Рішення № 73722133, 23.04.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2204/17

Провадження №2/713/111/18

РІШЕННЯ

іменем України

23.04.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип’юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_1, до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У позові вказував, що 13.12.2016 року, біля 14.00 год. по вул. Центральній в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «КРАЗ-6510», номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не дотримався безпечного інтервалу, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21154», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобілем марки «ВАЗ-21099», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби були частково пошкоджені, окрім цього пасажирка автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_6, відповідно до висновку СМЕ №-27 від 10.07.2017 року отримала легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_3 відповідно до висновку СМЕ №-28 від 10.07.2017 року отримав легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

За даним фактом Вижницьким ВП до ЄРДР внесено відомості за №12036260060000 640 від 14.12.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 28.02.2017 року дане кримінальне провадження закрито.

15.03.2017 року Вижницьким ВП відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №279327 за ст.124 КУпАП.

Постановою Вижницького районного суду від 04.04.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Тобто винним у скоєнні зазначеної вище ДТП є водій автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_4

В результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б, 10.1, 13.1 ПДР України було завдано шкоду його здоров’ю та матеріальну шкоду, яка полягає в пошкодженні автомобіля НОМЕР_5 і яка згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №-19/17 від 23.02.2017 року, проведеної експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7, складає 14559,07 грн.

Він за власні кошти звернувся до експерта ОСОБА_7 із заявою про проведення товарознавчої експертизи пошкодженого автомобіля з метою встановлення розміру шкоди оскільки страховик, будучи повідомленим про настання ДТП, не виконав вимоги пп.34.2, 34.3 ст.34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не направив свого представника для визначення розміру завданої ДТП шкоди, хоча був зобов'язаний це зробити на протязі 10 днів з моменту отримання повідомлення про настання страхового випадку. Вважає, що має право вимагати від страховика відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 800,00 грн., як збитків у розумінні ст.22 ЦК України.

Також у зв'язку з поданням позову поніс витрати на правову допомогу адвоката, остаточний розмір яких буде надано до суду в ході розгляду справи. Тому вважає, що понесені ним витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів в повному обсязі з кожного пропорційно заявленим до кожного відповідача позовним вимогам виходячи з ціни позову.

Також в результаті даної ДТП та каліцтвом поніс матеріальні витрати, пов'язані з лікуванням у Вижницькій районній лікарні. Згідно висновку судово-медичної експертизи №-28 від 10.07.2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: Закритої черепно мозкової травми. Струсу головного мозку. Забою грудної клітки зліва та забою грудини, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Згідно листа призначень ліків з історії хвороби та довідки Вижницької ЦРЛ під час його перебування на стаціонарному лікуванні в Вижницькій ЦРЛ в період з 13.12.2016 року по 16.12.2016 року витратив на ліки та лікування – 471,60 грн.

Тому загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок скоєння адміністративного правопорушення відповідачем ОСОБА_4 складає – 15830,67 грн.

В результаті ДТП також завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_4, пошкодженням його майна та заподіяння йому тілесних ушкоджень. Його повсякденне життя погіршилося, порушились життєві зв'язки та звичайний життєвий ритм. Змушений просити інших осіб надати йому транспортні послуги, або платити за дані послуги у розмірі, набагато більшому, ніж коли б він використовував свій власний транспорт. Тривалий час не міг спокійно спати, що спричинило виникнення пригніченого стану. Відповідач ОСОБА_4 протягом всього часу з моменту ДТП добровільно жодного разу не звернувся до нього, не запропонував своєї допомоги, не відшкодував завдані збитки, не вибачився. Багато часу переконував відповідача повернути в добровільному порядку значну, як для нього, суму коштів для того, щоб відремонтувати свій власний автомобіль, або придбати новий. Однак ОСОБА_4 відмовляється добровільно відшкодовувати завдані ним матеріальні збитки та моральну шкоду. Зазначене спричиняє йому душевних страждань та моральних переживань, змушує нервувати, переживати стреси, зривати злість на близьких та оточуючих його людей. Душевні страждання тривають досить довгий період часу, під час якого не може добитись справедливості та відновити свої порушені відповідачем права та інтереси. Розмір заподіяної йому моральної шкоди оцінює в 10000,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4, на момент ДТП, яка мала місце 13.12.2016 року, була застрахована, про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК №-1384418 від 10.11.2016 року, виданий ТДВ «СТДВ «Глобус».

Відповідно до страхового полісу розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого, становить 200 тисяч гривень на одного потерпілого; розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого; розмір франшизи - складає 1000 гривень.

Враховуючи те, що 10.12.2017 року звернувся до ТДВ «СТДВ «Глобус» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, однак на день подання позову ніякої відповіді на його адресу не надійшло, тому використовуючи своє право, надане Конституцією України обрав на свій власний розсуд спосіб захисту, який не заборонений законом, а саме судовий захист своїх прав, а тому його позовні вимоги слід розглянути та прийняти законне рішенням по ним.

Посилаючись на ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст.8, 20 ЗУ «Про страхування», ст.ст.9, 12, 22, 23, 24, 26-1, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути: з відповідача ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та франшизу в розмірі 1000,00 грн.; з відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь понесені ним судові витрати, а саме витрати на проведення експертизи в розмірі 800,00 грн., матеріальний збиток, який полягає у вартості пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 у розмірі 14559,07 грн., матеріальний збиток, який полягає у витратах, пов’язаних з його лікуванням та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявлений позов не визнав, вважав позовні вимоги безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про місце, день та годину слухання справи. В адресованому суду клопотанні просив судовий розгляд справи проводити за відсутності їх представника з урахуванням письмового відзиву на позов.

У наданому до суду та надісланому позивачу відзиві на позовну заяву зазначив, що 10.11.2016 року між ОСОБА_8 та ТДВ «СТДВ «Глобус» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/1384418, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1.

13.12.2016 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КрАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 та транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3

14.12.2017 року до ТДВ «СТДВ «Глобус» звернувся ОСОБА_3 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 10.12.2017 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 10.12.2017 року.

26.01.2018 року ТДВ «СТДВ «Глобус» на адресу ОСОБА_3 було надіслано лист, яким повідомлено про необхідність надання документів для прийняття рішення по зазначеному страховому випадку.

Позивачем, всупереч ст.35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» станом на 02.03.2018 року жодних документів до ТДВ «СТДВ «Глобус» надано не було.

Згідно висновку №19/17 від 23.02.2017 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_7, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням фізичного зносу складає 14559,07 грн. Однак з урахуванням положень п.12.1. ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, тому сума страхового відшкодування не може перевищувати 13559,07 грн.

Позивач у позові зазначає, що майнова шкода, яка була завдана, полягає в тому, що даною дорожньо-транспортною пригодою було пошкоджено його автомобіль НОМЕР_8. Однак, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №955976, власником транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_9 є ОСОБА_9, а не ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що ні до суду, ні до страховика не було надано документ, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14559,07 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 800,00 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог.

На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем було додано до позовної заяви лист КУ «Вижницька ЦРЛ» №01-22/639 від 29.06.2017 року, відповідно до якого було повідомлено, що хворий придбав за власний рахунок ліків на суму 471,60 грн. Однак, позивач не надав ні до суду, ні до страховика жодного платіжного (розрахункового) документа, який підтверджує, що дійсно ліки були придбані ним особисто та їх вартість є дійсно такою, яка зазначена у листі КУ «Вижницька ЦРЛ», а тому вимоги про відшкодування витрат на лікування у розмірі 471,60 грн. не підлягають задоволенню повністю.

Позивачем проведено розрахунок розміру моральної шкоди з порушенням вимог ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Але ТДВ «СТДВ «Глобус» буде прийнято рішення щодо відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, по події, яка сталась 13.12.2016 року та має ознаки страхового випадку після надання позивачем усіх документів, необхідних для прийняття рішення по страховій справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Просив у позові ОСОБА_3 до ТДВ «СТДВ «Глобус» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши відзив на позов відповідача, дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04.04.2017 року по справі №713/468/17 (провадження №3/713/216/17) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрито в зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4, 13.12.2016 року о 14.00 год. в с. Мілієве по вул. Центральна Вижницького району, керуючи транспортним засобом марки «КРАЗ-6510», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу «ВАЗ-21154» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та транспортного засобу «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 В результаті ОСОБА_3 госпіталізовано до Вижницької ЦРЛ та пасажира транспортного засобу «ВАЗ-21154» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 госпіталізовано до Вижницької ЦРЛ. Своїми діями порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнав.

Також постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04.04.2017 року по справі №713/53/17 (провадження №3/713/14/17) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та судовий збір.

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4, 13.12.2016 року о 14.00 год. в с. Мілієве по вул. Центральна Вижницького району Чернівецької області, керував транспортним засобом марки «КРАЗ-6510», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння. Медичне освідчення проводилось у Вижницькій ЦРЛ. Згідно акту №113 стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю. В судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнав.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія САТ301970, зареєстрованого 05.10.2013 року, власником автомобіля марки - «КРАЗ», модель – «6510», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску, колір – бежевий, тип – вантажний самоскид є ОСОБА_8.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХХ955976, зареєстрованого 23.06.2015 року, власником автомобіля марки - «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_9, 2006 року випуску, є ОСОБА_9.

Згідно копії посвідчення водія серія ВАЕ379315, виданого 03.11.2011 року Вижницьким ВРЕР при УДАІ УМВС України у Чернівецькій області, ОСОБА_3, має право керування транспортними засобами категорій «А1», «А» та «В».

Згідно копії посвідчення водія ОСОБА_4 має право керування транспортними засобами категорії «В» і «С», (серію, номер та дату видачі вказаного посвідчення неможливо прочитати).

10.11.2016 року між ОСОБА_8 та ТДВ «СТДВ «Глобус» укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу №АК/1384418, строк дії якого по 09.11.2017 року.

Відповідно до п.7 Полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «КрАЗ-6510», 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

Пунктом 4 Полісу встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю одного потерпілого, становить 200000 гривень; розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, становить 100000 гривень; розмір франшизи складає 1000 гривень.

Згідно наданого позивачем висновку експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_9, складеного 23.02.2017 року судовим експертом ОСОБА_7 - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ-211099», 2006 року виготовлення, ідентифікаційний номер Y6D21099060032843, реєстраційний номер НОМЕР_9, внаслідок пошкодження його транспортного засобу у ДТП 13.12.2016 року, в цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 14559,07 грн. без ПДВ.

14.12.2017 року тобто через рік після ДТП, водій ОСОБА_3 звернувся до страховика ТДВ «СТДВ «Глобус» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 10.12.2017 року, яка сталася 13.12.2016 року та заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_10 від 10.12.2017 року, що сталася 13.12.2016 року, що підтверджується їх копіями та визнається відповідачем ТДВ «СТДВ «Глобус».

26.01.2018 року за вих. №ЦВ-ЦВ-5059/3 ТДВ «СТДВ «Глобус» на адресу ОСОБА_3 надіслано лист, яким його повідомлено, що для врегулювання заявленого випадку ТДВ «СТДВ «Глобус» необхідно надати документи, передбачені ст.35 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які підтвердять його право на отримання страхового відшкодування. Також повідомлено, що в разі ненадання зазначених документів, ТДВ «СТДВ «Глобус» не матиме підстав для виплати страхового відшкодування. Викладене підтверджується копією зазначеного листа.

Доказів виконання вимог зазначеного листа позивачем та його представником суду не надано.

Згідно копії висновку СМЕ №28 від 10.07.2017 року ОСОБА_3 знаходився на стацлікуванні у КУ «Вижницька ЦРЛ» з 13.12.2016 року по 16.12.2017 року з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій грудної клітки зліва та забій грудини. Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, або від ударів об такі, можливо їх виникнення внаслідок ДТП, які описані в описовій частині постанови і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що привели до короткочасного розладу здоров’я. Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверду поверхню (бетон, асфальт, дерев’яну підлогу) є малоймовірним.

Згідно листа КУ «Вижницька ЦРЛ» №478 від 10.05.2017 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в період з 13.12.2016 року по 16.12.2016 року з діагнозом: Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забій грудної клітки зліва та забій грудини. За період лікування хворому були призначені та використані наступні ліки: Аналгін, Димедрол, Кейвер, L-лізину есценат, Цераксон, Нообут, Диклобол.

Згідно листа КУ «Вижницька ЦРЛ» №01-22/639 від 29.06.2017 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в період з 13.12.2016 року по 16.12.2016 року з діагнозом: Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Забій грудної клітки зліва та забій грудини. За період лікування хворому проведено курс лікування ліками, які хворий придбав за власний рахунок: Аналгін № - 7,20 грн., Димедрол №3 – 4,20 грн., Кейвер №3 – 83,10 грн., L-Лізину №3 – 97,80 грн., Цераксон №3 – 184,80 грн., Нообут №3 – 35,70 грн., Диклобол №3 – 58,80 грн. Всього на суму 471,60 грн.

