Рішення № 73705443, 26.04.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/639/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Жигарової Д.О.,

сторін по справі і їх представників:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт фінанс» про визнання недійсним застереження у іпотечному договорі та визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, поданим та підписаним її представником за довіреністю ОСОБА_7

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з 12 квітня 2005 року. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2012 року шлюб між ними було розірвано. Однак, спільне проживання між ними не було припинено і 12 квітня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знову було укладено шлюб, який 28 жовтня 2014 року знову було розірвано.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_8 разом із відповідачем ОСОБА_6 придбали земельну ділянку та для проживання родини збудували на ній житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на земельну ділянку та будинок було зареєстровано за ОСОБА_6

Представник позивача зазначає, що вищенаведена нерухомість була придбана в період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за спільні кошти та для проживання їхньої сім'ї, а тому в розумінні статті 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

21 серпня 2008 року ОСОБА_6 уклав із ВАТ «Сведбанк» кредитний договір № 0101/0808/88-215, відповідно до якого отримав кредит у сумі 60000 доларів США 00 центів на закупівлю товару.

В цей же день, 21 серпня 2008 року, в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_6 уклав із вищезазначеним банком іпотечний договір 0101/0808/88-215-Z-01, за умовами якого передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» належне йому на праві власності майно: житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_4, як його дружина, надала згоду на передачу належного їм на праві спільної сумісної власності майна в іпотеку.

Також, оскільки спірний будинок є місцем постійного проживання ОСОБА_4, вона продовжувала проживати в ньому після розлучення із ОСОБА_6 тільки після того, як ОСОБА_6 у березні-квітні 2015 року почав чинити перешкоди у користуванні спільним майном, вона звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області з заявою про поділ майна.

Однак, після того, як справа про поділ майна подружжя перебувала в проваджені суду майже півтора року, ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_6 вже не є власником земельної ділянки та будинку.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що земельна ділянка та приватний будинок належать на праві власності ОСОБА_5, дочці теперішньої дружини ОСОБА_6

Підставою виникнення права власності є іпотечний договір № 0101/0808/88-215-Z-01, виданий 21 серпня 2008 року, договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30 травня 2016 року та акт приймання передачі до договору відступлення права вимоги.

Представник позивача вважає, що відповідачі, спільними та незаконними діями, позбавили ОСОБА_4 права власності на 1/2 майна, набутого в шлюбі.

Зазначає, що зважаючи на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є окремим від іпотечного договору договором, який потребує нотаріального посвідчення, на його укладення повинна бути також надана нотаріально засвідчена згода другого з подружжя, якщо предметом цих договорів є спільне майно.

В іпотечному договорі № 0101/0808/88-215-Z-01, укладеному 21 серпня 2008 року, сторони визначили застереження, відповідно до якого Заставодержатель у безспірному порядку отримує право власності на заставне майно, у випадку не виконання Заставодавцем умов договору.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 не надавала окремої згоди на внесення до іпотечного договору вищенаведеного застереження.

Вважає, що прирівнювання до договору про задоволення вимог Іпотекодавця також відповідного застереження про це в іпотечному договорі (ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку») потребує під час укладення іпотечного договору щодо спільного майна отримання окремої згоди другого з подружжя на включення до цього договору іпотеки відповідного застереження.

За таких обставин, та беручи до уваги те, що ОСОБА_4 не надавала окремої згоди на включення до іпотечного договору відповідного застереження, її представник вважає, що воно має бути визнане судом недійсним.

Також вважає, що застосування відповідного застереження новим власником, призвело до порушення права ОСОБА_4, як співвласника у спільній сумісній власності подружжя.

Вказує, що окрім цього, позивачу стало відомо, що 30 травня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт-Фінанс» відступило право вимоги за іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01, укладеним 21.08.2008 року, на користь ОСОБА_5.

Представник позивача вважає такий договір про відступлення права вимоги недійсним, оскільки він порушує Конституційне право позивача, передбачене ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також, всупереч вимогам ст. 369 ЦК України, банк не отримував від позивача, як співвласника, згоду на укладення договору про переуступку права вимоги. Крім цього, при укладенні іпотечного договору позивач надала згоду на передачу майна в іпотеку саме банку, а не іншій особі.

Вважає, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 існує домовленість про переоформлення права власності на довірену особу з метою не віддати половину будинку, який знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та позивача.

Також зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто, в даному випадку вимога за кредитним договором передалась від банку до іншої особи.

Вказує, що при відступленні прав вимоги зобов'язання не припиняється, не змінюється - залишається одним і тим самим; відбувається тільки заміна особи на стороні Кредитодавця. Відповідна заміна відбувається і в іпотечному договорі - Кредитодавець стає Іпотекодержателем.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України наведено перелік осіб, що виступають на стороні Кредитодавця в кредитних правовідносинах, зокрема, банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Зазначає, що таким чином, при передачі банком права вимоги за кредитним зобов'язанням іншій фінансовій установі, нотаріус посвідчує договір відступлення права вимоги за іпотечним договором.Але, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні Кредитодавця в кредитних відносинах. Отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.

Сторонами спірного договору відступлення права вимоги за іпотечним договором є ТОВ «Фінансова компанія Комфорт-Фінанс» та фізична особа - ОСОБА_9.

Враховуючи пряму вказівку закону на неможливість укладення таких договорів із фізичною особою, представник позивача вважає цей договір недійсним.

Посилаючись на п.п. 1 та 3 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», якими визначено, що не може бути примусово або у безспірному порядку стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

З урахуванням наведеного, представник позивача вважає, що ні банк, ні нотаріус не мали права під час дії цього закону на укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідачі спільними діями позбавили права власності ОСОБА_4, як співвласника у спільній сумісній власності подружжя, не визнають її права власності, як співвласника такого майна, право на поділ якого вона почала реалізовувати.

За вказаних обставин представник позивача просить суд: 1. Визнати недійсним застереження визначене у п.п.12.3., 12.3.1. іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року.2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.05.2016 року.3. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 всі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги на підставах, викладених в позові. Також пояснила, що ОСОБА_5 не може бути іпотекодержателем в силу ст. 1054 ЦК України, оскільки вона не є стороною кредитних відносин, якою може бути лише банківська установа і перейняла на себе права по договору відступу незаконно. Просить врахувати, що про наявність наміру відступити права третій особі позивач увідомлена банком не була, про призвело до порушення її прав на належне їй майно, а в подальшому потягнуло незаконний перехід власності до ОСОБА_5 Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_3 суду показав, що Банк направив вимогу про врегулювання спору, однак, а ні ОСОБА_6, а ні ОСОБА_4 не відреагували на лист щодо необхідності повернути борг і Банк відреагував в межах своїх прав. ОСОБА_5 отримала права за ст. 509 ЦК України - зобов'язальні відносини, тобто, отримала право вимагати повернення боргу. Таким чином, дія ст. 1054 ЦК України на ці правовідносини не поширюється.

Представник відповідача ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_2 суду показав, що позивач знала про укладення іпотечного договору. З цього моменту вона вже розуміла можливість проведення стягнення на іпотечне майно, тобто розуміла наслідки укладення таких зобов'язань. Незаконних дій ОСОБА_5 здійснено не було. Борг був, застереження направлялося сторонам на адресу, яка була відома банку. Оскільки був наявний борг, іпотекодержатель мав всі права зареєструвати на себе іпотечне майно.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, попередньо подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила також, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі на підставі поданих письмових заперечень (том № 1 а.с. 113-117, 199).

Представник відповідача ПАТ «Альфа Банк» за довіреністю Назаренко М.П. в судове засідання не з'явилась, однак, попередньо подала суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника ПАТ «Альфа Банк». В поданій заяві зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі з підстав, наведених у письмовому запереченні (том № 2 а.с. 1, том № 1 а.с. 64-68).

Представник відповідача ТОВ «ФК «Комфорт Фінанс» також в судове засідання не з'явився, подав попередньо до суду письмову заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги не визнає на підставах, викладених в письмовому запереченні (том № 1 а.с. 91-93, 99).

Заслухавши думки учасників судового розгляду, врахувавши письмові заперечення відповідачів на позовні вимоги, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

В судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем по справі ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 0101/0808/88-215, за умовами якого Банк надав ОСОБА_6 грошові кошти на споживчі цілі у вигляді кредиту у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) доларів США, на строк з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2018 року, а ОСОБА_6, в свою чергу, взяв на себе відповідні зобов'язання щодо повернення вказаних коштів Банку, що підтверджується ксерокопією вказаного кредитного договору (том № 1 а.с. 69-73).

Підпунктом 2.1. пункту 2 Кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека - будинковолодіння, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, АДРЕСА_1.

