Постанова № 73713294, 17.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7462/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 22-ц/783/5826/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:46

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача - Шубки К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року у справі за позовом Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням гуртожитку,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування гуртожитком на АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі названого коледжу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач була поселена в гуртожиток у зв'язку з навчанням у Львівському вищому професійному училищі ресторанного сервісу та туризму, в подальшому згідно з наказом №711 від 03.07.2015 року перейменованого на Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу, проте, після закінчення навчання у 2003 році вона не знялась з реєстрації у ньому, що перешкоджає вселенню інших учнів у гуртожиток.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.06.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідач, закінчивши навчання майже 15 років тому і виселившись з гуртожитку, не здійснила зняття з реєстрації свого місця проживання у ньому. Реєстрація місця проживання відповідача в гуртожитку порушує права позивача, оскільки неможливо у встановленому законом порядку вселити в приміщення гуртожитку інших учнів. Вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст. 71 ЖК України.

В судове засідання апеляційного суду відповідач не з'явилась, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.68), клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 навчалась у Львівському професійно-технічному училищі №27 з 01 вересня 2000 по 31 грудня 2003 року (згідно наказу №386 від 18.06.2003 року Львівське ВПУ №27 реорганізоване у Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму).

ОСОБА_3 відраховано з числа учнів, як таку, що закінчила повний курс навчання та успішно склала державні випускні кваліфікаційні екзамени, що підтверджується наказом директора Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму №25- «В-УДЗ» від 31 грудня 2003 року (а.с.11-21).

Відповідно до акту, складеного комісією Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу 20 грудня 2016 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована в учнівському гуртожитку, який знаходиться у м. Львові на вул. І.Пулюя, 38, проте, за результатами обстеження фактично не проживає у ньому з квітня 2002 року (а.с.22).

Статтею 127 ЖК України визначено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану площу в гуртожитку на підставі спеціального ордеру відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

В період поселення відповідача в гуртожиток та закінчення нею навчання діяло Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, яке містило аналогічні за змістом наведеним вище нормам ЖК України положення щодо користування учнями приміщенням гуртожитку на період навчання.

Пунктом 40 цього Примірного положення та статтею 132 ЖК України передбачено, що особи, які вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який

їм було надано у зв'язку з навчанням.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що відповідач 31.12.2003 року закінчила навчання у названому вище навчальному закладі, у зв'язку з навчанням у якому вона була поселена в гуртожиток на АДРЕСА_1, проте, її місце проживання залишається бути зареєстрованим в цьому гуртожитку, колегія суддів вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про визнання відповідача такою, що втратила право на користування жилим приміщенням вказаного гуртожитку, оскільки таке право вона мала, як учень, лише на період навчання в навчальному закладі, який забезпечив її жилим приміщенням в гуртожитку на період навчання.

Суд першої інстанції зазначених вище норм закону не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідача такою, що втратила право на користування жилим приміщенням гуртожитку, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.

У зв'язку із задоволенням позову позивача та його апеляційної скарги, судові витрати, які він поніс по сплаті судового збору в розмірі 3138 грн. підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року скасувати і прийняти постанову, якою позов Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3138 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.