Однак жодних доказів придбання вказаних ліків позивач ОСОБА_3 суду не надав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пункт 2 передбачає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 3 передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов'язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності протиправності його поведінки, завданої шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також його вини у завданні шкоди позивачу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року (із змінами і доповненнями), передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Частинами 1 та 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказані правові висновки, наведені в постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

З досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів судом установлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 власнику автомобіля НОМЕР_11 завдано матеріальну шкоду у розмірі 14559,07 грн., яка підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Разом з тим, позивачем обрано спосіб здійснення свого права не шляхом звернення вимоги виключно до ОСОБА_4, який завдав шкоди, а шляхом звернення із вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика ТДВ «СТДВ «Глобус», у якого застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_4

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій сторонці (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.3 ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частинами 1 та 3 ст.985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до 5 ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Підпунктом 1.3 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Пунктом 2.1 ст.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього закону.

Статтею 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Підпунктом 12.1 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно пп.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Підпунктом 23.1 ст.23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого.

Відповідно до пп.24.1 ст.24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Згідно статті 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Статтею 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Порядок визначення розміру матеріальних збитків (шкоди), завданих пошкодженням колісного транспортного засобу, врегульовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.

Підпунктом 33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Страхувальник або водій повинні документально підтвердити поважність причин невиконання свого обов’язку щодо повідомлення страховика про ДТП.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що оскільки відповідно до статті 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до ст.35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

За правилами пп.37.1.3, 37.1.4 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди та неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів судом установлено, що:

власником автомобіля НОМЕР_11, тобто потерпілим від ДТП, що мала місце 13.12.2016 року, у розумінні 1.3 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є ОСОБА_9

Жодних документів, що посвідчують право ОСОБА_3 на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), ні страховику, ні суду позивачем та його представником не надано.

Тобто ОСОБА_3 не є належним позивачем за позовними вимогами про стягнення з відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» на його користь понесених ним судових витрат на проведення експертизи в розмірі 800,00 грн. та матеріального збитку, який полягає у вартості пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 у розмірі 14559,07 грн., а тому вказані вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

З цих підстав також не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення франшизи в розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим судом установлено, що 13.12.2016 року з вини ОСОБА_4, відповідальність якого застрахована у ТДВ «СТДВ «Глобус», сталася дорожньо-транспортна пригода, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування ОСОБА_3, як потерпілому, якому заподіяно шкоду, пов’язану з його лікуванням у розмірі 471,60 грн. (за умови її документального підтвердження) та моральну шкоду (у встановленому ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмірі), пов’язану з ушкодженням його здоров’я;

завдану здоров’ю ОСОБА_3 шкоду, пов’язану з його лікуванням та моральну шкоду, пов’язану з ушкодженням його здоров’я, ОСОБА_4 не відшкодував, письмової згоди про відшкодування завданої ним шкоди не надавав;

у порушення вимог ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_4 не виконав обов'язку щодо письмового надання страховику ТДВ «СТДВ «Глобус» протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, документального підтвердження поважності причин невиконання вказаного обов’язку суду не надав;

у порушення строків, передбачених ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій автомобіля НОМЕР_11 ОСОБА_3 10.12.2017 року, тобто майже через рік після ДТП, надав страховику ТДВ «СТДВ «Глобус» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка та заяву про страхове відшкодування, до якої не додав документів, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г» та «є» ст.35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги листа ТДВ «СТДВ «Глобус» №ЦВ-ЦВ-5059/3 від 26.01.2018 року щодо надання необхідних документів не виконав, що позбавило страховика можливості прийняти рішення по страховому випадку.

Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 обов'язку письмового надання протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди страховику ТДВ «СТДВ «Глобус» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, завдана здоров’ю ОСОБА_3 шкода повинна відшкодовуватися завдавачем шкоди, тобто ОСОБА_4

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах, пов’язаних з його лікуванням у розмірі 471,60 грн. та моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я у розмірі 10000,00 грн., безпідставні та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., то суд дійшов висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1 та 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Визначаючи розмір спричиненої позивачу моральної шкоди, суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_4, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які він зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та ушкодженням здоров’я.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що на відшкодування спричиненої моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розрахунок позивачем та його представником суду не надано, а отже підстав для їх стягнення немає.

На підставі ст.ст.22, 23, 511, 636, 979, 980, 985, 988, 990, 991, 999, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194, ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_12, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_13, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 4000,00 грн. (чотири тисячі 00 коп.) моральної шкоди та 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_1 – відмовити.

Складання повного тексту рішення відкладено на строк дев’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд до Апеляційного суду Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк