Постанова № 73704937, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5856/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шрамко Ю.Т., Вєкуа Н.Г., Костенко Д.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірбуд» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірбуд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ТОВ «Укрінжинірбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києваз позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.03.2016 р. №076/40-212-10/2540.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки, зроблені за результатами проведення перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Перевірка проведена із порушенням норм законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2018 року відмовлено пвністю у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі письмового колективного звернення Держархбудінспекцією видано наказ від 09.02.2016 р. №62, відповідно до якого необхідно провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт з будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, зокрема по вул. Князів Коріатовичів (колишня Свердлова), 116.

Так, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_4 та головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_5 у присутності інженера технічного нагляду ОСОБА_6, начальника будівельної дільниці ОСОБА_7 та головного архітектора проекту ОСОБА_8 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, назва та місце об'єкта будівництва: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Свердлова, 116 (секція №4)» на вул. Свердлова, 116 (вул. Князів Коріатовичів, 116), у м. Вінниці.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.03.2016 р., у якому зафіксовано виявлені у ході проведення перевірки порушення.

Перевіркою було встановлено, що будівельні роботи виконуються з порушенням вимог містобудівного законодавства, а саме: на об'єкті будівництва не дотримуються вимог п.4.30 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення», а саме: не всі будівельники носять будівельні каски та сигнальні жилети; проїзди, проходи на будівельному майданчику, а також проходи до робочих місць мають вибоїни і не утримуються у чистоті та порядку, не очищуються від сміття, захаращені матеріалами та виробами, а також ковзкі від бруду, чим порушують п.6.1.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві»; не влаштована огорожа на перепаді висот (більше 1,3 м), чим порушено п.6.2.2 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві».

На підставі акту перевірки відповідачем стосовно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.03.2016 р., згідно з яким, останнього притягнуто до відповідальності за встановлене у ході проведення перевірки правопорушення відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.03.2016 р., яким від позивача вимагалося у термін до 15.04.2016 р. усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку, з 15.03.2016 р. зупинити виконання будівельних робіт до усунення порушень.

28.03.2016 р., за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акту, протоколу), прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено на нього штраф у розмірі 62 010, 00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури, зокрема, належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури.

Згідно із пунктами 1, 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. N 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок №553).

Вказаним порядком визначено, державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, Держархбудінспекцією.

Відповідно до пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаним Порядком №533 передбачено, зокрема, і належ ну процедуру проведення позапланових перевірок органами державного архітектурно- будівельного контролю з гарантуванням прав суб'єктів містобудування.

Згідно із пунктом 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

В пункті 13 Порядку №553 встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто, в даному випадку, відповідач зобов'язаний був провести перевірку лише за обов'язкової участі позивача.

Згідно із пунктом 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Згідно із пунктом 18 Порядку №553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Пунктом 21 Порядку №553 визначено, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 22 Порядку №553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Отже, обов'язковою умовою для правомірності проведеної перевірки є пред'явлення перед початком такої перевірки уповноваженій особі позивача посадовою особою відповідача службового посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки та проведення перевірки у присутності позивача або його представника, а також оформлення результатів перевірки актом на підставі якого у разі виявлення порушень вимог законодавства виноситься припис, протокол та постанова.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Свердлова, 116 (секція №4)» на вул. Свердлова, 116 (вул. Князів Коріатовичів, 116), у м. Вінниці була проведена без участі уповноваженої особи ТОВ «Укрінжинірбуд», оскільки ані інженер технічного нагляду ОСОБА_6, ані начальник будівельної дільниці ОСОБА_7 не являються уповноваженими особами ТОВ «Укрінжинірбуд».

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу, що посадовими особами Інспекції перед початком перевірки було встановлено повноваження інженера технічного нагляду ОСОБА_6 та начальника будівельної дільниці ОСОБА_7, відтак відповідачем не доведено суду, що вищенаведена перевірка була проведена у присутності уповноваженої особи ТОВ «Укрінжинірбуд».

