Ухвала суду № 73706979, 02.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/763/17 Провадження № 22-ц/773/510/18 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О.С. Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів Федонюк С.Ю., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

представника позивача - Мельничука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Любомльського районного суду від 13 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 21 червня 2007 року кредитного договору №25/к ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 200 000 євро на термін до 11 червня 2012 року. Позичальник зобов'язався перед банком повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому умовами кредитного договору.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31 грудня 2015 року у нього виникла кредитна заборгованість за відсотками за період з 24 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року в розмірі 22 077,99 євро, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 березня 2017 року еквівалентно 635 523,51 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості за відсотками та понесені судові витрати.

Рішенням Любомльського районного суду від 13 лютого 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі покликається на положення статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України та правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, згідно якої правомірним є нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання, що має місце в розглядуваній цивільній справі.

Відповідно до пп. 7 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року.

Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15 та 21 вересня 2016 року у справі №6-2631цс15, оскільки така правова позиція не була сприйнята судами нижчих інстанцій, які продовжували вирішувати спори між кредитором та боржником про дострокове повернення кредитних коштів виходячи з того, що після ухвалення рішення про дострокове стягнення кредиту банк має право на отримання сум, передбачених лише частиною другою статті 625 ЦК України.

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України у його постановах від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15 та від 21 вересня 2016 року у справі №6-2631цс15, зводиться до того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та процентів, передбачених умовами договору та ЦК України. Отже, кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та пеню після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.

З огляду на наведене, Перша судова палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи для розгляду та відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, оскаржуване судове рішення у цій справі та рішення судів у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.

Оскільки позивач в апеляційній скарзі покликається на положення статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України та правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц має суттєве значення для правильного вирішення розглядуваної справи.

За змістом п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, вважає за правильне з власної ініціативи зупинити апеляційне провадження у даній цивільній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №310/11534/13-ц за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 252, 253, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Зупинити апеляційне провадження в цивільній справі №163/763/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Любомльського районного суду від 13 лютого 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №310/11534/13-ц за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: