Ухвала суду № 73714931, 26.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1780/2018 Справа № 490/3204/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

УХВАЛА

26 квітня 2018 р.

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі головуючого судді Гуденко О.А.,

із секретарем Кваша С.О.,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання представника відповідача ОСОБА_1 Олегвни - ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_3 анатоліївни , ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

В квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду позовною, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як солідарних боржників заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн.; - стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як солідарних боржників заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 520, 553, 554, 541, 543 Цивільного кодексу України, заявлені на підставі умов пункту 1.1 рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007; пунктів 3.1, 5.5.7, 3.6 договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011; пунктів 1.1 договорів поруки № SМЕRS00056/8 від 10.11.2011 та № SМЕRS00056/9 від 10.11.2011; письмової вимоги банку № 22360-11-б/б від 20.03.2014 до учасників про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу .

Так, як зазначено в позовній заяві, відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, позичальником було прострочено сплату чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом у строк не пізніше 11 лютого 2014 року. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання виникла прострочена заборгованість у вигляді заборгованості за тілом кредиту по договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 станом на 13.03.2017 в розмірі 7928718,39 грн., яка (із врахуванням її часткового погашення в розмірі 971992,66 грн. внаслідок проведення виконавчих дій) залишилась не погашена, а вимоги банку не виконані. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов'язань стосовно дострокового повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як солідарних боржників з ОСОБА_3

Ухвалою суду від 04 травня 2017 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 17 липня 2017 року.

Судові засідання, призначені на 27 жовтня 2017 року, 05 лютого 2018 року відкладалися за клопотанням представника позивача у зв'язку з веденням переговорного процесу щодо мирового врегулювання спору.

Через канцелярію суду 26 квітня 2018 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про призначення судово-економічної експертизи , в якій заявник просить суд призначити по справі судово-економічну експертизу на предмет з'ясування правильності обчислення заборгованості за рамковою угодою № SМЕRS00056 від 12.09.2007 за весь час користування кредитом, а також визначити правильність розрахунків за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову; у випадку відхилення сум, навести правильний розрахунок.

В судовому засіданні 26 квітня 2018 року представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання.

Відповідачі жодного разу в судое засідання не зявилися, неодноразово повідомлялися судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ; заперечень, відзиву проти позову не надали, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_2А, також в судове засідння не зявився, повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом вирішено справу розглядати у відсутності відповідачів, оскільки в справі достатньо даних про права та обовязки сторін, за наявними матеріалами справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи , судом встановлено наступне.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до 103-104 ЦПКУкраїни для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється судом в ухвалі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судову експертизу", судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду, а згідно ч. 1 ст.103ЦПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

За положеннями абзацу 2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У відповідності до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд вважає, що підстав для призначення та проведення судової експертизи з зазначених представником відповідача мотивів не вбачається, оскільки заявлене клопотання є недоведеним та необґрунтованим. Зокрема, одночасно ним подано зустрічну позовну заяву, в якій стверджується про недйсність кредитного договору, а також одночасно подано заяву про застосування строків позовної давності , крім того відповідачами, як свідчать заяви сторін по справі, розпочинався переговорний процес, а заперечень проти позову саме з підстав невірних розрахунків заборгованості чи взагалі її відсутності - суду не надано.

Крім цього, до наведеного клопотання представник відповідача додає розрахунок заборгованості за кредитним договором № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 який по-перше, взагалі не містить доказів (первинної документації), які б підтвердили суми, в ньому вказані, по-друге, цей розрахунок по суті не можна вважати контррозрахунком по спірним відносинам.

Отже, суд вважає, що питання щодо з'ясування правильності обчислення заборгованості згідно рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007 року за весь час користування кредитом, а також визначення правильності розрахунку за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову, з огляду на обставини справи, правові позиції сторін щодо заявлених позовних вимог, умов рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007 року та договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 року , розяснень експерта не вимагають, оскільки заявлена у клопотанні вимога щодо предмету доказування по-перше,виходить за межі позовних вимог, а по-друге заявлені поза межами встановленого ЦПК України строку.

Таким чином, суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи у справі, тому відхиляє клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали

Керуючись ст.ст. 102-104 ЦПКУкраїни, суд-

Ухвалив:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи - відмовити.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Гуденко