Постанова № 73705061, 26.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5814/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря – Сінча А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на необґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та не доведення правомірності застосування резервного методу при визначенні митної вартості, просив суд: - визнати противоправним та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі – відповідач, Митниця) про коригування митної вартості товарів № UА 500060/2017/000072/2 від 30 червня 2017.; - визнати противоправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00779 від 30 червня 2017.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 12 лютого 2018 ухвалено рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (надалі – позивач, Товариство) у повному обсязі.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем для митного оформлення в якості транспортних документів: контракту №338/17 від 12 червня 2017 укладеного між позивачем та Masiv Аuto SRL, договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №03/05/2017 від 03 травня 2017, укладеного між Masiv Аuto SRL та “Tintoreto-Trans” SRL, договору-заявки №11-GR від 22 червня 2017 до контракту №338/17 від 12 червня 2017 (а.с.66), укладеного між Товариством та Masiv Аuto SRL, рахунку-фактури №33-GR від 25 червня 2017 Masiv Аuto SRL, довідки про транспортні витрати від 25 червня 2017 Masiv Аuto SRL, суд не вбачає, що такі підтверджують митну вартість товарів, оскільки з них неможливо встановити, що позивач уклав з Masiv Аuto SRL договір на перевезення товару та що фактично здійснило перевезення товару згідно інвойсу №041, а відтак рахунок-фактура №33-GR від 25 червня 2017 та довідка про транспортні витрати від 25 червня 2017 не можуть розцінюватись як документи на підтвердження митної вартості товару.

Також суд попередньої інстанції не прийняв у якості письмового доказу міжнародну товаротранспортну накладну CMR серії SR №0061387 від 25 червня 2017 (а/с.71), оскільки позивач не надавав її Митниці ні під час подання митної декларації, ні під час оскарження рішення про коригування митної вартості. Окрім цього, перевізником у даному документі зазначено “Tintoreto-Trans” SRL, постачальником - “FRUTOPOLIS” S.A., а отримувачем - позивача.

Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що позивачем не надано та не зазначено будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

На переконання суду першої інстанції розбіжності у відомостях щодо відправника товару - компанії FRUTOPOLIS S.A. у копії митної декларації країни відправлення №17GREX410100036560 від 25.06.2017 року, заявленої у митній декларації № UA500060/2017/009897 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A702803 від 25 червня 2017 виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України.

Суд відхилив як необґрунтовані пояснення позивача, що у експортній декларації постачальник зазначив виробничу адресу, оскільки доказ на підтвердження цього факту, а саме лист компанії FRUTOPOLIS S.A. (з його перекладом на українську мову), у якому зазначено адресу виробництва та юридичну адресу компанії FRUTOPOLIS S.A. (а/с.84-85) Товариством відповідачу не надавався ні під час подання митної декларації, ні під час оскарження рішення про коригування митної вартості. Окрім цього відомості, зазначені у вищевказаному листі компанії FRUTOPOLIS S.A. не підтверджуються ніякими іншими доказами.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив про те. що: питання пакування товару та тари повністю врегульоване розділом 7 Контракту 336/17 від 27 квітня 2017 «пакування та маркування». Поставка спірного товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість також вже входить у ціну товару. Тому вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, а тому не можуть включатися у митну вартість товару. При розмитнені спірної партії товару декларантом у митній декларації було вказане значення «ZZOO», що означає, що тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару. Ціна товару зазначена у інвойсі, калькуляції повністю співпадають. Суд першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не прийняв до уваги названі документи; на підтвердження транспортних витрат Товариство надало відповідачу усі документи, які були наявні у покупця на час здійснення митного оформлення, а саме: контракт на перевезення №338/17 від 12 травня 2017 укладений між позивачем та Masiv Аuto SRL (Молдова); договір на транспортне-експедиційне обслуговування та перевезення № 03/05/2017 від 03 травня 2017 (договір перевезення), укладений між компанією Masiv Аuto SRL та “Tintoreto-Trans” SRL; договір-заявка до Контракту №338/17 від 12 червня 2017, який містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару; реквізити постачальника та Покупця; найменування товару, його вагу; маршрут перевезення, ставка на перевезення та інші…; рахунок-фактура, який містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата; довідка про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару; товаросупровідний документ CMR серії SR №0061387 – однак суд не прийняв його до уваги, оскільки, на думку суду, цей документ не надавався декларантом до митного оформлення. Хоч це не відповідає дійсності, що підтверджується: митною декларацією № UA 500060/2017/000072/2 від 30 червня 2017 де у графі « 44» під кодом 0730 зазначено цей документ; роздруківкою листування між митницею та декларантом; переліком зазначеним у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.; Невідповідність адреси постачальника, що зазначена у експортній декларації, адресі, вказаній в Сертифікаті походження товару не може бути підставою для неможливості визначення митної вартості товарів та у її коригуванні. Експортна декларація №17GREX410100036560 заповнена представником постачальника – компанії FRUTOPOLIS S.A. та відповідає типовій формі ЕАД, що затверджена Конвенцією про спрощення формальностей в торгівлі товарами. Суд мав можливість дослідити ці документи та встановити їх належність до інших документів, поданих для розмитнення спірної партії товару за інвойсом №041, але зроблено це не було. В будь-якому випадку, мова, якою зазначена адреса виробника-постачальника товару у експортній декларації, ні яким чином не впливає на ціноутворення та не спростовує вартість товару, яка зазначена у первинних документах таких як специфікація та інвойс.; дані Єдиної автоматизованої системи ДМС України не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність митної вартості товарів, заявленої декларантом та не можуть бути використані в якості належного доказу по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Митниця спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з’ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2017 між Товариством (Покупець) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 336/17 про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару.

