Постанова № 73706419, 25.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/537/16-ц

Провадження № 22-ц/772/818/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуСправа № 140/537/16-цм. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_3 і її представника - адвоката ОСОБА_4; відповідача ОСОБА_5; відповідача ОСОБА_6 і його представника - адвоката ОСОБА_7; представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, Немирівської міської ради про визнання рішення міської ради незаконним і його скасування, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні квартирою і земельною ділянкою,

Рішення ухвалив суддя Алєксєєнко В.М.

Рішення ухвалено о 11.04 год у м. Немирові Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення невідома

В с т а н о в и л а:

10 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, Немирівської міської ради про визнання рішення міської ради незаконним і його скасування, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні квартирою і земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона і відповідачі: ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 являються співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1096 га, яка не перебувала і не перебуває у власності будь-кого, а знаходиться у їх спільному користуванні.

Враховуючи місце розташування житлового будинку на земельній ділянці, відсутність взаємної згоди землекористувачів і наявність спору щодо користування земельною ділянкою, її розподіл в натурі є неможливим.

Відповідач ОСОБА_6 перекрив проїзд до подвір'я будинку і чинить перешкоди їм у спільному користуванні земельною ділянкою та перекриває проїзд у двір будинку і доступ до житлового будинку, чим перешкоджає їм вільно користуватися своєю власністю - житловим будинком. Він намагається приватизувати 1/2 частину земельної ділянки. Рішенням Немирівської міської ради № 787 від 16 травня 2014 року наданий дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,0500 га.

Дане рішення вона вважає протиправним з тих підстав, що воно ухвалено з порушенням норм права, що містяться у статті 377 ЦК України та частинах 1, 2, 4 статті 120 ЗК України.

Позивач просила визнати протиправним рішення Немирівської міської ради № 787 від 16 травня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,0500 га та скасувати його; встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, залишивши її у спільному користуванні співвласників будинку: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_6; усунути перешкоди в користуванні ними земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а саме: прибудинковою територією з боку ОСОБА_6, заборонивши ОСОБА_6 перекривати проїзд до подвір'я будинку.

1 листопада 2016 року позивач ОСОБА_3 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 29 липня 2014 року за ОСОБА_6 визнано право власності за набувальною давністю на земельну ділянку загальною площею 0,05 га по АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 вересня 2015 року рішення суду від 29 липня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову. У рішенні Апеляційного суду Вінницької області вказано, що рішення 12 сесії 22 скликання Немирівської міської ради від 10.12.1997 року не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку та не перешкоджає позивачу звернутися до міської ради про оформлення і передачі земельної ділянки у відповідності до його частки у праві власності на будинок, тобто з врахуванням прав інших співвласників будинку і суміжних землекористувачів. Також зазначила, що земельна ділянка площею 0,05 га не перебуває у користуванні ОСОБА_6, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення міської ради протиправним.

Позивач вважає, що приватизація земельної ділянки розміром 0,05 га, що складає половину земельної ділянки, на якій знаходиться багатоквартирний будинок, будь-ким із співвласників, порушить інтереси інших співвласників щодо користування і обслуговування їх власності.

Актом від 20.07.2016 року, складеного комісією по розгляду звернень громадян міста Немирова, встановлено, що на території біля житлового будинку встановлена тимчасова загорожа з металевої сітки, яку рекомендовано демонтувати і звільнити проїзд загального користування.

Проте, ОСОБА_6, який встановив цю загорожу, її не демонтував, що перешкоджає їй здійснювати вільний під'їзд до своєї частини будинку і користуватися прибудинковою територією.

У зв'язку з цим в заяві від 1 листопада 2016 року просила визнати протиправним рішення Немирівської міської ради від 16 травня 2014 року 23 сесії 6 скликання, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,05 га та скасувати його; визначити порядок користування прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 , залишивши її у спільному користуванні співвласників будинку; усунути перешкоди в користуванні нею квартирою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою біля будинку по АДРЕСА_1, а саме: прибудинковою територією з боку ОСОБА_6; зобов'язати ОСОБА_6 забезпечити вільний проїзд на подвір'я будинку по АДРЕСА_1, а саме: демонтувати огорожу біля господарської будівлі та звільнити прибудинкову територію загального користування від будівельних матеріалів, насаджень та іншого.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Немирівської міської ради № 787 від 16 травня 2014 року 23 сесії 6 скликання, яким наданий дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,0500 га та скасовано його.

Визначено порядок користування прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, залишивши її у спільному користуванні співвласників будинку.

Усунені перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1, а саме прибудинковою територією, з боку ОСОБА_6.

Зобов'язано ОСОБА_6 забезпечити вільний проїзд на подвір'я будинку АДРЕСА_1, а саме: демонтувати огорожу біля господарської будівлі та звільнити прибудинкову територію загального користування від будівельних матеріалів, насаджень та іншого.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у повернення судового збору в розмірі 1 653,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Зазначив, що рішення суд вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Інші відповідачі судове рішення не оскаржили.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VШ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VШ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції якої перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже, справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 і його представник підтримали апеляційну скаргу і просять її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 пояснив, що він являється власником частини будинку по АДРЕСА_1, яка складає 1/3, яку він придбав на підставі договору купівлі-продажу у 2003 році. Жодних перешкод нікому із співвласників він не чинить. Загорожу із металевої сітки встановлював не він, а вона була встановлена років 40 тому і була у такому ж стані на час придбання ним частини будинку у 2003 році і нікому із співвласників не перешкоджає у користуванні їх власністю. Будь-яких його будівельних матеріалів на подвір'ї біля будинку немає, як і немає ніяких насаджень.

Позивач і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити і залишити в силі рішення суду. Позивач ОСОБА_3 пояснила, що у вільному проїзді на територію подвір'я біля будинку їй перешкоджає прибудована відповідачем ОСОБА_6 веранда. Дійсно загорожа із металевої сітки була встановлена давно попереднім власником квартири № 2, яку у 2003 році купив ОСОБА_6 У цьому будинку вона проживала разом із батьком ОСОБА_9, який є власником квартири № 4 у цьому ж будинку. У 2011 році вона придбала за договором купівлі-продажу квартиру № 3. Земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій побудовано даний житловий будинок, перебуває у власності Немирівської міської ради. Будь-яких документів, згідно яких земельна ділянка передана у користування чи власність співвласникам будинку чи закріплена за даним будинком немає.

Представник відповідача Немирівської міської ради заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити без змін рішення суду. Пояснив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Відповідні рішення про передачу у користування чи у власність співвласникам будинку за цією адресою не приймалися, за виключенням ОСОБА_6, якому за рішенням сесії міської ради № 787 від 16 травня 2014 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,05 га, з метою подальшої передачі земельної ділянки йому у власність.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні визнала апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився. Позивач ОСОБА_3, яка є його дочкою, повідомила, що її батько перебуває за межами України, а тому не може з'явитися у судове засідання. Про існування такого спору і що він розглядається у суді йому відомо.

Апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 і відповідачі: ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 являються співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідно: ОСОБА_3 являється власником квартири № 3, ОСОБА_5 власник квартири № 1, ОСОБА_9 власник квартири № 4, ОСОБА_6 власник квартири № 2 (а. с. 9)

Будинок знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Немирівської міської ради.

Між співвласниками жилого будинку існує спір щодо користування земельною ділянкою.

Рішенням Немирівської міської ради № 787 від 16 травня 2014 року наданий дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,0500 га.

Також встановлено, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 29 липня 2014 року за ОСОБА_6 визнано право власності за набувальною давністю на земельну ділянку загальною площею 0,05 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 вересня 2015 року рішення суду від 29 липня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову. У рішенні Апеляційного суду Вінницької області вказано, що рішення 12 сесії 22 скликання Немирівської міської ради від 10.12.1997 року не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку та не перешкоджає позивачу звернутися до міської ради про оформлення і передачу земельної ділянки у відповідності до його частки у праві власності на будинок, тобто з врахуванням прав інших співвласників будинку і суміжних землекористувачів.

13 листопада 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд із адміністративним позовом до Немирівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо розгляду заяви, обгрунтувавши свої вимоги тим, що на підставі рішення 23 сесії 6 скликання Немирівської міської ради від 16.05.2014 року йому надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0500 га по АДРЕСА_1. Була складена така технічна документація, до якої ввійшов акт погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки, який підписаний суміжними землевласниками і землекористувачами, за винятком ОСОБА_11, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 Тому 1.10.2015 року він звернувся до Немирівської міської ради із заявою, в якій просив розглянути земельний спір, повідомивши його завчасно про день і час розгляду заяви і прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду земельного спору.

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 22 січня 2016 року, яка набрала законної сили 2 лютого 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано бездіяльність Немирівської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_6 від 01.10.2015 року та доданих до неї документів, протиправною.

Зобов'язано Немирівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_6 від 01.10.2015 року та додані до неї документи і прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення (а. с. 62-64).

Із акта від 13.02.2017 року, складеного комісією по розгляду звернень громадян міста Немирова, вбачається, що комісія розглянула заяву ОСОБА_3 за місцем проживання заявника та у присутності співвласників будинку АДРЕСА_1 і встановила, що земельна ділянка, яка відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку не перебуває на праві приватної власності ні в одного із співвласників; комісією неодноразово рекомендувала співвласникам будинку укласти та погодити угоду конкретного користування земельною ділянкою, чого не зроблено; на території біля житлового будинку встановлена тимчасова загорожа з металевої сітки, яка перешкоджає під'їзду до частини житлового будинку.

Комісія рекомендувала: міській раді при проведенні інвентаризації земель комунальної власності включити до переліку земельну ділянку, на якій побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 для визначення її меж та розміру; співвласникам житлового будинку впорядкувати і привести у належний санітарний стан прибудинкову територію (демонтувати тимчасову огорожу та звільнити проїзд загального користування) (а. с. 134).

Із наявної в матеріалах цивільної справи копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленої 4 квітня 2014 року КП «Немирівське районне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що будинок побудований у 1945 році (а. с. 55 на звороті, 56).

У розділі техпаспорту, що має містити відомості про площу земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, у тому числі: загальна площа, під будинком і господарськими будівлями, під двором, під садом, під доріжками та в'їздом, під городом, - відсутні будь-які відомості про розмір земельної ділянки (а. с. 54 на звороті).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги у позовній заяві зазначила, що розмір земельної ділянки, на якій знаходиться будинок по АДРЕСА_1, складає 0,1096 га (а. с. 4).

Проте, позивач жодним належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом таких обставин не довела, тобто не надала доказів на підтвердження того, що за житловим будинком (на час його побудови у 1945 році чи після того) закріплена земельна ділянка розміром 0,1096 га чи в іншому розмірі, або ж що земельна ділянка визначеної площі передана у користування чи у власність власникам будинку із зазначенням розміру та меж такої земельної ділянки.

При цьому матеріали справи свідчать про те, що з метою інвентаризації земель комунальної власності Немирівської міської ради, 30 березня 2017 року 5 сесією 1 скликання Немирівської міської ради прийнято рішення № 114 про виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності Немирівської міської ради згідно із додатком, який являє собою перелік земельних ділянок для проведення інвентаризації земель комунальної власності на території міської ради у 2017 році (а. с. 145-148). У пункті 2 цього переліку зазначена земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком у м. Немирові по вулиці Соборній, 15 орієнтовною площею 0,10 га (а. с. 148).

Станом на сьогоднішній день зазначене рішення міської ради не виконане, про що пояснив у судовому засіданні представник відповідача Немирівської міської ради.

Про це також свідчить наявний у матеріалах справи виготовлений в 2017 році кадастровий план земельної ділянки: - НОМЕР_1, загальною площею 0,1092 га, у якому відсутній повний запис кадастрового номера (а. с. 166).

Також у матеріалах справи є виготовлений на замовлення ОСОБА_6 кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_2 загальною площею 0,0415 га і такий же кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3 загальною площею 0,0042 га, у яких також відсутні повні кадастрові номери земельних ділянок (а. с. 61).

Із цих даних слідує висновок, що інвентаризація зазначених земельних ділянок не закінчена і як наслідок не прийняте відповідне рішення про передачу цих земельної ділянок у користування чи у власність співвласникам будинку по АДРЕСА_1.

Отже, із матеріалів справи та із пояснень сторін встановлено, що Немирівською міською радою не приймалося відповідне рішення про закріплення за будинком по АДРЕСА_1 конкретно визначеної площі земельної ділянки або ж про надання у користування (оренду) (спільне, часткове чи інше) чи у власність (спільну, часткову чи іншу) земельної ділянки визначеної площі співвласникам будинку або ж кожному із них.

Позивач оспорює рішення Немирівської міської ради № 787 від 16 травня 2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,0500 га, вважаючи його незаконним з тих підстав, що між співвласниками будинку існує спір щодо користування прибудинковою земельною ділянкою; що дане рішення ухвалено з порушенням норм права, що міститься у статті 377 ЦК України та частинах 1, 2, 4, статті 120 ЗК України; що приватизація земельної ділянки площею 0,05 га, що складає половину земельної ділянки, яка знаходиться під будинком і біля будинку, будь-ким із співвласників, порушить інтереси інших співвласників щодо користування і обслуговування їх власності і що земельна ділянка площею 0,05 га не знаходиться в користуванні ОСОБА_6, що є самостійною підставою для визнання незаконним оспореного нею рішення Немирівської міської ради.

Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення міською радою) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

При прийнятті Немирівською міською радою рішення 16 травня 2014 року вимоги статті 377 ЦК України не порушені, оскільки ці вимоги стосуються прав на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок, крім багатоквартирного житлового будинку, яким по даній справі являється будинок по АДРЕСА_1.

За правилами частин 1, 2, 4 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення міською радою) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина 4).

Також не порушені відповідачем Немирівською міською радою вимоги статті 120 ЗК України, оскільки даним законом регулюються земельні відносини щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні або у власності, а спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 на час прийняття міською радою рішення не перебувала ні у власності, ні в користуванні співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 цього Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, рішення відповідача - Немирівської міської ради щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватися на законі, що регулює дані відносини.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, що закріплено у ч. 1 ст. 2 Земельного Кодексу України.

Земельні відносини, за правилами ч. 1 ст. 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За правилами ст. 116 ЗК України громадянин набуває права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З урахуваннях наведеного: обставин, встановлених по справі, та зазначених норм матеріального права, оскаржуване ОСОБА_3 рішення Немирівської міської ради від 16 травня 2014 року грунтується на приписах земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом держави, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржуване рішення Немирівської міської ради прийняте і в межах повноважень, визначених чинним законодавством, тому правові підстави для визнання його незаконним і скасування, відсутні.

Таким чином, доводи позивача ОСОБА_3 в тому, що рішення міської ради № 787 від 16 травня 2014 року порушує її права та інтереси як землекористувача є безпідставними, не підтверджені нею відповідними доказами, а навпаки спростовуються матеріалами справи і поясненнями сторін по справі.

Заявлені позивачем такі вимоги до задоволення не підлягають.

Позовна вимога про визначення порядку користування прибудинковою територією біля будинку по АДРЕСА_1, шляхом залишення її у спільному користуванні співвласників будинку, до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Згідно вимог статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (частина 1).

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2).

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частина 3).

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (частина 4).

На виконання таких приписів матеріального закону позивач не надала належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, що передбачено статтею 13 і главою 5 розділу 1 ЦПК України, на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, у тому числі не подала до суду відповідної землевпорядної документації на спірну земельну ділянку - прибудинкову територію по АДРЕСА_1.

Також позивач звернулася до суду із вимогою про усунення перешкод в користуванні квартирою і земельною ділянкою (а. с. 91).

Статтею 4 ЦПК України кожній особі надано право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи - і фізичної і юридичної (згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи), на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України кожній особі надано право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і зазначені способи захисту таких цивільних прав та інтересів.

Отже, позивач ОСОБА_3 повинна була довести наявність фактів порушення права користування її квартирою і земельною ділянкою, що чиняться їй саме відповідачем ОСОБА_6, підтвердивши такі факти відповідними доказами.

У заявлених позовних вимог ОСОБА_3 стверджує, що відповідач ОСОБА_6 чинить їй перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою та земельною ділянкою біля будинку, тому вона просить зобов'язати його забезпечити вільний проїзд на подвір'я будинку шляхом демонтування огорожі і звільнення прибудинкової території від будівельних матеріалів, насаджень та іншого (а. с. 91).

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Згідно вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою для подання позову ОСОБА_3 має бути вчинення відповідачем перешкод їй як власнику в реалізації нею повноважень розпорядження або (та) користування належним їй майном та має на меті усунення тривалих порушень таких її повноважень.

Характерною ознакою такого позову повинно бути протиправне чинення відповідачем перешкод позивачу у реалізації нею повноважень розпорядження або (та) користування належним їй майном, тобто, достатньо, щоб такі дії відповідача об'єктивно порушували права позивача як власника майна і були протиправними.

Предметом такого позову має бути вимога позивача як володіючого майном власника до відповідача про усунення порушень її права власності, що перешкоджають їй належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою даного позову мають слугувати посилання позивача на належне їй право володіння, користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні їй перешкод щодо здійснення нею цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог позивача як власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право підлягає захисту лише при доведенні самого факту порушення.

По справі судом встановлено, що земельна ділянка, яка є прибудинковою територією багатоквартирного жилого будинку, не належить ні позивачу, ні відповідачам - фізичним особам, ні на праві приватної власності, ні на праві користування.

Також, ОСОБА_3, являючись позивачем по справі, згідно вимог статті 13 ЦПК України щодо розгляду судом справи за зверненням позивача, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, у тому числі самим позивачем; згідно вимог статті 81 ЦПК України, яка зобов'язує кожну сторону, у тому числі позивача, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та подати докази, оскільки доказування не може грунтуватися на припущеннях, не подала до суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, визначених статтями 76-80 ЦПК України, на підтвердження тих обставин, що саме відповідач ОСОБА_6 перешкоджає вільному проїзду на подвір'я будинку і чим саме перешкоджає; що саме відповідач ОСОБА_6 зобов'язаний демонтувати огорожу, яка дійсно зведена давно і не ним; що на території подвір'я будинку по АДРЕСА_1 знаходяться будь-які будівельні матеріали, ростуть насадження (їх найменування, кому належать, де розміщені) і що означає - «іншого».

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів і не довела, що перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою чинить саме відповідач ОСОБА_6 і не довела, якими саме діями (бездіяльністю) цей відповідач перешкоджає їй користуватися її власною квартирою та земельною ділянкою, а отже, не довела самого факту порушення відповідачем ОСОБА_6 її права власності.

Наданий позивачем як письмовий доказ на підставу своїх вимог - акт від 13 лютого 2017 року, складений комісією по розгляду звернень громадян міста Немирова не являється достовірним доказом, оскільки ним не можна встановити дійсні обставини справи.

Даний акт свідчить про те, що на території подвір'я житлового будинку встановлена тимчасова загорожа з металевої сітки, яка перешкоджає під'їзду до частини будинку, у зв'язку з цим комісія рекомендувала співвласникам будинку впорядкувати і привести в належний санітарний стан прибудинкову територію (демонтувати тимчасову огорожу та звільнити проїзд загального користування).

Вчинення такої дії як демонтаж огорожі рекомендований всім співвласникам багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, у тому числі і позивачу ОСОБА_3 і всім трьом відповідачам - фізичним особам.

Позивач ОСОБА_3 не довела у судовому засіданні, що такі дії по демонтажу слід зобов'язати вчинити лише відповідача ОСОБА_6

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши на підставі ст. 89 ЦПК України всі докази, якими позивач підтверджувала свої вимоги, суд не встановив фактів, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги.

Таким чином, позивач не довела тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, та відповідно до статей 13, 12, 81 ЦПК України не підтвердила цих своїх доводів відповідними доказами, передбаченими статтями 76-88 ЦПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не має, а отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_6 підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильно тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, Немирівської міської ради про визнання рішення міської ради незаконним і його скасування, про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні квартирою і земельною ділянкою, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М.В. Матківська

Судді: В.С. Марчук

В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом

Суддя М.В. Матківська