Рішення № 73704430, 23.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/809/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України про зняття арешту,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4І.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа без, самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України про зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2013 ВП №38603902, винесеної заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_5.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що 03.06.2014 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_5 було винесено постанову про повернення виконавчого документа – постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2013 ВП № 33468495, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». У свою чергу, у відповідності до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Разом з тим, відповідачем, всупереч положенням статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про повернення виконавчого документа арешт з майна ОСОБА_4 не знято.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено підготовче засідання на 14 лютого 2018 року на 13.30 год.

У судовому засіданні 14.02.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, за згодою позивача, допущена заміна первісного відповідача - Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на належного позивача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

У судовому засіданні 22.03.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закінчено підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2018 на 11.00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на адміністративний позов від 20.02.2018 вказав, що підстави для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника визначені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду згідно частини 5 статті 59 вказаного закону, а тому покладає вирішення питання щодо зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4, на розсуд суду.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України у судовому засіданні покладає вирішення питання щодо зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4, також на розсуд суду. У письмових поясненнях від 23.02.2018 щодо адміністративного позову третя особа, без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України зазначила, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору винесена в рамках ВП №33468495 на даний час є чинною, виконавчий збір підлягає стягненню, а тому не вбачає підстав для зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходилось виконавче провадження №33468495, відкрите на підставі виконавчого листа №2-2990/09 від 18.11.2009, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» ФГ «Мічуріна, ТОВ «Торгово-Комерційне Виробниче Підприємство «Світанок», Приватного сільськогосподарського підприємства «Дніпровський хліб», ФГ «Булах Василь Миколайович», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14 на користь АБ «Синтез» суму заборгованості в розмірі 33 853 003, 47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом 3 854 733, 47 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2012, а.с.12).

12.06.2013 старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на підставі заяви стягувача - АБ «Синтез» від 08.05.2013 №484, винесено постанову про повернення виконавчого документа останньому без виконання відповідно до пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.14).

Цього ж дня старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення, солідарно, з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 3 385 473,35 грн. (а.с.30) та направлено для виконання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (а.с.31).

25.06.2013 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №38603902 постанови про стягнення виконавчого збору №33468495, виданого 12.06.2013 про стягнення, солідарно, з боржника ОСОБА_4 на користь держави (в особі Державної виконавчої служби України) виконавчого збору у розмірі 3 385 473,35 грн. (а.с.32).

01.08.2013 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_5 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику – ОСОБА_4 (а.с.39).

03.06.2014 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_5 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві - Державній виконавчій службі України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

03.10.2017 та 24.01.2018 ОСОБА_4 із заявами про зняття арешту з усього його майна звертався до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с.18-20).

Листом від 25.01.2018 №02.1-08/1111 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області роз’яснив ОСОБА_4, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника згідно частини 4 статті 59 вказаного закону та повідомив, що в усіх інших випадках згідно частини 5 цієї статті арешт з майна знімається за рішенням суду.

Вважаючи арешт усього рухомого і нерухомого майна протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 606-XIV) (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 2 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про

відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону №606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За змістом статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 48 цього Закону.

Частиною 1 статті 52 Закону №606-XIV передбачено звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому частиною 1 статті 47 Закону №606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 статті 47 Закону №606-XIV встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону №606-XIV передбачені підстави закінчення виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону №606-XIV передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз викладених норм свідчить, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним судом у постанові від 24.01.2018 по справі №К/9901/1118/18 826/20120/14 за позовом Приватного підприємства «Ірина-К» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що матеріали виконавчого провадження знищені, а отже і оригінал постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2013 також знищено, оскільки в судовому засіданні встановлено, що знищені матеріали виконавчого провадження №33468495 про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ВАТ «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» ФГ «Мічуріна, ТОВ «Торгово-Комерційне Виробниче Підприємство «Світанок», Приватного сільськогосподарського підприємства «Дніпровський хліб», ФГ «Булах Василь Миколайович», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14 на користь АБ «Синтез» суму заборгованості в розмірі 33 853 003, 47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом 3 854 733, 47 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2012).

Водночас матеріали виконавчого провадження №38603902 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 на користь держави ( особі Державної виконавчої служби України виконавчого збору) виконавчого збору у розмірі 3 385 473,35 грн. знаходяться у відповідача, і суд оглянув оригінали виконавчого провадження у судовому засіданні.

Суд не приймає також посилання позивача на ту обставину, що стягувач пропустив строк пред’явлення виконавчого документа – постанови про стягнення виконавчого збору №33468495 від 12.06.2013 та не звертався із заявою про поновлення такого строку, оскільки станом на момент розгляду цієї справи постанова про стягнення виконавчого збору №33468495 від 12.06.2013 є чинною. Належних та допустимих доказів її скасування не надано суду ані позивачем, ані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що правомірність винесення даної постанови не є предметом розгляду даного спору.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання виконавчого документа боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання сплатити заборгованість самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв’язку із ймовірністю стягнення відповідної суми, у випадку примусового виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зняття арешту з усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_4 у межах спірних правовідносин.

За таких умов позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (провул. Липіврізький, 9, м. Ніжин, Чернігівська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 02.05.2018.

Суддя В.В. Падій