Постанова № 73704852, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1432/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною бездіяльності та визнання дозволу недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції, що полягала в нездійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, а саме в невжитті достатніх та необхідних заходів державного примусу щодо виявлення незаконного будівництва, його припинення, усунення порушень містобудівного законодавства по об'єкту «Будівництво житлового комплексу; АДРЕСА_1»;

2) визнати недійсним дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.10.2012 №ЗП 011412193187.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що законодавство не містить граничного строку щодо вжиття заходів з державного архітектурно-будівельного контролю, правопорушення відповідача щодо допущення ним бездіяльності носять триваючий характер, тому порушення прав позивача у даному випадку не обмежене певним моментом перебігу. Отже, початок перебігу позовної давності весь час автоматичного відсувається з кожним новим днем такої бездіяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт посилався на те, що правопорушення відповідача щодо допущення ним бездіяльності носять триваючий характер, тому порушення прав позивачва в цьому випадку не обмежене певним моментом перебігу.

При цьому, на момент укладання договору від 13.06.2007 між ТОВ «Константа» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) (дівоче прізвище ОСОБА_3.). щодо передачі у власність покупця пакету облігацій, який надає право на придбання 0,01 (однієї сотої) квадратного метру загальної площі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 недійсного дозволу від 18.10.2012 не існувало.

Крім того, не маючи реквізитів дозвільних документів, позивач не мав змоги знайти на сайті ДАБІ України.

Також апелянт звертає увагу, що про факт видачі дозволу позивач дізнався лише з листа від 09.06.2017 №13-66.

Про вказаний лист та лист від 12.06.2017 №1712 позивач був обізнаний лише на загальних зборах членів кооперативу, які відбулись 14.01.2018, оскільки такі листи були адресовані голові кооперативу ОСОБА_5

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що станом на час судового розгляду в суді першої інстанції так і станом на дату видачі оскаржуваного апелянтом дозволу на будівельних робіт від 18.10.2012 №ЗП 01142193187 діяв загальнодоступний безоплатний офіційний веб-сайт в Держархбудінспекції, у відповідності до якого ОСОБА_3 мала можливість отримати загальнодоступну офіційну інформацію про наявність оскаржуваного дозволу та звернутись до суду з відповідним позовом про його недійсність з 18.10.2012.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві послався на листи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 12.06.2017 №1712, у яких зазначено, що ТОВ «Константа» видано спірний дозвіл.

Отже, строк позовної давності стосовно предмету позову з урахуванням частини другої статті 122 КАС України сплив.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №0128008-Б від 13.06.2008, укладеного між ТОВ «Константа» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) (дівоче прізвище позивача) продавець зобов'язується передати у власність покупця пакет облігацій, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій з відповідними характеристиками.

З вказаного договору вбачається, що облігація надає право на придбання 0,01 (однієї сотої) квадратного метру загальної площі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).

18 жовтня 2012 року №ЗП 11412193187 замовнику ТОВ «Константа» видано дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Листом вих. №1712 від 12.06.2017 Департамент ДАБІ у Запорізькій області повідомив громадянина ОСОБА_5 та заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької міської ради про те, що Інспекцією ДАБІ у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкт «Будівництво житлового комплексу, АДРЕСА_1» за №ЗП 11412129073 від 30.07.2012, а також зазначений дозвіл переоформлено від 18.10.2012 за №ЗП 11412193187 (а.с. 21).

Зважаючи на викладене, позивачу стало відомо про відсутність у ТОВ «Константа» за період з 2006 року (будівництво) та до 30.07.2012 (дата отримання дозволу) дозволу на виконання будівельних робіт.

Відтак, вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача, позивач звернувся до суду, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції, що полягала в нездійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, а саме в невжитті достатніх та необхідних заходів державного примусу щодо виявлення незаконного будівництва, його припинення, усунення порушень містобудівного законодавства по об'єкту «Будівництво житлового комплексу; АДРЕСА_1»;

2) визнати недійсним дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.10.2012 №ЗП 011412193187.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду та матеріали справи свідчать про недотримання позивачем строку звернення до суду, тому позивачем пропущений строк на звернення до суду без поважних причин, підстав для поновлення цього строку не має, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до вимог ст.123 КАС України.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, залишаючи позовну заяву без розгляду, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Як свідчать матеріали справи, листом вих. №1712 від 12.06.2017 Департамент ДАБІ у Запорізькій області повідомив саме громадянина ОСОБА_5 та заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької області про те, що Інспекцією ДАБІ у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкт «Будівництво житлового комплексу, АДРЕСА_1» за №ЗП 11412129073 від 30.07.2012, а також зазначений дозвіл переоформлено від 18.10.2012 за №ЗП 11412193187 (а.с. 21).

При цьому, даний лист не був адресований позивачу.

Так, про вказаний лист позивач зміг дізнатись лише на загальних зборах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Об'єднання інвесторів ЖК «Зоряний» 14 січня 2018 року, де виступав голова кооперативу ОСОБА_5 (а.с. 60).

Як наслідок позивач був позбавлений можливості щодо виявлення незаконного будівництва та його припинення по об'єкту «Будівництво житлового комплексу; АДРЕСА_1».

Відтак, оскільки ОСОБА_3 дізналась про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 18.10.2012 №ЗП 011412193187 лише у січні 2018 року на загальних зборах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Об'єднання інвесторів ЖК «Зоряний» і «Тихий центр», та до суду звернулась за захистом свої порушених прав у січні 2018 року, тому наявні підстави стверджувати, що останньою не пропущено, відведений законодавством шестимісячний строк для звернення до суду.

Твердження суду першої інстанції про те, що при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів №0128008-Б від 13.06.2008 позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказаний договір укладений у 2008 році, а дозвіл на виконання будівельних робіт №ЗП 011412193187 виданий лише 18 жовтня 2012 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частини другої ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на сплату судового збору, правничу допомогу та на проїзд до суду і у зворотньому напрямку задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку судом апеляційної інстанції спір не вирішено по суті, а згідно статті 139 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню у разі повного чи часткового задоволення позову, залишення позовної заяви без розгляду, або закриття провадження у справі.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 квітня 2018 року.