Постанова № 73698088, 19.04.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 918/720/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Миханюк М.В. , суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Рильнику Д.М.

за участю представників сторін:

відповідача - Лук'янчук Ольга Леонідівна (довіреність від 04.04.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Військової частини А1671 на рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 (проголошеного суддею Марач В.В. в м. Рівне, повний текст рішення складено 18.01.2018 р.)

за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)

до Військової частини А1671

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення в сумі 50 995, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Військової частини А 1671 в якому просить стягнути з останньої суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 50 995 грн., яка складається з 50 000, 00 грн. виплаченого по платіжному дорученню №2674р від 08.04.2016р. потерпілому ОСОБА_4, відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, яке сталося 30.09.2015 року о 09:45 год. в місті Запоріжжя на а\д Харків-Сімферополь вул. Богуна за участю двох транспортних засобів: 1) "ЗІЛ 131" д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 (Винуватець), який перебував у трудових відносинах з Відповідачем; 2) "Хонда Цівік" д.н. НОМЕР_1 (автомобіль Потерпілого), яким керував ОСОБА_4 (Потерпілий) та 995 грн. вартості послуги аварійного комісара сплаченого платіжним дорученням № 647рв від 02.12.2015р..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 року позов Моторно (транспортного) страхового бюро України задоволено частково.

стягнуто з Військової частини А 1671 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп. та 1 568 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову про стягнення 995 грн. вартості послуги аварійного комісара.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Військова частина А1671 подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р., в якій просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким в позові Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МСТБУ) до Військової частини А1671 відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди громадянин ОСОБА_3 був матеріально-відповідальною особою, яка несе повну матеріальну відповідальність за ввірене йому майно - автомобіль "ЗІЛ 131" державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до статті 38.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб зазначених у пункті 13.1 статті цього Закону.

Проте відповідно до статті 13.1 цього ж Закону учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди 1 групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду 1 групи, у його присутності звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

А тому, вважає, що вини відповідача, у даному випадку нема, оскільки були відсутні правові підстави для задоволення позову щодо відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2018р. колегією суддів у складі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини А1671 на рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 та призначено справу до розгляду на "26" березня 2018 р.

26.03.2018 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

26.03.2018р. від судді Савченка Г.І. надійшла заява про самовідвід у справі №918/720/17 за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до Військової частини А1671 про стягнення в сумі 50 995,00 грн. страхових виплат в порядку регресу, виплачених в результаті заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.09.2015р., оскільки останній у період 2014-2015р.р. на волонтерських засадах брав участь у ремонті транспортних засобів Військової частини А1671.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 року, заяву судді Савченка Г.І. про самовідвід у справі №918/720/17 задоволено.

Автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного господарського суду, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 року колегію суддів для розгляду справи №918/720/17 визначено у складі: головуючий суддя Демидюк О.о., суддя Миханюк М.В,

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 року у справі №918/720/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Миханюк М.В., прийнято апеляційну скаргу Військової частини А1671 на рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 до провадження, призначено справу №918/720/17 на 19.04.2018 року.

13.04.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з тим, що він 19.04.2018 року задіяний в інших судових засіданнях.

19 04.2018 року в судове засідання з'явився представник відповідача.

Позивач, відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак третя особа наданим йому процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, письмових пояснень по суті спору не надав.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третьої особи.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2015 року о 09 годині 45 хвилин в місті Запоріжжя, вул. Івана Богуна, на а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, (292КМ+900М) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля ЗІЛ, 131, д.н. НОМЕР_2, що належить військовій частині А1671 під керуванням фізичної особи ОСОБА_3 транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ, 1102, д.н. НОМЕР_3, під керуванням фізичної особи ОСОБА_5 та транспортного засобу - автомобіля HONDA CIVIC, д.н НОМЕР_4, під керуванням фізичної особи ОСОБА_4 Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року у справі №589/2703/15-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. в дохід держави (а.с. 8).

Відповідно до ч.4, ч. 5, ч. 6 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказана постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 04.12.2015 р. набрала законної сили.

Відповідно до пунктів 34.1, 34.2. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_4 застрахована у ПАТ СК "Оранта січ" згідно договору №АЕ4953169 від 15.09.2015 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На виконання пункту 34.2 вказаної статті, здійснено оцінку автомобіля HONDA Civic, реєстраційний НОМЕР_4 який належить ОСОБА_4 та проведено огляд вказаного транспортного засобу. Відповідно до звіту №117 про оцінку автомобіля, встановлено вартість матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля HONDA Civic, реєстраційний НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 15.10.2015 р. з урахуванням ПДВ складає - 251 671,77 грн. (а.с. 18-25). Також, представником позивача та власником транспортного засобу, що зазнав пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, експертом-оцінювачем Маляр М.І. та Лисовським А.В. складено Протокол огляду транспортного засобу № 114, в якому вказані виявлені пошкодження автомобіля "HONDA Civic" (а.с. 29-30).

Згідно з п. 35.1. статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 вищевказаного Закону України МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

На виконання вказаних приписів ОСОБА_4 (власник транспортного засобу - HONDA, CIVIC, д.н НОМЕР_4) подав позивачу заяву від 24.12.2015 року про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталося 30 вересня 2015 року (а.с. 12).

Позивачем - МТСБУ було виплачено відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, зокрема виплачено страхове відшкодування згідно наказу №2674 від 06.04.2016 р., ОСОБА_4 у розмірі 50 000,00 грн. та послуги аварійного комісара згідно рах. № 647 від 27.10.2015 року у розмірі 995,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2674рв від 08.04.2016 р. та №647рв від 02.12.2015р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 33-34).

Позивач листом звертався до Відповідача №3/1-05/9878 від 07.04.2016 року з проханням компенсувати витрати, які відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ здійснено потерпілому в результаті ДТП. Даний лист залишений Відповідачем без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Колегією суддів встановлено, що власником транспортного засобу ЗІЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_3 (винуватець), є військова частина А1671, про що свідчить довідка про ДТП №73446549 та встановлено у постанові Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 123.11.2015 року у справі № 5592703/15-п.

Також, вищевказаною постановою встановлено, що вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3 військовослужбовця військової частини А1671.

Окрім того, додатковою постановою від 09.12.2015 року у справі №5592703/15-п Дубенський міськрайонний суд Рівненської області уточнив описову частину постанови у справі №5592703/15-п про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, що водієм автомобіля Хонда Цівік д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_4.

Як вже зазначалося вище, транспортний засіб ЗІЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату настання ДТП не був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде иести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Дубенського міськрайонного суду від 23.11.2015 року у справі №559/2703/15-п встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із Відповідачем і під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки.

А тому, саме на Відповідача, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України, покладено обов'язок щодо відшкодування страхових виплат в порядку регресу позивачу, оскільки її працівником під час виконання трудових обов'язків завдано шкоду.

Посилання апелянта на те, що, ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, в даному випадку відповідальною особою є саме відповідач, а не ОСОБА_3, а також, встановлено, що транспортний засіб належав саме Відповідачу і відповідно до вимог чинного законодавства при використанні транспортного засобу "ЗІЛ 131" д.н. НОМЕР_2 відповідач не підлягав звільненню від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Згідно з пунктом 38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу HONDA, CIVIC, д.н НОМЕР_4, має нести відповідач як юридична особа, якій належить транспортний засіб та водія якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої вказаний автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 слід залишити без змін, а апеляційну Військової частини А1671 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А1671 на рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2018 р. у справі №918/720/17 залишити без змін.

3. Справу №918/720/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "24" квітня 2018 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.