Рішення № 73718197, 20.03.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15964/17

Провадження №2/521/1097/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «ОТП Банк» (надалі за текстом – Банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову повноважний представник сторони позивача вказує, що 08 грудня 2005 року між ПАТ «ОТП Банк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений Кредитний договір за №ML-502/043/2005, відповідно до умов якого Банк надає позичальникові кредит у розмірі 45000,00 доларів США на купівлю нерухомого майна строком до 08 грудня 2020 року під 10,5% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу – зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання основного зобов’язання, 08 грудня 2005 року між Банком – з одної сторони, та ОСОБА_2 – з іншої сторони, був укладений договір поруки №SR-502/043/2005, відповідно до умов якого поручитель бере на себе прямі зобов’язання відповідати перед кредитором по зобов’язанням боржника.

Однак, як зазначає представник Банку, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв’язку з чим Банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь Банку суми заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2005 року в загальному розмірі 791769,48 гривень.

Повноважний представник Банку у відкрите судове засідання не з’явився, Банк повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від особи надійшла заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.

Відповідачі у відкрите судове засідання не з’явились, повідомлялись судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши відповідний позов, письмові докази й документи, які були надані суду, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про існування законних підстав для задоволення позову Банку – виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 08 грудня 2005 року між ЗАТ «ОТП Банк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений Кредитний договір за №ML-502/043/2005, відповідно до умов якого Банк надає позичальникові кредит у розмірі 45000,00 доларів США на купівлю нерухомого майна строком до 08 грудня 2020 року під 10,5% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу – зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання основного зобов’язання, 08 грудня 2005 року між Банком – з одної сторони, та ОСОБА_2 – з іншої сторони, був укладений договір поруки №SR-502/043/2005, відповідно до умов якого поручитель бере на себе прямі зобов’язання відповідати перед кредитором по зобов’язанням боржника.

Проте, як свідчив представник Банку, в порушення вимог Кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, судом досліджено зміст ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом самого Кредитного договору. Однак, відповідач ОСОБА_1 в теперішній час припинив виконання відповідного грошового зобов’язання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дійсно, згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень Кредитного договору, боржник ОСОБА_1, отримав визначену суму кредитних коштів в користування до 08 грудня 2020 року. Однак, як погодили сторони в Кредитному договорі, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі неналежного виконання договору.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобов’язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов’язання за Кредитним договором було забезпечено неустойкою, порукою.

Як вбачається з ст. 553 ч.ч.1,2,3 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ч.ч. 1,2,3 у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин й виходячи із умов Кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по Кредитному договору станом на 29 березня 2017 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 29195,04 доларів США, що становить 791769,48 гривень

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог Банку та за даним спором стягненню з відповідачів підлягає вказана грошова сума.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути у рівних частках з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору – у розмірі 11876,54 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КЕ №375176, виданий Білгород-Дністровським УМВС України в Одеській області 27 серпня 1996 року), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії КМ №259802, виданий Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 03 вересня 2004 року) стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КЕ №375176, виданий Білгород-Дністровським УМВС України в Одеській області 27 серпня 1996 року), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії КМ №259802, виданий Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 03 вересня 2004 року) на користь ПАТ «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) суму заборгованості за Кредитним Договором за №ML-502/043/2005 від 08 грудня 2005 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій – у загальному розмірі 791769,48 гривень.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КЕ №375176, виданий Білгород-Дністровським УМВС України в Одеській області 27 серпня 1996 року), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії КМ №259802, виданий Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 03 вересня 2004 року) на користь ПАТ «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) суму оплаченого судового збору – у розмірі 11876,54 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: /підпис/