Також звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу, що посадовими особами Інспекції перед початком перевірки було встановлено повноваження інженера технічного нагляду ОСОБА_6 та начальника будівельної дільниці ОСОБА_7, відтак відповідачем не доведено, що вищенаведена пе ревірка була проведена у присутності уповноваженої особи позивача.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу фізичної присутності вказаних осіб під час прове дення перевірки.

Висновки Держархбудінспекції про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували .у трудо вих відносинах з ТОВ «Укрінжинірбуд» та мали право представляти його інтереси базувалися лише на відомостях, що вказані у Декларації про початок виконання будівельних робіт, де вка зано, що здійснення технічного нагляду під час будівництва покладено на інженера з технічно го нагляду ОСОБА_6 та на посвідченні про проходження навчання з якого є очевидним, що ОСОБА_7 працює на ТОВ «Укрінжинірбуд».

Відповідно до ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де кларація про початок виконання будівельних робіт заповнюється замовником будівництва і за мовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначе них у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ст.324 ГК України, за договором підряду на проведення проектних і досліджуваних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

А також, відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Украї ни від 11.07.2007р. №903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта ар хітектури", технічний нагляд забезпечує замовник протягом усього періоду будівництва об'єк та, а не підрядник.

Таким чином із вищенаведених нормативних актів є очевидно, що проектування об'єкта архітектури та здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта архітектури здійснюється виключно за замовленням Замовника будівництва, шляхом укладення відповідних договорів. Довіреності для представлення інтересів позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_8 також не надавалось.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки Держархбудінспекції щодо перебування інженера технічного нагляду у трудових стосунках із позивачем та можливість його представлення інтересів позивача є хиб ними.

Що стосується ОСОБА_7, то дана особа хоча і є працівником позивача, проте пред ставляти інтереси позивача у відносинах з третіми особами, в тому числі з Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не була уповноважена в міру ч.1 ст. 246 ЦК України, якою встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи, такої довіреності йому не надавалось.

Сам по собі факт працевлаштування на ТОВ «Укрінжинірбуд», ще не доводить його повноважень представляти інтереси позивача, оскільки на підприємстві працевлаштовано понад 100 працівників і таким чином до Акту і Про токолу перевірки можна вписати всіх 100 включаючи технічний персонал.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що всі документи складені за наслідками перевірки складені за допомогою технічних засобів та без зазначення напису про відмову від їх підпису ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як того вимагає Порядок.

Щодо повідомлення про проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з доволами відповідача, що останній не зобов'язаний завчасно повідомляти про проведення перевірки, водночас, відповідач не має права приступити до проведення перевірки без вручення уповноваженій особі суб'єкта містобудування направлення для проведення позапланової перевірки, тобто відповідач був зобов'язаний повідомити позивача про проведення перевірки перед її початком, вручивши позивачу направлення.

Проте, відповідач не надав суду копії направлення для проведення позапланової перевірки та доказів його вручення уповноваженій особі ТОВ «Укрінжинірбуд», тобто відповідач приступив до перевірки дотримання позивачем вимог законодавства без повідомлення останнього про таку перевірку, що суперечить Порядку №553.

Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач порушив порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки не вручив позивачу направлення на проведення перевірки та провів перевірку у присутності осіб, які не є уповноваженими особами ТОВ «Укрінжинірбуд» (доказів зворотнього суду не надано), у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості подавати свої докази чи заперечення при проведенні перевірки.

Доводи відповідача про те, що підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами перевірки, може бути лише неправильність його прийняття по суті, а не процедурні порушення, а також посилання апелянта на практику Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України в даному випадку є недоречними, оскільки судом встановлено факт проведення відповідачем перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил без присутності уповноваженої позивачем особи, що також свідчить про порушення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у постанові від 25.02.2014 по справі К/800/43320/13 та Вінницький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 13.09.2016 по справі №822/680/16.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2018 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірбуд» - задоволити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірбуд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України про про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №076/40-212-10/2540 від 28.03.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (адреса: 01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 3741912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірбуд» (адреса: 08140, Київська обл., Києво - Святошинський район, с.Білогородка, вул.. Тернівська, 2 а, код ЄДРПОУ 39205460 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 643 (двох тисяч шістсот сорока трьох) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 27 квітня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб