Постанова № 73704710, 02.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 травня 2018 рокусправа № 804/3130/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2018 року (колегія суддів - Бондар М.В., Голобутовський Р.З., Павловський Д.П.), ухваленого в місті Дніпрі, в адміністративній справі № 804/3130/18 за позовом кандидата на посаду Личківського сільського голови Магдалинівського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 до Личківської сільської виборчої комісії Магдалинівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Кандидат на посаду Личківського сільського голови Магдалинівського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Личківської сільської виборчої комісії Магдалинівського району Дніпропетровської області №30 від 28.04.2018 року, якою частково задоволено скаргу суб’єкта звернення ОСОБА_1 та оголошено позивачу попередження за здійснення незаконної передвиборчої агітації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, і ухвалити нове рішення, відмовивши позивачу у задоволенні позову.

Доводи скаржника:

-провадження в адміністративній справі відкрито судом першої інстанції за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України;

-висновки суду першої інстанції базуються на показаннях свідка ОСОБА_3 без перевірки їх на предмет достатності, достовірності, належності та допустимості;

-справа розглянута без виклику у судове засідання осіб, що підписали ОСОБА_4 про порушення Закону України «Про місцеві вибори» та без здійснення запиту до відповідного районного відділу поліції щодо підтвердження чи спростування обставини виклику наряду поліції.

У судовому засіданні скаржник та його адвокат ОСОБА_4 (ордер ДП № 2028/000003) підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_5 (ордер серії ДП № 000048 від 28.04.2018 року) просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення

суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Личківська сільська виборча комісія Магдалинівського району Дніпропетровської області, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття не повідомила. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2018 року ОСОБА_1 було подано до Личківської сільської виборчої комісії скаргу на протиправні дії кандидата на посаду Личківського сільського голови ОСОБА_6, які виразились у проведенні незаконної передвиборної агітації, що полягають у наданні обіцянки виборцям – мешканцям с. Личкове вигоди – здійснити ним дарування Личківській громаді машини швидкої допомоги за умови вчинення такими виборцями дій щодо голосування за його кандидатуру. 28 квітня 2018 року о 11.00 год. відповідачем винесено постанову №30 “Про розгляд скарги на дії кандидата на сільського голову Личківської ОТГ ОСОБА_2”, якою на підставі ч.4 ст.99 та ч.7 ст.47 Закону України “Про місцеві вибори” оголошено кандидату на посаду Личківського сільського голови Магдалинівського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 попередження за здійснення незаконної передвиборчої агітації, що полягає в наданні обіцянки виборцям, мешканцям с.Личкове, здійснити ним дарування Личківськіцй ОТГ машини швидкої допомоги за умов вчинення такими виборцями дій щодо голосування за його кандидатуру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, яка прийнята за відсутністю доказів вчинення позивачем, як кандидатом на посаду Личківського сільського голови, дій, спрямованих на незаконну передвиборчу агітацію.

Перегляд справи здійснюється колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів скаржника про відкриття судом першої інстанції провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.

За приписами частини другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування того, яким чином не зазначення в позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та забезпечення доказів або позову вплинули на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Наведені скаржником обставини не визначені Кодексом адміністративного судочинства України, як обов’язкові підстави для скасування судового рішення, перелік яких наведений у частині третій статті 317.

Щодо доводів скаржника про те, що висновки суду першої інстанції базуються на показаннях свідка ОСОБА_3 без перевірки їх на предмет достатності, достовірності, належності та допустимості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України).

В апеляційній сказі не наведені обґрунтування того, в чому показання свідка ОСОБА_3, не відповідають вимогам щодо їх належності, допустимості та достовірності. Свідок у встановлений процесуальним законом спосіб був приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Щодо доводів скаржника про те, що справа розглянута без виклику у судове засідання осіб, що підписали ОСОБА_4 про порушення Закону України «Про місцеві вибори» та без здійснення запиту до відповідного районного відділу поліції щодо підтвердження чи спростування обставини виклику наряду поліції.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що скаржник був залучений судом першої інстанції до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору. Матеріали справи не містять будь-яких клопотань або заяв процесуального характеру від третьої особи, які могли бути розглянуті судом першої інстанції, у тому числі, щодо подання доказів, надання пояснень, доводів, міркувань, як це передбачено статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилання скаржника на ту обставину, що він не мав технічної можливості з’явитись та надати суду докази, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки скаржник, як суб’єкт виборчого процесу, мав бути обізнаний з вимогами закону щодо скороченого розгляду цієї категорії справ так вживати заходи щодо своєчасного прибуття до суду.

Судом першої інстанції досліджені усі докази, надані сторонами, у тому числі ОСОБА_4 про виявлені порушення Закону України «Про місцеві вибори», яким в оскарженому рішенні надана відповідна оцінка.

Пояснення скаржника та його представника, які виходять за межі доводів апеляційної скарги, колегією суддів до уваги не приймаються з підстав, передбачених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду

- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржена постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бут залишена без задоволення у зв’язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.

Вирішуючи процесуальне питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами частини 9 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” з 01.01.2018 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762 грн. При зверненні до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн. (1762 грн. х 0,4)

Таким чином, за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен був сплатити 1057,20 грн. (704,80 х 150%), які підлягають стягненню.

Керуючись статтями 268, 272, 273, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2018 року в адміністративній справі № 804/3130/18 – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, м. Дніпро, ж/м Тополь-2АДРЕСА_1) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами:

Отримувач кошті УК у Шевченківському районі м. Дніпра

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274

Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро

Код банку отримувача (МФО) 805012

Рахунок отримувача 31217206781004

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення – 02 травня 2018 року та згідно частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук