Постанова № 73708929, 27.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/467/18 Справа № 175/4366/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж.М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, інфляційних збитків, відсотків, пені та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 26 серпня 2014 року на 167 км автошляху Знам'янка-Луганськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Renault Premium під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Mitsubishi Lancer. В результаті зіткнення вказаних транспортних засобів, в належний йому автомобіль марки Nissan Pathfinder, державний номерний знак НОМЕР_1, полетіли каміння, що спричинило йому механічні пошкодження: сколи фарби на лакофарбових покриттях переднього бампера та капота, деформації декоративної решітки, лобове скло тріснуло в двох місцях.

Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП, цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ СК «Країна».

01 вересня 2014 року він спільно із ОСОБА_3 повідомили страховика про настання страхового випадку. В подальшому він звернувся до філії ПАТ CK «Країна» в м. Харкові із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що відповідач у встановлені законом строки не прийняв жодного рішення, страхове відшкодування йому не виплатив, просив, зобов'язати ПАТ CK «Країна» прийняти рішення про виплату на його користь страхового відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок вказаної ДТП; стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у сумі 31 157,50 грн., інфляційні втрати в сумі 12 244,90 грн., 3 процента річних в сумі 829,73 грн., пеню у сумі 13 799,78 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року вини ОСОБА_3, як особи, відповідальність якої застраховано в ПАТ «СК «Країна», перед власником транспортного засобу Nissan Pathfinder, не встановлено, докази настання цивільно-правової відповідальності останнього перед ОСОБА_2 відсутні. Тобто, постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року, не встановлено з боку водія ОСОБА_3 жодних дій, які стали наслідком спричинення матеріального збитку позивачу.

В апеляційній скарзі, поданій 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.96-98).

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять всі обставини, які обґрунтовують правомірність позовних вимог, а саме довідку ДАІ, складену працівниками міліції на місці ДТП, яка підтверджує як факт ДТП, так і перелік виявлених пошкоджень автомобіля, довідку ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, адресовану страховій компанії, у якій зазначені як учасники пригоди, їх дані, так і страхові поліси та вказано особу, що порушила ПДР, а також постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2014 року, за якою ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за ст.124 КупАП.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, з таких підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 26 серпня 2014 року о 14 год. 35 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Renault Premium з причепом, на 167 км автошляху Знам'янка-Луганськ, під час зміни смуги руху не надав дорогу автомобілю марки Mitsubishi Lancer, який рухався в попутному напрямку по правій смузі дороги, внаслідок чого здійснив зіткнення з указаним автомобілем.

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок порушення ОСОБА_3 п. 10.3 Правил дорожнього руху України, вина останнього підтверджується постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «СК «Країна». Строк дії полісу з 25 червня 2014 року по 24 червня 2015 року.

Згідно довідки Криничанської роти ДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області автомобілю позивача були спричинені механічні пошкодження: сколи фарби на лакофарбових покриттях переднього бампера та капота, деформації декоративної решітки, лобове скло тріснуло в двох місцях.

ПАТ «СК «Країна» було розглянуто повідомлення ОСОБА_2 про ДТП від 01 вересня 2014 року за фактом пошкодження його транспортного засобу марки Nissan Pathfinder, та відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв»язку з відсутністю правових підстав.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК України, у редакції до 15 грудня 2017 року суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

При цьому, у деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

Частинами 3, 4 ст. 61 ЦПК України, у редакції до 15 грудня 2017 року встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Це означає, що преюдиційними, тобто обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, є обставини, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Усі інші обставини, в тому числі розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, повинні бути доведені сторонами, та іншими особами, що беруть участь у справі в загальному порядку.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду довідку ДАІ, складену працівниками міліції на місці ДТП, яка підтверджує як факт ДТП, так і перелік виявлених пошкоджень автомобіля, довідку ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, адресовану страховій компанії, в якій зазначені як учасники пригоди, їх дані, так і страхові поліси та вказано особу, що порушила ПДР, а також постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2014 року, за якою ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за ст.124 КупАП.

В результаті ДТП, належний позивачу автомобіль Nissan Pathfinder одержав механічні пошкодження. Згідно рахунку-фактура №ТЦ-00013901 від 04 серпня 2014 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Pathfinder становить 31 157,50 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. була застрахована ПАТ «СК «Країна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс АІ/0416922) із лімітом відповідальності 50 000 грн.

У вересні 2014 року позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування, однак виплата до цього часу не здійснена.

З адміністративного матеріалу № 176/2857/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання його потерпілим у адміністративній справі та внесення відповідних змін до постанови.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За правилами статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

За правилами пп. пп. 37.1.3, 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди та неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Встановивши те, що страховий випадок мав місце, а відповідальність ОСОБА_3, за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки була застрахована у ПАТ «СК «Країна» та наступає без вини, тоді як ПАТ «СК «Країна» не довела суду наявність непереборної сили (умислу позивача) або вини іншого учасника ДТП, законодавчо визначені підстави для відмови ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, відсутні.

Натомість, позивач доказавши суду факт заподіяння йому матеріальної шкоди не довів належними та допустимими доказами її розмір, оскільки позивач та його представник в суді першої інстанції не скористалися правом призначення експертизи в порядку визначеним ст. 146 ЦПК України, у редакції до 15 грудня 2017 року, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися та просили розглядати справу у їх відсутність.

Таким чином, встановити дійсну вартість пошкоджень, ремонтних робіт, їх об'єм не представляється суду можливим, а тому підстави для задоволення позову, відсутні. За таких обставин, висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив підставу відмови, як недоведеність з боку водія ОСОБА_3 жодних дій, які стали наслідком спричинення матеріального збитку позивачу, в той час, як заявлений позов, не підлягає задоволенню з підстав недоведеності розміру завданої шкоди.

У зв'язку з встановленими обставинами у справі, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду на підставі ст.376 ЦПК України, в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров