Постанова № 73704708, 26.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2018 року

справа № 808/3766/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управляюча компанія "Контакт" Токмацької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (суддя 1-ї інстанції Прасов О.О., дата ухвалення 26.12.2017р., місце ухвалення - м. Запоріжжя) у справі №808/3766/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Комунального підприємства "Управляюча компанія "Контакт" Токмацької міської ради про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства “Управляюча компанія “Контакт” Токмацької міської ради (КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР) про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 269684 грн. 06 коп., у тому числі: 223295 грн. 16 коп. - з податку на додану вартість; 46388 грн. 90 коп. - по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 223295 грн. 16 коп., по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО у сумі 46388 грн. 90 коп., який виник з сум узгоджених податкових зобов’язань нарахованих контролюючим органом, пені.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов позивача задовольнити частково.

В апеляційній скарзі відповідача вказує на те, що судом першої інстанції не враховано наявність судових рішень про розстрочення сплати узгоджених податкових зобов’язань, які сплачуються з урахуванням такого розстрочення та на такі суми розстрочення не можу бути застосовано норми ст. 126 ПК України щодо нарахування штрафних санкцій.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив в якому у задоволення апеляційної скарги просить відмовити. У відзиві зазначив зокрема, що наявність судового рішення про розстрочення сплати податкового боргу не виключає застосування податковим органом ст. 126 ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Зазначив, що не погоджується із застосуванням позивачем штрафних санкцій та пені на суми податкового боргу що були розстрочені судовими рішеннями.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що доводи незгоди з такою викладені у відзиві.

Колегія суду вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла у результаті несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР контролюючим органом.

28.08.2017 на підставі Акту перевірки №000012/08-01-12-12/32223640 від 15.08.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0003191200, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 217656 грн. 50 коп.

28.08.2017 на підставі Акту перевірки №000012/08-01-12-12/32223640 від 15.08.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0003201200, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 5606 грн. 23 коп.

Оскільки відповідачем не подано до суду доказів скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2017 за №0003191200, №0003201200, то вказані в них суми грошових зобов’язань відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України є узгодженими і підлягають сплаті.

Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пеню у сумі 32 грн. 43 коп.

Доказів самостійної сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість (платіжних документів) КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР до суду не надало.

Заборгованість відповідача по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО виникла у результаті несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР контролюючим органом.

22.09.2017 на підставі Акту перевірки №000118/08-01-12-12/32223640 від 11.09.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0009121212, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 1090 грн. 45 коп.

22.09.2017 на підставі Акту перевірки №000118/08-01-12-12/32223640 від 11.09.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0009191212, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 43553 грн. 11 коп.

Оскільки відповідачем не подано до суду доказів скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 за №0009191212, №0009121212, то вказані в них суми грошових зобов’язань відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України є узгодженими і підлягають сплаті.

Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пеню у сумі 1745 грн. 34 коп.

Доказів самостійної сплати податкового зобов’язання по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО (платіжних документів) КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР до суду не надало.

Таким чином, загальна заборгованість по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО складає 46388 грн. 90 коп.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано інтегровану картку КП “Управляюча компанія “Контакт” ТМР згідно з якою за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 269684 грн. 06 коп., у тому числі: 223295 грн. 16 коп. - з податку на додану вартість; 46388 грн. 90 коп. - по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО.

Таким чином загальна суми заборгованості податкового боргу відповідача складає у сумі 269684 грн. 06 коп., згідно розрахунків (а.с. 7-9).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на норми ПК України, прийшов до висновку що відповідач на час судового засідання має податковий борг у сумі 269684 грн. 06 коп., у тому числі: 223295 грн. 16 коп. - з податку на додану вартість; 46388 грн. 90 коп. - по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО, який у добровільному порядку – не погашений.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення податкового боргу, оскільки наявність такого доведена позивачем. Відповідач не надав доказів невірного розрахунку заборгованості та не спростовує наявність такого.

Щодо посилання відповідача на неправомірне застосування штрафних санкцій та пені з урахування судових рішень про розстрочення їх виконання (стягнення податкового боргу) колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Згідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у відповідних розмірах.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок нарахування пені визначений ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

Наявність податкового боргу у відповідача з податку на додану вартість та по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах крім РО є встановленим фактом, у тому числі і судовими рішенням на які посилається відповідача, та визнається сторонами.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (87.2).

Частиною 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи положення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управляюча компанія "Контакт" Токмацької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №808/3766/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Комунального підприємства "Управляюча компанія "Контакт" Токмацької міської ради про стягнення коштів за податковим боргом – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 02 травня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак