Рішення № 73720221, 02.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/740/15-а

№ 2-а/639/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.

за участю секретаря - Тущенко Т.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2, представника відповідача Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправної бездіяльність, суд -

В С Т А Н О В И В:

31.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.02.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1. було залишено без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1. було залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на подання вищевказаного адміністративного позову.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року було скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року було відкрито провадження по вказаній вище адміністративній справі та справу призначено до розгляду.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року у задоволені позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.02.2016 року постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року залишено без змін.

Ухвало. Колегії судді Вищого адміністративного суду України від 14.12,2016 року постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року у справі №639/740/15 скасовно , справу направлено на новий розгляд..

28.12.2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1. було прийнято у провадження судді Іванової І.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.07.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1. залишено без розгляду , оскілка така була подана з порушенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.07.2017 року скасовано в частині залишення позову без розгляду щодо визнання протиправною бездіяльність Жовтневої районної адміністрації Харківської міської ради щодо щодо розгляду питань по заяві позивача про скасування рішень виконкому про дозвіл на прибудову до багатоквартирного будинку та окремо стоячих приміщень без виділення земельної ділянки, введення до експлуатації самовільно побудованих прибудов та приміщень, переведення житлового до нежитлового фонду цих приміщень та перерозподіл часток , а також видачу свідоцтва про право власності на квартиру у частках від будинку , а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Закрито адміністративне провадження у справі №639/740/15 щодо заявлених позовних вимог про визнання незаконними і скасування рішення виконкому Жовтневого району м. Харкова №80-20 від 05.12.1995 року «Про дозвіл на прибудову приміщень за адресою м. Харків , пр.. Новобаварський (раніше пр.Ілліча),б.9; №62-32 від 07.07.1998 року «Про прийняття до експлуатації самовільних побудов за даною адресою; №88-52 від 06.10.1998 року «Про перерозподіл ідеальних часток за адресою АДРЕСА_2 та скасування записів прав власності на нерухоме майно на родину ОСОБА_7.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року , без виходу до нарадчої кімнати було відмовлено представнику позивача у прийнятті уточнення (доповнення) до позову.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Жовтневої районної адміністрації Харківської міської ради щодо щодо розгляду питань по заяві позивача про скасування рішень виконкому про дозвіл на прибудову до багатоквартирного будинку та окремо стоячих приміщень без виділення земельної ділянки, введення до експлуатації самовільно побудованих прибудов та приміщень, переведення житлового до нежитлового фонду цих приміщень та перерозподіл часток , а також видачу свідоцтва про право власності на квартиру у частках від будинку, позивач обґрунтовує тим, що вона зі своєю малолітньою дитиною 2011 року народження, мешкає за адресою: АДРЕСА_1. З 2009 року по 2014 рік позивач була зареєстрована та мешкала за іншою адресою. Треті особи: ОСОБА_7 і ОСОБА_6 мешкають у сусідньому будинку № 9. Між їх родинами склалися вкрай неприязні відносини, тому що родина ОСОБА_7 самовільно побудувала гараж, літній душ та туалет на земельній ділянці, яка не відноситься до домоволодіння № 9. Також ОСОБА_7 встановили огорожу на по межовим знакам, чим чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою власникам квартир № 1 та № 2 по пр. Ілліча,7 в м. Харкові, так як зник заїзд та проїзд у двір до будинку № 7 до квартир № 1 та № 2 зі сторони будинку № 9, який існував з 1954 року. До того ж побудований гараж літ. Д, літній душ та туалет, без надання земельної ділянки під прибудови, без дозволу на будівництво, та ще з порушенням будівельних, пожежних, архітектурних норм та СЄС. Від таких протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площа земельної ділянки по пр. Ілліча, 9, значно збільшена, а по пр. Ілліча, 7, значно зменшена безпідставно. Так як згідно затвердженого кварталу згідно протоколу № 17 засідання виконавчого комітету Червонобаварської районної ради депутатів трудящих від 08.06.1954 року, площа земельної ділянки по пр. Ілліча, 9, повинна бути 1524 кв.м., а площа земельної ділянки по пр. Ілліча, 7 повинна складати 1830 кв.м. та ще додатково залишків 10 кв.м. Позивач зазначила, що ще у 2009 році вона звернулася разом з іншими співвласниками квартир будинку № 7 з позовом про поновлення межі та у 2014 році було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення вказаного позову. Рішення набрало законної чинності та виконавчі листи знаходяться на виконанні. Згідно геодезичної зйомки площа земельної ділянки № 7 складає 1 495,7 кв.м., та по довжині зі сторони пр. Ілліча складає 22 м., замість 29 м., в результаті чого весь заїзд з проїздом оказався у володінні ОСОБА_7, які поставили паркан та побудували прибудову незаконно, та не приведення в експлуатацію належним чином прибудови, отримали незаконні рішення виконкому Жовтневого району м. Харкова, які винесені з грубими порушеннями законодавства України та за межами повноважень. Позивач як особа, права якої порушені, у серпні 2014 року звернулася до Апеляційного суду Харківської області з апеляційною скаргою на рішення за позовом її брата ОСОБА_8 по справі № 879/11. Але отримала ухвалу про те, що питання про її порушене право не розглядалося, тому і апеляційну скаргу залишено без задоволення. Після того вона звернулася до органу місцевого самоврядування з проханням скасувати незаконні рішення, якими порушені її права та права інших співвласників будинку № 7, так як до будинку № 7 з боку будинку № 9 по пр. Ілліча в м. Харкові зник заїзд, та позивач не може користуватися належним чином своєю власністю, а саме1/3 частиною квартири № 2 по пр. Ілліча. Однак у відповіді позивачу повідомили, що вони не мають права скасовувати та порекомендували звернутися до суду. Позивач зазначила, що її права порушені тим, що до квартир № 1 та № 2 будинку № 7 по пр. Ілліча в м. Харкові зник заїзд та проїзд для спецмашин, незручно носити великогабаритні речи до квартири, не має можливості завезти будівельні матеріали на ремонт як квартири та криши. Будинок № 7 та № 9 по пр. Ілліча є багатоквартирні та знаходяться на балансі КП «Жилкомсервіс». Земельна ділянка не приватизована, знаходиться у загальному користуванні співвласників будинку № 9. Будинки мають межу, яку порушили відповідачі не маючи на то ніяких підстав. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побудували прибудови на земельній ділянці: гараж, сарай, кафе, літній душ, туалет, та прибудову, яка не внесена до технічного паспорту. У травні 2011 року позивач дізналась про рішення сумлінного походження, а саме: рішення від 05.12.1995 року № 80-20 «Про дозвіл на прибудову приміщень по пр. Ілліча, 9»; рішення від 07.07.1998 року № 62-32 «Про прийняття до експлуатації самовільних побудованих пристроїв по пр. Ілліча, 9»; рішення від 06.10.1998 року № 88-52 «Про перерозподіл ідеальних часток по пр. Ілліча, 9». Позивач зазначила, що зазначені рішення є незаконними з наступних підстав. Відсутні закони згідно з якими можливо робити прибудови до багатоквартирного будинку та будувати окреме стояче приміщення - гараж, без надання земельної ділянки та збереження прибудов. Не ввівши належним чином до експлуатації прибудови, виконком не мав повноважень давати дозвіл на переобладнання самовільно побудованих приміщень на нежитлові приміщення, існує зовсім іншій спосіб переводу житлового фонду до нежитлового. При прийнятті вищевказаних рішень РІК порушив вимоги ст. 19 Конституції України, відповідно до якої посадові особи органів державної влади і місцевого самоврядування можуть діяти тільки в межах, у порядку і способом передбаченим законом. Своїми рішеннями РІК Жовтневого району м. Харкова порушив права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, як мешканця мікрорайону. Так з 1995 року родина ОСОБА_7 до своєї квартири № 5, площа якої була 23 кв.м., поетапно прибудували пристрої близько 100 кв.м, а саме: житлову кімнату А-3 площею 33 кв.м.; літ. А-3 площею 2,9 кв.м.; літ А-1 площею 2,6 кв.м.; літ а площею 2,25 кв.м.; нежитлову кімнату А-4 площею 28,80 кв.м. під кафе-бар, та у 1998 році побудували окремо стоячий гараж на земельній ділянці літ. Д, літній душ, Н-туалет площею 56 кв.м., і приблизно у 2010 році побудували прибудову близько 30 кв.м. Вказані прибудови зроблені з грубими порушеннями архітектурних, пожежних і санітарних норм, та з порушенням прав інших співвласників будинку та землекористувачів, тому законних підстав на визнання права власності таких прибудов немає. Фактичний порядок користування не відповідає юридичному, тому позивач не згодна. Також, РІК Жовтневого району м. Харкова крім рішень, ще видав свідоцтва про право власності від 02.11.1998 року на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не маючи на то ніяких підстав. На підставі вищезазначеного позивач вважає, що рішення РІК Жовтневого району м. Харкова прийнято за межами своїх повноважень. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надійшов відзив, який обґрунтований тим, що згідно зі ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічні вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку визначені ст. 182 ЦК України, згідно якої право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Частина 4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 353 цього Кодексу. В ст. 91 Земельного Кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства. Відповідно до ст. 103 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати її за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Згідно зі ст. 106 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Відповідно до ст. 107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі, неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки, якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Враховуючи вищевикладене в матеріалах справи міститься протокол № 17 засідання виконавчого комітету Червонобаварської районної ради депутатів трудящих від 08.06.1954 року про впорядкування обліку, а також використання міських земель та про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками по проспекту Ілліча, 9 у м. Харкові; рішення про дозвіл на прибудову приміщень по проспекту Ілліча, 9 від 05.12.1995 року № 80-20; рішення про прийняття до експлуатації приміщень по проспекту Ілліча, 9 від 07.07.1998 року № 62-32; рішення про перерозподіл ідеальних часток по проспекту Ілліча, 9 від 06.10.1998 року № 88-52. На підставі вищезазначеного представник Харківської міської ради просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 12.02.2018 року за № 230/0/152-18 у судовому засіданні позов не визнав , просив відмовити у задоволені позову з підстав зазначених у запереченнях від 17.11.2015 року. Треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, надали суду заяву, згідно якої просили розглядати справу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до вимог статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи предметом в спірних правовідносинах є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради щодо неналежного розгляду поданої позивачем заяви від 23.12.2014 року , в якій остання просила скасувати незаконні рішення райвиконкому.