В п.п. 2.2. п. 2 Кредитного договору зазначено, що умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між Банком і Позичальником ОСОБА_6.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем по справі ОСОБА_6 21 серпня 2008 року було укладено Іпотечний договір № 0101/0808/88-215-Z-01, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Нідзельською І.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 2059, за умовами якого ОСОБА_6 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 266,6 кв.м, який належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва № 816 про праві власності на житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, виданого 08 серпня 2008 року виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради від 31 липня 2008 року № 248, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 11 серпня 2008 року і записаного в реєстрову книгу № 6, за реєстровим № 987 та земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2, загальною площею 0,0716 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (двадцять), Вінницького району Вінницької області, яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Вінницьким районним відділом земельних ресурсів 30 жовтня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_3 від 29.08.2006 року, зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Дробахою О.Д. за № 835, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010688900526, що підтверджується ксерокопією вказаного договору (том № 1 а.с. 11-14, 124-125).

В пункті 12 Іпотечного договору визначено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду (п.п. 12.1.); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису Іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов'язанням, а саме: заяву про невиконання Іпотекодавцем умов Основного зобов'язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього Договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного Договору, який після нотаріального посвідчення буде видано Іпотекодержателю. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено Іпотекодавцем виключно в судовому порядку (п.п. 12.2.); згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту Договору (п.п. 12.3.).

Так, підпунктом 12.3.1. пункту 12 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя не Предмет іпотеки. При цьому, вважається, що Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття Іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення не Предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому Сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем. При оцінці Предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, якібудуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, Іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок Іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність Предмета іпотеки. Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3. цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов'язання; або

П.п. 12.3.2. пункту 12 Іпотечного договору, продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена після прийняття Іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на Предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, Сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем.Для реалізації Іпотекодержателем права звернути стягнення на Предмет іпотеки способом, визначеним попереднім абзацом п.п. 12.3.2. цього Договору, Іпотекодавець, керуючись ст. 237-239 Цивільного кодексу України, доручає Іпотекодержателю отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо Предмета іпотеки, а також представляти інтереси Іпотекодавця в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми їх власності, у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від їх форм власності) з питань, пов'язаних із Предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, в також отримувати будь-які документи відносно Предмета іпотеки. При цьому Іпотекодавець свідчить, що виконання дій, визначених попереднім абзацом п.п. 12.3.2. цього Договору, здійснюється Іпотекодержателем на підставі цього Договору, без отримання будь-якої окремої довіреності.

Судом є встановленим, що ОСОБА_13 на час укладення кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року та договору іпотеки № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі ОСОБА_4.

Так, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2012 року по справі № 203/6041/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу позов задоволено, шлюб, зареєстрований 12 квітня 2005 року, актовий запис № 546 в Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 17.12.2012 року, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 9).

Однак, згідно позовної заяви, спільне проживання між ними не було припинено і 12 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знову було укладено шлюб, який 28 жовтня 2014 року було розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 52, що не заперечується відповідачем ОСОБА_6 та не потребує доказування.

З ксерокопії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 13.01.2016 року вбачається, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_4 (том № 1 а.с. 8).

Таким чином, у зв'язку з тим, що на період укладення кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року та договору іпотеки № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року ОСОБА_6 перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі ОСОБА_4, нею 21 серпня 2008 року було подано письмову заяву приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Нідзельській І.Є., в якій зазначено, що їй відомо про намір її чоловіка, ОСОБА_6, укласти договір іпотеки з ВАТ «Сведбанк» житлового будинку з господарською будівлею та спорудами та земельної ділянки площею 0,0716 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованих в АДРЕСА_1, набутих ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі.Також даною заявою вона дала згоду на укладення договору іпотеки та передачу в іпотеку її чоловіком, ОСОБА_13, вищезазначеного нерухомого майна на умовах на його розсуд. Зазначила, що з умовами кредитного договору, укладеного між її чоловіком та ВАТ «Сведбанк» ознайомлена, заперечень до його змісту не має.

Зі змісту даної заяви також вбачається, що нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_4 зміст ст.ст. 60, 65 Сімейного кодексу України.

21 серпня 2008 року приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Нідзельська І.Є. засвідчила справжність підпису гр. ОСОБА_4, який було зроблено в її присутності.Особу гр. ОСОБА_4, яка підписала документ, встановлено, що підтверджується ксерокопією даної заяви на зворотній стороні якої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є.21 серпня 2008 року зазначено про те, що факт шлюбних відносин та набуття вказаного в заяві нерухомого майна в період зареєстрованого шлюбу перевірено по паспорту заявниці: серії НОМЕР_6, виданого Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 23 січня 2004 р., в якому в графі «Сімейний стан» є штамп про реєстрацію 12 квітня 2005 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області шлюбу із ОСОБА_6. Відмітка про розірвання вказаного шлюбу відсутня (том 1 а.с. 48).

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», відповідачем по справі ОСОБА_6 (Позичальником) та позивачем по справі ОСОБА_4 (Поручителем) 21 серпня 2008 року було укладено договір поруки № 0101/0808/88-215-Р-01, за умовами якого Поручитель зобов'язалась перед Банком відповідати за виконання зобов'язань Позичальника щодо повернення коштів, наданих йому Банком. Також даним договором визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Вказаний договір підписано усіма його сторонами, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 74-76).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстровано в реєстрі за № 1306 та № 1307, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» продало (відступило), а ПАТ «Дельта Банк» придбало (набуло) право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 рокута Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованого в реєстрі за № 937, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» продало (відступило), а ПАТ «Альфа-Банк» придбало (набуло) право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 рокута Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року.

Через невиконання Позичальником ОСОБА_6 своїх кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість за Кредитним договором в сумі 43 352 (сорок три тисячі триста п'ятдесят два) долари США 90 центів, у зв'язку з чим ПАТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_6 (Позичальника) та на адресу ОСОБА_8 (Поручителя) 13 квітня 2016 року за вих. № 97 направило письмові вимоги про досудове врегулювання спору, які були ними отримані, що підтверджується ксерокопіями цих вимог та ксерокопіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (том № 1 а.с. 77, 78, 79, 80, 81, 82).

Таким чином, право вимоги в ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 (Позичальника) виникло у зв'язку з простроченням ним строків сплати чергових платежів за Кредитним договором та закінченням терміну виконання направленої на його адресу вимоги про досудове врегулювання спору щодо дострокового повернення кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Право вимоги за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 рокута Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 рокуналежало ТОВ «ФК «Комфорт фінанс» на підставі Договору факторингу від 27 травня 2016 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк».

30 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт фінанс», яке є юридичною особою, в особі директора ОСОБА_16, який діє на підставі Статуту, Протоколу № 8 загальних зборів учасників Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт фінанс» від 18 серпня 2015 року, з однієї сторони та громадянкою України, ОСОБА_5, було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2214, згідно з яким сторони договору домовились, що Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє Право вимоги за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, який забезпечує виконання умов кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21.08.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 118-121, 122-123).

Згідно з ксерокопією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за індексним номером 62989957, сформованої 07.07.2016 року, земельна ділянка площею 0,0716 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2 та житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01, серія та номер: 2059, від 21.08.2008 року; Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 2214, від 30.05.2016 року; Акта прийому-передачі до договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30.05.2016 року, серія та номер 2215, 2216, від 30.05.2016 року, належать на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1 (том № 1 а.с. 15-17).

З ксерокопії довідки № 784, виданої виконкомом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 19.03.2015 року та ксерокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_7, виданого на ім'я ОСОБА_4 15 січня 2016 року, вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 10 квітня 2012 року (а.с. 7, 10).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо тверджень позивача ОСОБА_4 про недійсність застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеного в п.п. 12.3. та 12.3.1. Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, у зв'язку з відсутністю окремої згоди позивача на включення такого застереження до Іпотечного договору, то вона сама зазначає, що вона, як дружина ОСОБА_6, надала згоду на передачу належного їм на праві спільної сумісної власності майна в іпотеку на умовах, на його розсуд, що підтверджено ксерокопією її заяви-згоди від 21 серпня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є., зареєстрованої в реєстрі за № 2058 (том № 1 а.с. 126).

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, позивач ОСОБА_4, надавши згоду на передачу в іпотеку належного їм з чоловіком ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності майна і надавши йому право самостійно визначити умови такого забезпечення, тим самим погодилася й на те, що на це майно може бути звернено стягнення у визначений умовами договору позасудовий спосіб, в тому числі й той, який визначений п.п. 12.3. та 12.3.1 Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку», зокрема визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на

нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також позивач в своїй позовній заяві, посилаючись на п.п. 1 та 3 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вказує, що Іпотекодержатель не мав права примусово стягнути нерухоме житлове майно, яке є предметом застави, а саме: житловий будинок та земельну ділянку під будинком, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки це майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_6 за споживчим кредитом № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, наданим йому кредитною установою - резидентом України ВАТ «Сведбанк» в іноземній валюті.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з п.п. 3 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6, в іпотеку було передано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 266,6 кв.м.

Відтак, житловий будинок, що був предметом вищезазначеного іпотечного договору не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на відсутність однієї із умов, що містяться в даному Законі, а саме: невідповідність (перевищення) встановленої площі зазначеного житлового будинку.

Також позивачем не надано суду належних письмових доказів про те, що зазначене будинковолодіння є її єдиним житлом і використовується нею як місце постійного проживання.

Крім того, судом встановлено, що 21 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 як поручителем було укладено договір поруки № 0101/0808/88-215-Р-01, відповідно до якого вона зобов'язалась відповідати перед Банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком ОСОБА_6 як позичальнику за кредитним договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Письмова вимога ПАТ «Альфа-Банк», яка була надіслана на адресу ОСОБА_4 як поручителя та ОСОБА_6 як позичальника, у зв'язку з невиконанням ними взятих на себе кредитних зобов'язань, забезпечених порукою, про дострокове погашення заборгованості, яка була отримана відповідно до рекомендованих повідомлень ОСОБА_4 19.04.2016 року, а ОСОБА_6 21.04.2016 року, у встановлений Банком строк - до 30 календарних днів з дати отримання вимоги, виконана ними не була.

Судом також встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договори купівлі-продажу прав вимоги до Боржника за Кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008 року, а також за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 рокута Договором поруки № 0101/0808/88-215-Р-01 від 21 серпня 2008 року, а ПАТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення відступити право вимоги щодо сплати заборгованості на користь третіх осіб. Як наслідок, 27 травня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт фінанс» було укладеного договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт фінанс» набуло право вимоги до позивача як до поручителя та до відповідача ОСОБА_6 як до боржника щодо повернення суми боргу згідно умов кредитного договору від 21 серпня 2008 року. А 30 травня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт фінанс», яке є юридичною особою, з однієї сторони та громадянкою України, ОСОБА_5, було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2214, згідно з яким сторони договору домовились, що Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє Право вимоги за Іпотечним договором № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, який забезпечує виконання умов кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21.08.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6.

Твердження позивача про те, що нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, посилаючись на ст. 1054 ЦК України, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Дійсно, згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 як позичальником, а в подальшому між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 як позичальником, в зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором, забезпеченим порукою та іпотекою, виникли правовідносини з приводу користування кредитом, які підлягали регулюванню згідно положень ст. 1054 ЦК України.

Проте ОСОБА_6 своїх зобов'язань щодо повернення загальної суми кредиту не виконав, кошти не повернув, а тому між Банком та Боржником склалися зобов'язальні правовідносини щодо повернення суми боргу, а саме: з моменту неповернення ОСОБА_6 кредиту до правовідносин між Боржником та Кредитором (Банком) почали застосовуватися положення Розділу І книги п'ятої ЦК України, що регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Згідно положень ст. 512 ЦК України та відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_5 набула саме права вимоги повернення загальної суми боргу, тобто право прийняття виконання зобов'язання від Боржника згідно положень глави 48 розділу І книги п'ятої ЦК України, а не приймати кредитні платежі замість Банку чи фінансової компанії, нараховуючи при цьому відсотки за користування кредитом.

ОСОБА_5 в правовідносинах, що склалися, не виконувала функції Банку та/або іншої фінансової установи. Відтак, сам по собі факт зміни кредитора в зобов'язанні не можна трактувати як зміну сторін Кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в судовому засіданні не доведені позивачем та її представниками жодними належними та допустимими доказами, а їх законність повністю спростована проведеним аналізом вищевикладених норм чинного законодавства України, в зв'язку з чим вони до задоволення не підлягають.

Вимога представника відповідача ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним застереження, визначеного у п.п. 12.3. та 12.3.1. Іпотечного договору також не підлягає задоволенню, адже відповідною заявою-згодою позивача від 21 серпня 2008 року підтверджено факт ознайомлення її зі всіма умовами цього Іпотечного договору та з наявністю в такому договорі, в тому числі іпотечного застереження.

Також у зв'язку з відмовою в задоволенні позову суд вважає необхідним залишити за позивачем понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 369, 509, 512, 514, 554 ЦК України, ст.ст. 24, 33, 36 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 247, 259, 263-265, 268, 354 п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт фінанс» про визнання недійсним застереження у іпотечному договорі та визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором та стягненню судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ І.А. Ганкіна