Постанова № 73722122, 24.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/501/17Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В. Провадження № 22-ц/789/261/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Танцюра О.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 598/501/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Збаразького районного суду від 26 грудня 2017 року (ухваленого суддею Гудима І.В., повний текст рішення складено 3 січня 2018 року) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

4 квітня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вказаним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 23.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4400 гривень на умовах, визначених договором, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань за даним договором кредиту та відповідно до його умов позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 33346,98 грн та судові витрати, понесені банком.

Рішенням Збаразького районного суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, тому, на його думку, судом невірно застосовано наслідки спливу строку позовної давності до усіх позовних вимог банку.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк", будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився.

ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнав та пояснив, що термін дії платіжної картки закінчувався у квітні 2014 року (видавалась на чотири роки) і у березні 2014 року до нього зателефонували з банку та повідомили, що заборгованість становить 1 000 грн, які він сплатив. У травні 2015 року йому повторно зателефонували і сказали, що залишилось непогашеними ще 300 грн, які він також сплатив. Інших платежів, а саме по 20 грн 6 та 13 серпня 2014 року не сплачував. Вважає, що у разі наявності у нього будь-якої заборгованості за кредитним договором, позивач пропустив строк позовної давності.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

Судом першої інстанції встановлено, що 23.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у розмірі 4400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, визначених вказаним договором, із сплатою відсотків у розмірі 30% на рік, на суму залишку заборгованості по кредиту, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати відсотків, винагороди, і комісійних по ньому, що відповідає терміну дії платіжної картки.

Згідно п.2.1.1.5.5. Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник повинен погашати заборгованість по Кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом, по перевищенні платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, що визначені цим договором. Відповідно до п.2.1.1.7.6. вказаних Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору (а.с.27-28).

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" 55 днів пільгового періоду, які підписані відповідачем, розмір щомісячних платежів, термін внесення яких до 25 чмсла місяця, наступного за звітним, становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Умовами кредитування передбачено оплату комісії за зняття готівки, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штраф за порушення термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів (а.с. 8).

ОСОБА_1 порушив виконання умов вищевказаного кредитного договору, у зв'язку з чим, згідно розрахунку позивача, станом на 28.02.2017 року виникла заборгованість на загальну суму 33346,98 грн, з них: заборгованість за кредитом 1076,88 грн; заборгованість по відсотках за користування кредитом 26145,96 грн; заборгованість за пенею та комісією 4060 грн; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 1564,14 грн, що стверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 23.03.2010 року (а.с.5-6).

Судом також встановлено, що відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно п. 2.1.1.12.4 Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256, строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) по кредитних картках з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафту, що виникає по таких картках, наведені в Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбаченим тарифами і частину заборгованості по кредиту. Згідно ст. 212 ЦК України у випадку наявності просроченого кредиту (овердрафту) - строком повернення кредиту (овердрафту) в повному розмірі є 211-й день з моменту виникнення такої такої заборгованості.

Судом встановлено, що у з в'язку з неналежним виконанням позичальниклм умов кредитного договору утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останні платежі з погашення ОСОБА_1 кредиту мали місце 4 березня та 22 травня 2013 року в сумах 1 000 та 300 грн і 6 та 13 серпня 2014 року по 20 грн і з травня 2014 року розмір поточної та просроченої заборгованості не змінювався (а.с. 5-6).

Відповідач заперечує здійснення ним останніх двох платежів у серпні 2014 року по 20 гривень та пояснив, що термін дії платіжної картки закінчився у квітні 2014 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В поясненнях ПАТ КБ "ПриватБанк" від 22 грудня 2017 року (а.с. 108) позивач посилався на те, що факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних зобов'язань підтверджується випискою по рахунку, однак в матеріалах справи така виписка відсутня.

В позовній заяві у розділі "Додатки" не зазначено, що виписка по рахунку надавалась суду.

За вказаних обставин, позивач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що мало місце переривання строку позовної давності. Розрахунок заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України не є допустимим доказом підтвердження обставин здійснення ОСОБА_1 у серпні 2014 року платежів на погашення заборгованості.

Встановивши, що відповідач з 22 травня 2013 року не здійснював платежів на погашення заборгованості за кредитом та що звернення позивача з вказаним позовом мало місце 19 квітня 2017 року, місцевий суд підставно прийшов до висновку про те, що позов пред'явлено поза межами трирічного стоку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (а.с. 70).

З огляду на встановлені судом обставини, судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року, 21 лютого 2018 року, 16 січня 2018 року, 23 січня 2018 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилань позивача на п. 1.1.7.3.1 Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому зазначено про збільшену позовну давність 50 років, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 259, ст. 207 ЦК України договір про збільшену позовну давність укладається в письмовій формі та повинен бути підписаний його стороною (сторонами). Надані Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Доводи апелянта про неправильне застосування у спірних правовідносинах положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України не заслуговують уваги апеляційного суду виходячи з наступного.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору, з урахуванням строку користування відповідачем грошовими коштами, погоджено розмір процентів, визначено порядок їх нарахування банком та сплати позичальником, тому в даному випадку нараховані за користування коштами проценти, передбачені договором, можуть підлягати стягненню з дати сплати боржником останнього платежу, але в межах строку позовної давності, зокрема і в межах строку позовної давності за вимогою про повернення основної суми кредиту.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №1206цс15 і від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15), оскільки поза межами строку позовної давності вимоги задовольнятися не можуть і сплив цього строку є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, судові витрати слід покласти на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Збаразького районного суду від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і не підлягає касаційному оскарженню як малозначна.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська