Рішення № 73723222, 02.05.2018, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/295/18 Провадження № 2/724/229/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Хотині Чернівецької області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 01 березня 2018 року звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22.07.2012 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_3 керується п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Вказує, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином виконав зобов'язання по видачі кредиту, а ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору та станом на 31.12.2017 року має заборгованість у сумі 116711,82 (сто шістнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 82 копійок, яка складається з наступного: 3891,75 грн. – заборгованість за кредитом; 107580,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5239,08 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Тому підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз’яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Ухвалу суду та позовну заяву з додатками відповідач отримав 29.03.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відзив на позов до суду станом на 02.05.2018р. відповідачем не подано.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 12-35).

ОСОБА_2 Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача із ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у п. 1.6. Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.04.2017 (а.с.41).

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві. (а.с.10).

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином виконав зобов'язання по видачі кредиту, а ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору та станом на 31.12.2017 року у нього наявна заборгованість у сумі 116711,82 (сто шістнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 82 копійок, яка складається з наступного: 3891,75 грн. – заборгованість за кредитом; 107580,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5239,08 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Даний факт заборгованості відповідачаОСОБА_1 підтверджується довідкою розрахунком заборгованості за кредитом позичальника перед банком (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1допустив заборгованість за кредитом і сплатою процентів.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до вищевикладеного, ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" вимагає від відповідача ОСОБА_1 повернути йому всю суму заборгованості по кредиту зі сплатою відсотків та неустойки.

У зв’язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов’язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, то позов в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3891,75 грн. ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Однак, що стосується вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у сумі 5239,08 грн. та 107580,99 грн. – процентів, судом встановлено наступне.

З приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості (а.с.6-9) за договором від 22.07.2012 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2017р. відсотки за користування кредитом становлять 107580,99 грн. При цьому вказані відсотки за період з 22.07.2012р. по 31.08.2014р. нараховані за ставкою 30%, з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. – за ставкою 34,8%, з 01.04.2015р. по 31.12.2017р. – за ставкою 43,2%.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1-3 ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час укладення між сторонами кредитного договору, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом частини 4, 6 ст.1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

В абз.1 п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз»яснино, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

За змістом абз.3,4 п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки слід розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст.641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному ч.6 ст.1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст.1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

На підставі п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи.

Умови та правила надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» не містять підпису ОСОБА_1

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували досягнення сторонами згоди щодо права банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку.

З огляду на наведене умови щодо права банку в односторонньому порядку змінювати проценти є нікчемними.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання ОСОБА_1 відповідної письмової заяви, то і зміна договору мала відбутися у такий же спосіб.

Згідно із п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір відсотків за ставкою 30% за період з 24.09.2012р. по 31.08.2014р. становить 2918,54 грн.

За розрахунком суду розмір відсотків за ставкою 30% за період з 01.09.2014р. по 31.12.2017р. становить 3950,13 грн. (3891,75 (сума боргу на яку нараховуються відсотки) х 1218 (кількість днів) х 30%/360 днів).

За таких обставин загальний розмір відсотків за період з 24.09.2012р. по 31.12.2017р. становить 6868,67грн. (2918,54 грн. + 3950,13 грн.), які підлягають стягненню з відповідача. В решті частині щодо стягнення відсотків в сумі 100712,32 грн. суд відмовляє.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією, суд звертає увагу на таке.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг надані позивачем не містять підпису відповідача, а в заяві позичальника від 22.07.2012 року відсутня домовленість щодо сплати пені за невиконання договору.

При цьому судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати пені, штрафів та комісії в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16 та правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 578/132/16-ц)

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що сума заборгованості ОСОБА_1 по виконанню кредитного договору за період з 22.07.2012р. по 31.12.2017р. становить 10760,42 грн., яка складається з наступного: 3891,75 грн. – заборгованість за кредитом; 6868,67 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

В решті частині позову щодо стягнення відсотків в сумі 100712,32 грн., пені та комісії в сумі 5239,08 грн.суд відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9,22%).

За таких обставин слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір на користь позивача в розмірі 162,46 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН – НОМЕР_1), зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул.Грушевського, 1Д, м.Київ (рахунок 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість станом на 31.12.2017 року відповідно до договору № б/н від 22.07.2012 року на загальну суму 10760,42 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят гривень 42 копійки), яка складається з наступного: 3891,75 грн. – заборгованість за кредитом; 6868,67 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН – НОМЕР_1), зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"(рахунок 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 162,46 грн.

В решті частині позову щодо стягнення відсотків в сумі 100712,32 грн., пені та комісії в сумі 5239,08 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.05.2018р.

Суддя: ОСОБА_4