Рішення № 73701678, 24.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018р. Справа №914/140/18

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал», м. Дрогобич Львівської обл.,

про: стягнення 55’ 334,56 грн. пені, 14’ 093,94 грн. інфляційних втрат, 6’ 640,15 грн. 3% річних, всього 76’ 068,65 грн.,

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №001/2 від 02.01.2018р.);

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» подано позов до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» про стягнення 55’ 334,56 грн. пені, 14’ 093,94 грн. інфляційних втрат, 6’ 640,15 грн. 3% річних, всього 76’ 068,65 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 20.02.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 20.03.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.04.2018.

24.04.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судове засідання 24.04.2018р. представник позивача з’явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору про постачання електричної енергії №90132 від 28.02.2007р. не оплачував вчасно повну вартість отриманої активної електричної енергії, відтак позивачем нараховано відповідачу 55’ 334,56грн. пені, 6’ 640,15 грн. -3% річних та 14’093,94 грн. інфляційних втрат за травень – серпень 2017р. до 21.08.2017р.

Представник відповідача у судове засідання 24.04.2018р. не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням у відпустці уповноваженого представника. У відзиві на позов (вх.№5343/18 від 14.02.2018р.) заперечив проти позову, зазначивши, що розрахунки за отриману електроенергію здійснювалися КП «Дрогобичводоканал» частково за рахунок власних коштів, решта – на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Підтримав клопотання про зменшення неустойки (вх. №9347/18 від 15.03.2018р.), у якій просив зменшити суму пені, нарахованої позивачем, на 50%.

Позивач у відповіді на відзив (вх.№5958/18 від 20.02.2018р.) заперечив проти аргументів відповідача, зазначивши, що відповідачем всупереч умовам договору за спірний період травень-серпень 2017р. не здійснювалася повна і своєчасна оплата за активну електроенергію.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки в силу вимог п.2 ч.2 ст.202 ГПК України перебування представника відповідача ОСОБА_2 не підтверджено підтверджуючими документами, неможливість заміни представника іншим працівником КП «Дрогобичводоканал» суду не доведена, тому неявка уповноваженого представника не визнається поважною.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Між Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» було укладено Договір №90132 від 28.02.2007р. про постачання електричної енергії, а також Протокол розбіжностей, Додатки до договору, Додаткові угоди.

Відповідно до умов цього договору постачальник (Позивач у справі) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач (відповідач у справі) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4 Додатку №2 «Порядок розрахунків» сторони погодили, що споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

· До 08 числа розрахункового періоду – 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання;

· До 18 числа розрахункового періоду – 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання;

· До 25 числа розрахункового періоду – 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання;

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ (п.5 Порядку розрахунків).

Як визначено п.7 Порядку розрахунків, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електроенергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (п.8 Порядку).

У матеріалах справи знаходяться рахунки за активну енергію за травень, червень, липень, серпень 2017р., а також Акти про використання електроенергії за цей же період, виставлені позивачем відповідачу.

Відповідачем долучено копії платіжних доручень за спірний період про оплату отриманої електроенергії.

Станом на дату розгляду справи відповідачем не оплачено існуючу заборгованість.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач свої обов’язки по поставці товару виконав, відповідач отримав товар, проте не оплачував повністю і вчасно його вартості.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 6’ 640,15 грн. -3% річних та 14’ 093,94 грн. інфляційних втрат за травень –серпень 2017р. На підставі п.4.2.1 договору позивач нарахував відповідачу 55’ 334,56грн. пені.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що позивачем правильно проведено їх нарахування.

Щодо заяви відповідача про зменшення суми пені суд зазначає таке. Господарським процесуальним України в редакції, що дії з 15.12.2017р., не передбачено права суду зменшувати заявлені до стягнення штрафні санкції за клопотанням сторони у випадку прийняття рішення судом. Тому в цій частині клопотання суд відмовляє у задоволенні за його безпідставністю.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в силу вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» (адреса: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул.Федьковича, б.11, код ЄДРПОУ 03348910) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, б.3,, код ЄДРПОУ 00131587) 55’ 334,56 грн. пені, 6’ 640,15 грн. 3% річних, 14’ 093,94 грн. інфляційних втрат та 1’ 762,00 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному розділом 4 Господарського процесуального кодексу України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2018р.

Суддя Козак І.Б.