звернувся 15.08.2016 року з приводу страхового випадку, про що свідчить заява (а.с.43).

Отже, суд вважає встановленим та доведеним ті обставини, що саме між винними діями ОСОБА_3 та заподіяною шкодою власнику застрахованого транспортного засобу «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 (а.с.39) існує прямий причинно-наслідковий зв’язок і така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Позивач як страховик після виплати страхового відшкодування, правомірно має право на зворотні вимоги до відповідача ОСОБА_3, щодо страхового відшкодування йому суми в порядку регресу.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з викладеним, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, в повернення оплаченого позивачем судового збору, належним чином підтвердженого платіжним дорученням №390 від 05.01.2018 року, в розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.993, 1187, 1188, 1191 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця 58004 м.Чернівці вул.Казанська, 8 на користь ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», код ЄДРПОУ 20448234, розрахунковий рахунок № 26509012817950 в «Укрексімбанку», МФО 322313, матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 33812,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», код ЄДРПОУ 20448234, розрахунковий рахунок № 26509012817950 в «Укрексімбанку», МФО 322313, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 – ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.04.2018 року.

Суддя Слободян Г.М.