Постанова № 73722322, 02.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/10504/17 Головуючий суддя І інстанції Сенаторов

Провадження № 22-ц/790/1145/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м . Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

Головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів колегії: Коваленко І.П., Котелевець А.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №640/10504/17

за позовом ОСОБА_3 до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», третя особа - Міністерство освіти і науки України, про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року в складі судді Сенаторова В.М.),-

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у серпні 2012 року його було зараховано до факультету радіотехнічних систем літальних апаратів вищого навчального закладу ІV рівня акредитації Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на денну форму навчання за рахунок коштів державного бюджету поза конкурсом на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як особу, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років, що також давало йому право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

У червні 2016 року він закінчив курс навчання за освітнім ступенем «бакалавр», а з вересня 2016 року продовжив навчання на 5 курсі цього навчального закладу для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

Посилаючись на те, що з січня 2015 року по травень 2016 року та з вересня 2016 року по грудень 2016 року відповідач виплачував йому академічну стипендію за успішне навчання у розмірі, значно меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, ОСОБА_3 просив стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» заборгованість з виплати соціальної стипендії за вказаний період у розмірі 17433 грн., а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у сумі 4423 грн. 21 коп., а всього стягнути 21 856 грн. 21 коп.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просив рішення скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що положення ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, якою не було передбачено виплату соціальної стипендії, крім того, виплата гарантованої законом стипендії не може ставитися в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу.

Представником Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивачем не було дотримано порядку звернення з метою отримання соціальної стипендії, оскільки не надано довідки з відділу кадрів підприємства, де працює його батько, крім того, законом не покладено обов'язку з виплати стипендії саме на університет.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що у серпні 2012 року ОСОБА_3 було зараховано до факультету радіотехнічних систем літальних апаратів вищого навчального закладу ІV рівня акредитації Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на денну форму навчання за рахунок коштів державного бюджету, поза конкурсом, на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як особу, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.

З вересня 2016 року продовжив навчання на п'ятому курсі цього навчального закладу для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

Відповідно до свідоцтва про народження серія І-НО № 374790 від 05 березня 1996 року, батьком позивача є ОСОБА_4.

Зі змісту наданої до суду довідки № 05-315 від 09 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 займає посаду гірника очисного забою в відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» державного підприємства «Селидвугілля». Стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті складає 24 роки 6 місяців.

У період з січня 2015 року по червень 2016 року та з вересня по грудень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась соціальна стипендія. Разом з тим, за цей період навчальним закладом була нарахована та виплачена академічна стипендія за успішне навчання на загальну суму 12 185 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 повторно не надав документи на призначення соціальної стипендії, передбаченої ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та відповідно не реалізував своє суб'єктивне право; Порядком призначення та виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 не передбачено виплату стипендії зазначеним у статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» особам, крім того, джерелом фінансування соціальних стипендій є державний бюджет, в якому не було передбачено фінансування таких виплат, а тому відсутні підстави для стягнення їх у судовому порядку.

Проте погодитись з такими висновакми не можна наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Закону України від 23 травня 1991року № 1060-ХІІ «Про вищу освіту» студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді, зокрема, соціальної стипендії. (ч. 17 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014року №1556-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VІ (в редакції Закону України від 05 липня 2012 року № 5082-V1, яка діяла до 31 грудня 2016 року включно), шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядком призначення і виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року (Порядок № 882), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено виплату соціальних чи академічних стипендій особам, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, у тому числі і у підвищеному розмірі.

Закони України мають вищу юридичну силу і саме положення закону мають застосовуватись у випадку, коли йому суперечить підзаконний нормативно-правовий акт, а тому доводи відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю у п. 6 Порядку № 882 соціальної стипендії, передбаченої ст. 5 Закон № 345-VІ, відсутні підстави для її виплати, є помилковими.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з не реалізацією позивачем свого права на отримання соціальної стипендії, оскільки ОСОБА_3 у відповідні періоди отримував стипендію, але у меншому, ніж передбачено статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», розмірі, крім того, відповідачу було відомо про наявність у ОСОБА_3 відповідного права, оскільки його було зараховано до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як особу, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено у 2015 році прожитковий мінімум на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року у розмірі 1218 гривень, з 1 вересня у розмірі 1378 гривень.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», установлено у 2016 році прожитковий мінімум на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року у розмірі 1378 гривень, з 1 травня у розмірі 1450 гривень, з 1 грудня у розмірі 1600 гривень.

Отже, відповідачем неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась стипендія ОСОБА_3 у передбаченому ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмірі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 17433 грн.

Крім того, реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, про що вказано в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», а згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність бюджетного фінансування може бути підставою для відмови у виплаті гарантованої Законом України стипендії, є помилковим.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення на його користь 17433 грн. заборгованості з виплати соціальної стипендії відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за період з січня 2015 року по грудень 2016 року.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати колегія суддів виходить з наступного.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, компенсація втрати частини соціальної стипендії у зв'язку з порушенням строків її виплати, становить 4423 грн. 21 коп.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії у загальному розмірі 21856 грн. 21 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на користь ОСОБА_3 підлягають також стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 1344 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2017 року скасувати, прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02066769, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) заборгованість з виплати соціальної стипендії у розмірі 21856 (двадцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят шість) грн. 21 коп.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02066769, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді І.П. Коваленко

А.В. Котелевець