Постанова № 73698254, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/20359/17 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року, прийняте за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності ІІІ групи;

- стягнути з відповідачів одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на день встановлення інвалідності в сумі 693146 гривень; зобов'язати відповідачів призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16-163 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права і процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач та Адміністрація Державної прикордонної служби України подали відзиви на апеляційну скаргу.

У відзивах учасники справи просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив службу в складі Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР з 12.05.1984 року по 11.06.1986 року, в тому числі, приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан у складі в/ч 2072 з 18.04.1985 року по 13.11.1985 року, що підтверджується довідкою Новомосковського об'єднаного військового комісаріату Дніпропетровської області від 01.12.2016 № 7/152.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААГ № 005012 від 21 травня 2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 19 травня 2014 року (поранення, контузія), причина інвалідності - захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 980 від 07 квітня 2014 року) захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

02.01.2017 року ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок поранення, надавши всі необхідні для призначення допомоги документи.

Також позивач звернувся із заявою про розгляд його документів, поданих до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, до Міністерства оборони України.

Вказану заяву було розглянуто Департаментом фінансів Міністерства оборони України, за наслідками чого листом від 19.06.2017 позивачу повідомлено про те, що відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності у зв'язку з тим, що військову службу позивач проходив у Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР.

Вважаючи дії Міністерства оборони України щодо відмови у задоволенні його заяви протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не розглянуто заяву позивача у встановленому порядку.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегії суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Згідно з п. 2 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з довідкою МСЕК ІІІ група інвалідності встановлена позивачу з 21.05.2015. (а.с. 19).

Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку № 975.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням останньому IIІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

З огляду на викладене, посилання Міністерства оборони на ту обставину, що Міністерство не є правонаступником Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР як на підставу для відмови позивачу у розгляді заяви та виплати допомоги є безпідставним.

Пунктом 12 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 порядку).

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровським ОВК було направлено Мінборони всі необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Проте, останнім рішення про виплату чи про відмову у здійсненні виплати допомоги прийнято не було.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 названого Закону одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю IIІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), в якій зазначено, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що дана справа була розглянута з порушенням правил предметної підсудності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України в редакції на дату звернення з даним позовом до суду адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Оскільки одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання виплатити яку є предметом даного позову, відноситься до соціальних виплат, даний спір відносився до підсудності місцевого загального суду як адміністративного.

При цьому, судом враховано, що згідно з п. 12 Перехідних положень КАС України (в редакції після 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС україни.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2018