Згідно п. 4.2 Контракту базисні умови поставки FCA-Скідра (склад постачальника) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. Згідно до Специфікації № 41 від 25 червня 2017 та інвойсу № 041 від 25 червня 2017 Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила позивачу товар: свіжі персики, класу А, у пластикових ящиках – 1930 шт., на 25 дерев’яних піддонах, вагою брутто (кг.) 20974, вага нетто (кг.) - 19634., по ціні – 0,39 євро за кг., на загальну суму - 7657 євро 25 центів; свіжі персики, класу В, у пластикових ящиках – 70 шт. , на 1 дерев’яному піддоні, вагою брутто (кг.) - 769, вага нетто (кг.) – 719, по ціні - 0,27 євро за кг. , на загальну суму 194 євро 13 центів.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між позивачем та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” декларантом ОСОБА_1 до митного поста “Одеса-Порт” Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA500060/2017/009897, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньоекономічного контракту № 336/17 від 27 квітня 2017.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27 квітня 2017; додаткову угоду № 1 від 09 червня 2017; специфікацію № 41 від 25 червня 2017; інвойс № 041 від 25 червня 2017; прайс - лист від 22 червня 2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702773; митну декларацію країни відправлення № 17GREX410100036560 від 25 червня 2017; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП), які було зазначено у графі 44 ВМД № UA 500060/2017/009897 від 30червня 2017.

Митницею під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA500060/2017/009897 від 30 червня 2017 було встановлено, що: Подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Однак, до митного оформлення надано лише лист від “Маsiv Avto” SRL від 25 червня 2017 б/н та рахунок-фактура від “Маsiv Avto” SRL від 25 червня 2017 № 33-GR, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR) наведене підприємство не значиться; 3) у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27 квітня 2017 № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. При цьому, згідно із поданим інвойсом від 22 червня 2017 № 035 вартість товарів становить 7851, 39 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплати 75000 ЕВРО вказаної в довідці банку № 170503ІІВ108449 від 03 травня 2017. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар. 4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 25 червня 2017 № 17GREX410100036560 відрізняється від адреси вказаної в МД UА500060/2017/009897 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 від 25 червня 2017 А702803.

На підставі ч. 3 статті 53 МК України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 599, відповідачем повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Товариство зверталась до Митниці з листом вих. № 3006-8 від 30 червня 2017 де зазначено, що усі витребувані митними органами документи, що підтверджують ціну товару по контракту, були надані своєчасно у встановленому Законом порядку.

30 червня 2017 Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000072/2, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00779.

