Рішення № 73702031, 02.05.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 р. Справа № 918/179/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

до відповідача ОСОБА_1 культури і туризму Млинівської районної державної адміністрації

про стягнення в сумі 73 405 грн. 17 коп.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 культури і туризму Млинівської районної державної адміністрації (далі - відповідача) про стягнення в сумі 73 405 грн. 17 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неналежним виконанням відповідача умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1141026E2QGB016 від 01 січня 2016 року та № 41GRvz349-18 від 31 січня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 29 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 918/179/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23 квітня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повідомляє суд про наступні обставини. Відповідач своєму відзиві визнає позовні вимоги, однак на даний час погасити заборгованість за рахунок коштів районного бюджету не може у зв'язку з відсутністю джерел фінансування. Відповідач зазначає, що спроможний погасити вказану у позові заборгованість при наявності відповідних виділених коштів з районного бюджету (згідно рішення сесії Млинівської районної ради) або при наявності відповідного рішення Млинівської селищної ради про надання субвенції з Млинівського селищного бюджету районному бюджету для погашення вказаної заборгованості. Така можливість також може виникнути при перевиконанні дохідної частини районного бюджету за І півріччя на суму наявної заборгованості.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - постачальник) та ОСОБА_1 культури і туризму Млинівської районної державної адміністрації (далі - споживач) укладено договори на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, а саме: договір № 1141026E2QGB016 від 01 січня 2016 року та договір № 41GRvz349-18 від 31 січня 2018 року (далі - договори).

Відповідно до зазначених договорів, постачальник зобов’язується передати у власність споживачу природний газ (далі - газ), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договорів).

Умовами договорів сторони визначили, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 договорів). На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника. Споживач зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання- передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.2 договорів).

Відповідно до розділу 4 договорів, оплата вартості газу сплачується до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у розмірі 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Судом встановлено, що в грудні 2017 року - січні 2018 року відповідачу поставлено природного газу на загальну суму 68 430 грн. 40 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (акт № ЗРВ00015972 від 31 грудня 2017 року та акт № ЗРВ00001215 від 25 січня 2018 року) та не заперечується відповідачем.

Однак, взяті відповідачем на себе зобов’язання по оплаті послуг наданих по вищевказаним договорам постачання природного газу не виконано, оплата за отриманий природний газ не проведена, заборгованість становить 68 430 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи матеріали справи, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості є обґрунтованими а тому підлягають до задоволення в сумі 68 430 грн. 40 коп.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.1 договорів передбачено, що у разі порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевказаних норм законодавства та договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача 323 грн. 81 коп. - 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 10 січня 2018 року по 23 березня 2018 року та 12 лютого 2018 року по 23 березня 2018 року, 1 162 грн. 44 - інфляційних втрат за період прострочення з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року та 3 488 грн. 52 коп. - пені за період прострочення з 10 січня 2018 року по 23 березня 2018 року та з 12 лютого 2018 року по 23 березня 2018 року.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем вірно нараховано санкції передбачені ст. 625 ЦК України та пеню. Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до відповідача ОСОБА_1 культури і туризму Млинівської районної державної адміністрації є обґрунтованими, визнаними відповідачем, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 1 762 грн. 00 коп., які покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 культури і туризму Млинівської районної державної адміністрації (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н., смт. Млинів, вул. 17 вересня, 2, код. 02230098 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код. 39589441) 68 430 (шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять) грн. 40 коп. - основної суми заборгованості, 3 488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 52 коп. - пені, 323 (триста двадцять три) грн. 81 коп. - 3 % річних, 1 162 (одна тисяча сто шістдесят два) грн. 44 коп. - інфляційних втрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4);

3 - відповідачу рекомендованим (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н., смт. Млинів, вул. 17 Вересня, 2).