Так, як встановлено судом позивач ОСОБА_1 23.12.2014 року звернулася до Голови Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради з заявою про скасування незаконних рішень, а саме: рішення №80-20 від 05.12.1995 року «Про дозвіл на прибудову приміщень за адресою м. Харків , пр.. Новобаварський (раніше пр.Ілліча),б.9; №62-32 від 07.07.1998 року «Про прийняття до експлуатації самовільних побудов за даною адресою; №88-52 від 06.10.1998 року «Про перерозподіл ідеальних часток за адресою м. Харків, пр. Новобаварський (раніше пр.пр.Ілліча), б.9 , а також видачі свідоцтв про право власності на квартиру у частках від будинку. (а.с. 70 том. 4)

05.01.2015 року за № С-301/0/150-14 Адміністрацією Жовтневого району Харківської міської ради , ОСОБА_1 була надана відповідь , в якій було роз'яснено, що ненормативні правові акті органа місцевого самоврядування являються актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, тому вони не можуть бути скасовані або змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до п.10. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акті органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Також було роз'яснено право ОСОБА_1 звернення до суду.

На думку суду відповідач Адміністрація Новобаварського району Харківської міської ради , відмовляючи фактично позивачу у скасуванні вищевказаних рішень та роз'яснюючи підстави такої відмови, діяв відповідно діючого законодавства, ст. 8 Конституції України , ч. ч.1,2 ст. 19 Конституції України.

Так, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів , можуть бути скасовані відповідною радою.

Рішенням 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009 року №266/09 Харківська міська рада вирішила не створювати районні в м. Харкові ради після закінчення стоку повноважень.

Рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання « Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24.11.2010 року №07/10 затверджено Положення про Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

Відповідно до п. 1.2 Положення Адміністрація , відповідно рішення 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про структуру виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» від 24.11.2010 року №06/10, являється правоприємником Жовтневої районного у м. Харкові ради, виконавчого комітету Жовтневого району в м. Харкові ради, у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання, але тільки в частині наданих Адміністрації повноважень.

Відповідно до положень про Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.11.2010 року №07/10 Адміністрація не наділена повноваженнями на надання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію переобладнаних приміщень та перерозподіл ідеальних часток .

Конституційний суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 року №7-рп/2009 прийшов висновку , що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити в них зміни та змінювати їх на підставі , в межах повноважень та в спосіб, який передбачений Конституцією та законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України Кабінету Міністрів України. Конституційний Суд України відмічає , що органи місцевого самоврядування являються відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть відміняти свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно з приписами цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією визначених суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, та суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни або зупинення. Це являється гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче положення не буде погіршене прийняттям більш пізнішого рішення.

Відповідач -Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

З огляду на зазначене, суд дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Виходячи з вищенаведеному , керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 30, 205, 241 -246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну чистини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02.05.2018 року

Суддя І.В. Іванова