10 серпня 2017 Товариство подало митному органу скаргу та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію інвойсу № 41 від 25 червня 2017, завірену печаткою митного органу Греції; копію інвойсу № 41 від 25 червня 2017, завірену печаткою ТПП Греції; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі № 41 від 25.06.2017 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти.

У задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючим скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Положеннями Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, згідно із п.2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 № 689, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз наданих Товариством до митного оформлення документів, а саме: зовнішньоекономічний контракт 336/17 від 27 квітня 2017 де, як стверджує позивач, у розділі 7 «пакування та маркування» врегульовано питання пакування та тари – не відповідає дійсності, оскільки в цьому розділі йдеться про підстави повернення або не повернення тари в залежності від її призначення. Питання ціни пакування та тари в контракті не вирішено, як не вирішено воно і в: додатковій угоді № 1 від 09 червня 2017; специфікації № 41 від 25 червня 2017; інвойсі № 041 від 25 червня 2017; прайс - листі від 22 червня 2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702773; митній декларації країни відправлення № 17GREX410100036560 від 25 червня 2017; документах, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП), які було зазначено у графі 44 ВМД № UA 500060/2017/009897 від 30червня 2017.

Під час розгляду справи судом першої інстанції перевірено і встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд апеляційної інстанції погоджується з цим висновком і визнає правильним та обґрунтованим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів де у графі 33 митним органом зазначено:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Разом з тим у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не виключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24 травня 2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення надано лише лист від “Masiv Avto” SRL від 25 червня 2017 б/н та рахунок-фактура від “Masiv Avto” SRL від 25 червня 2017 № 34-GR, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR) наведене підприємство не значиться;

3) у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27 квітня 2017 № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Згідно ж до поданого інвойсу від 25 червня 2017 № 041 вартість товарів становить 7 851, 39 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті 75000 євро вказаної в довідці банку № 17050ІІВ108449 від 03.05.2017 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком митного органу, що умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар.

4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митної декларації країни відправлення від 25 червня 2017 № 17GREX410100036560 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009897 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25 червня 2017 № А702803.

Відповідно до п. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано потягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

10 серпня 2017 позивач надав Митниці наступні документи: інвойс; декларацію країни відправлення; калькуляцію ціни, які були засвідчені митницею Греції.

Тобто, замість витребуваних відповідачем документів, Товариством надано документи, які митним органом не витребовувалися.

Частинами 4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктами 7.1, 7.2 Зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27 квітня 2017, передбачено, що товар може постачатись покупцю у зворотній тарі а саме у пластикових ящиках призначених для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів або у тарі постачальника призначеної для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов’язок пакування та маркування товару покладається на постачальника, такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позивачем, що контрактом чітко передбачено якою тарою (зворотною чи одноразовою) буде постачатися товар покупцю. Не визначено в контракті і ціни одноразової чи зворотної тари та умов повернення зворотної тари.

До матеріалів справи (а.с. 32, 33) позивачем залучено Калькуляцію ціни персика категорії А, В надану FRUTOPOLIS S.A. і датовану 25 червня 2017, однак ці документи не надавались митному органу до перевірки, а тому не можуть бути використані для оцінки правильності прийнятого відповідачем рішення від 30 червня 2017 про відмову у прийнятті митної декларації.

В частині 10 статті 58 МК України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, обов’язок наведення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) передбачений не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті) але в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо. Відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, позбавило митний орган можливості перевірити числове значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України.

Окрім того, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Судом першої інстанції перевірені надані для митного оформлення Товариством транспортні документи, це: контракт №338/17 від 12 червня 2017 укладений між позивачем та Masiv Аuto SRL; договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №03/05/2017 від 03 травня 2017, укладений між Masiv Аuto SRL та “Tintoreto-Trans” SRL; договір-заявка №11-GR від 22 червня 2017 до контракту №338/17 від 12 червня 2017, укладений між позивачем та Masiv Аuto SRL; рахунок-фактура №33-GR від 25 червня 2017 Masiv Аuto SRL; довідки про транспортні витрати від 25 червня 2017 року Masiv Аuto SRL. Перелічені документи надали суду можливість стверджувати, що вони не підтверджують митну вартість товарів, так як, встановити, що ТОВ “Дунайська імпортна компанія” уклало з Masiv Аuto SRL договір на перевезення товару та що підприємство вказане останнім, фактично здійснило перевезення товару згідно інвойсу №041 – не можливо. Відтак, беручи до уваги досліджені письмові докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що рахунок-фактура №33-GR від 25 червня 2017 та довідка про транспортні витрати від 25 червня 2017 не є документами, що підтверджують митну вартість товару.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем спростовано твердження суду про те, що товаротранспортна накладна CMR серії SR №0061387 від 25 червня 2017 не надавалась, Товариством відповідачу під час подання митної декларації, та під час оскарження рішення про коригування митної вартості. Однак, позивачем не спростовано того факту, що перевізником у даному документі зазначено “Tintoreto-Trans” SRL, постачальником «FRUTOPOLIS» S.A., а отримувачем Товариство. При цьому, в супереч договору №03/05/2017 між Masiv Аuto SRL – замовником і “Tintoreto-Trans” SRL – перевізником, в Договорі-заявці №11-GR від 22 червня 2017 перевізником зазначено саме Masiv Аuto SRL – експедитора.

Отже, судом встановлено, що позивачем не надано та не зазначено будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Що стосується невідповідності адреси постачальника, яка зазначена в експортній декларації, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як визначено стандартним правилом 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

Розділом V Додатку до рекомендації № 1 “Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування” (2001) визначено, що до сектору офіційного контролю відносяться документи, необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідним у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мит та податків забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація та інші).

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок Одеського окружного адміністративного суду, що розбіжності у відомостях щодо відправника товару - компанії FRUTOPOLIS S.A. у копії митної декларації країни відправлення №17GREX410100036560 від 25 червня 2017, заявленої у митній декларації № UA500060/2017/009897 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A702803 від 25 червня 2017 зробили неможливим перевірку органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України.

Пояснення позивача про те, що у експортній декларації постачальник зазначив виробничу адресу, і як доказ на підтвердження цього факту, лист компанії FRUTOPOLIS S.A. (з його перекладом на українську мову) де зазначено адресу виробництва та юридичну адресу компанії FRUTOPOLIS S.A. – не можуть бути доказом у справі, так як, Митниця до прийняття рішення і після прийняття рішення цей документу не отримувала від Товариства. Крім цього, зазначені у листі компанії FRUTOPOLIS S.A. відомості не підтверджуються ніякими іншими доказами.

Стосовно використаної Митницею бази даних Єдиної автоматичної системи ДМС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 5 ст.55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно із ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 1 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Суд першої інстанції зазначив, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів, по товару № 1 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод, оскільки відповідно до п. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оскільки наведені вище обставини вказують на відсутність можливості застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору, за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Так, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС (МД № UA125220/2017/705715 від 23.06.2017 року) та встановлено, що рівень митної вартості товару № 1 є більшим та становить 0.726 дол. США/кг. нетто ніж заявлено декларантом 0.52 дол. США/кг. нетто.

Таким чином, за результатом проведеної консультації між Одеською митницею та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом попередньої інстанції перевірено та правильно встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500060/2017/000072/2 від 30 червня 2017 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Зокрема, для визначення митної вартості митним органом використовувались джерела інформації, а саме: програмний комплекс автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), у якому міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.

Суд апеляційної інстанції визнає переконливим той факт, що Митницею не було взято до уваги митну декларацію країни відправлення, так як на той час Товариством переклад митної декларації №17GREX410100036560 від 25 червня 2017 з грецької мови на українську контролюючому органу надано не було.

У рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Декларанту були роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються.

З урахуванням положень ч. 6 статті 54 МК України Митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Зважаючи на встановлені судом обставини, Одеський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, виконав вимоги закону, що гарантують права та законні інтереси позивача при прийнятті рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

Отже оскаржуване рішення прийняте Митницею в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та є обґрунтованим.

Підсумовуючи все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня прийняття судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 травня 2018.

Суддя-доповідач:

Судді: