Постанова № 73697825, 17.04.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
17.04.2018
Номер справи
906/1019/17
Номер документу
73697825
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Справа № 906/1019/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача- Власенко М.О. (договір №17/07/2017/1 від 17.07.2017р.);

відповідача- Василюк М.М. (договір №Ю-17/6 від 01.08.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відповідача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю «Гор.Інвест Агро» та Позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» на рішення господарського суду Житомирської області від 22.01.2018р., повний текст якого складений 01.02.2018р., у справі №906/1019/17 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор.Інвест Агро»

с.Торчин Коростишівського району Житомирської області

про стягнення 2 285 153 грн. 37 коп. основного боргу, штрафу, 30% річних та пені,-

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроком» (надалі в тексті – ТзОВ «Украгроком») звернулося до господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор.Інвест Агро» (надалі в тексті – ТзОВ «Гор.Інвест Агро») з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1, арк. справи 61-62), яку було прийнято до розгляду ухвалою від 05.12.2017р.(т.1, арк.справи 68) 2 285 153 грн. 37 коп., з яких: 1 759 906 грн. 59 коп. основний борг, 428 817 грн. 35 коп. штраф, 50 753 грн. 18 коп. -30% річних та 45 676 грн. 25 коп. пені.(т.1, арк.справи 3-6).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.01.2018р. у справі №906/1019/ 17 позов ТзОВ «Украгроком» задоволено частково: присуджено до стягнення з ТзОВ «Гор.Інвест Агро» 1 759 906 грн. 59 коп. основного боргу; 50 753 грн. 18 коп. -30% річних та 45 676 грн. 25 коп. пені та 27 845 грн. 04 коп. судового збору. У стягненні 428 817 грн. 35 коп. штрафу відмовлено.(т.2, арк.справи 105-110).

Рішення вмотивоване тим, що на виконання договірних зобов’язань ТзОВ «Украгроком», поставило товар ТзОВ «Гор.Інвест Агро» на загальну суму 1 759 906 грн. 59 коп. Однак, вартість отриманого товару Відповідач не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, обґрунтованими, обчисленими із дотриманням вимог законодавства є 50 753 грн. 18 коп. -30% річ-них та 45 676 грн. 25 коп. пені, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача. При цьому, дійшовши висновку, що одночасне стягнення пені та штрафу свідчить про подвійну відпові-дальність за одне й теж цивільне правопорушення всупереч приписів статті 61 Конституції України, – суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 428 817 грн. 35 коп. штрафу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, сторони подали скарги до Рівненського апеляцій-ного господарського суду.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень, вважає, що суд першої інс-танції помилково стягнув заборгованість в сумі 807 882 грн. 29 коп., оскільки специфікацію №2 від 07.04.2017р. і видаткові накладні до неї №№ВН000068, ВН000069, ВН000070 від 07.04.2017р. підписано не директором Відповідача, а іншою невстановленою особою, ідентифікувати яку немо-жливо. Також наголошує, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення почерко-знавчої експертизи для підтвердження факту підписання вказаних Специфікацій і накладних неві-домою особою. ТзОВ «Гор.Інвест Агро» вважає, що суд першої інстанції не оцінив як належний доказ наказ №02/07-16 щодо наявності у товариства двох печаток та режиму їх використання. Від-повідач зазначає, що заявою про збільшення позовних вимог Позивач фактично змінив предмет та підстави позову. Також, покликається на неналежність податкових накладних як доказів у даній справі, оскільки такі витребовувалися ухвалою суду від 26.12.2017р. після початку розгляду спору по суті. Звертає увагу апеляційного суду, що Позивач не навів жодних доказів неможливості само-стійно подати податкові накладні. Крім того, вказує що податкові накладні №32 та №33 від 07.04. 2017р. не відображають поставки за Договором, а тому не можуть бути належними та допустими-ми доказами у даній справі. Відповідач вважає, що Позивачем невірно зазначено суму заборго-ваності за Специфікацією №1, оскільки не враховано накладної на повернення товару №66 на суму 754 929 грн. з ПДВ, при цьому, курсова різниця обчислена також невірно. Враховуючи вик-ладене, ТзОВ «Гор.Інвест Агро» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарсь-кого суду Житомирської області від 22.01.2018р. в частині задоволення вимог про стягнення 807 882 грн. 29 коп. основного боргу.(т.2, арк.справи 126-127, 138-140).

Рівненський апеляційний господарський суд ухвалою від 23.02.2018р. відкрив апеляційне провадження у справі №906/1019/17 за апеляційною скаргою ТзОВ «Гор.Інвест Агро».(т.2, арк. справи 123).

Позивач, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу зазначає, що господарський суд першої інс-танції неповно з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріаль-ного права. На думку Скаржника, суд безпідставно відмовив у стягненні 428 817 грн. 35 коп. штрафу, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обмеження щодо застосу-вання різних видів неустойки, якими і є штраф та пеня. При цьому, будучи вільними в укладенні договору, сторони у п.5.2 Договору передбачили можливість нарахування як 20% штрафу від суми не оплаченого товару, так і пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день про-строчення.(т.2, арк.справи 179-183).

Ухвалою від 28.02.2018р. на підставі статті 260 ГПК України Рівненський апеляційний гос-подарський суд залишив скаргу Позивача без руху з наданням строку для усунення недоліків – на-дання суду оригіналів доказів доплати судового збору в сумі 3 216 грн. 13 коп.(т.2, арк.справи 154-155).

12.03.2018р. до апеляційного суду надійшла заява, якою ТзОВ «Украгроком» повідомив про усунення недоліків з оригіналом платіжного доручення №143149 від 06.03.2018р. на суму 3 216 грн. 13 коп. Крім того, 14.03.2018р. на адресу апеляційного суду поштою надійшов відзив Позивача, у якому він зазначає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню. Ухвалою від 19.03.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №906/1019/17 за апеляційною скаргою Позивача-ТзОВ «Украгроком».(т.2, арк.справи 156-158, 166-171, 177).

Ухвалою від 20.03.2018р. розгляд апеляційних скарг відкладався на 17.04.2018р.(т.2, арк. справи 202-203).

За час між судовими засіданнями 05.04.2018р. представник Відповідача ознайомився із ма-теріалами справи.(т.2, арк.справи 207).

У день судового засідання 17.04.2018р. через канцелярію апеляційного суду Позивач подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу не порушує статтю 61 Конституції України, про що Верховним Судом зроблено висновок у постановах від 09.02.2018р. №911/2813/17 та від 28.02.2018р. №202/3351/14-ц.(т.2, арк.справи 208-210).

Крім того, Відповідач-ТзОВ «Гор.Інвест Агро» у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Укр-агроком» зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції щодо відмови у стягненні штрафу, нарахування якого суперечить статті 61 Конституції України і призводить до подвійного покарання за одне цивільне правопорушення, а тому просить суд у задоволенні скарги Позивача відмовити. Крім того, Відповідач вважає, що на зменшення штрафних санкцій може вплинути розмір витрат на посів і весняно-польові роботи, а також значно більший розмір штрафних санкцій в порівняні із курсовою різницею. ТзОВ «Гор.Інвест Агро» також зазначає, що скарга ТзОВ «Укр-агроком» підлягає поверненню як така, що подана поза межами строку на апеляційне оскарження без клопотання про його поновлення, оскільки представник Позивача був присутній в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення 22.01.2018р. і направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції, що суперечить вимогам ст.257 ГПК України.(т.2, арк. справи 215-220).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 20.03.2018р. та 17.04.2018р. представник Позива-ча підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача. Представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Позивача, а також повністю підтримав свій відзив, просив суд задоволити апеляційну скаргу ТзОВ «Гор.Інвест Аг-ро» та відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Украгроком».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесульного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Гор.Інвест Агро»-покупець та ТзОВ «Украгро-ком»-продавець 30.11.2016р. уклали договір поставки на умовах товарного кредиту №Вн301116/01 (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець, взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.(т.1, арк.справи 13-17).

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце пе-редачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору і є його невід’ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфі-каціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті са-мого договору (розділ 2). У разі виникнення у покупця потреби в поставці додаткової кількості то-вару з асортименту, зазначеного в погоджених специфікаціях або іншого, така поставка здійснює-ться за умови додаткового підписання сторонами окремих специфікацій.(п.1.2 Договору).

Факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін.(п. 1.4 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть ви-значити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США (Єв-ро), по курсу продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com., а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у Специфі-кації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійс-на в межах терміну, визначеного в ньому.(п.2.2 Договору). Оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, з урахуванням п.2.7 даного договору. Якщо пос-тавка товару була здійснена без підписання Специфікації або у випадку відсутності у Специфіка-ції строку оплати за товар – оплата товару повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару.(п.п.2.5, п.2.5.1 Договору).

Cторони погодили п.5.2 Договору, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в роз-мірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочен-ня.

У випадку прострочення покупцем платежу, останній на вимогу продавця сплачує 30 відсот-ків річних від простроченої суми.(п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.4 Договору, у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на бан-ківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого товару (за-боргованість Відповідача) може змінюватися Позивачем пропорційно зміні вартості долара США в односторонньому порядку за наступною формулою: С = Вх (К2/К1) грн., де:

С - кінцева ціна неоплаченого товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару по вищевказаній формулі;

В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв’язку зі зміною вартості долара США по відношенню до гривні;

К2 - вартість 1 долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за дани-ми веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією);

К1- вартість 1 долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (заданими веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за дани-ми веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Сторони погодили, що перерахунок продавцем вартості неоплаченого товару за цим пунк-том є обов’язковим для покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до Договору.

У п.7.6 Договору сторони ствердили, що покупець має усі передбачені чинним законодавст-вом та установчими документами повноваження для укладення даного договору та Додатків до ньо-го; його представники, які підписують даний договір, додатки до нього та документи приймання-пе-редачі товару мають усі необхідні повноваження у відповідності з законодавством України та ус-тановчими документами для того щоб представляти покупця та підписувати зазначені документи і що не існує будь-яких обмежень на укладення відповідачем (підписання представником покупця) цього договору та додатків нього.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.(п.7.1 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками пе-чаток товариств.(т.1, арк.справи 17).

Як вбачається з матеріалів справи, до Договору сторони підписали та скріпили відтисками печаток додаток №1 від 30.11.2016р. – специфікацію на товар, що поставляється ТзОВ «Украгро-ком» на адресу ТзОВ «Гор.Інвест Агро», якою погодили, що загальна вартість товару, що поставля-ється за даною Специфікацією складає 1 715 269 грн. 40 коп.(т.1, арк.справи 18), а також додаток №2 від 07.04.2016р. – специфікацію на товар, що поставляється для ТзОВ «Гор.Інвест Агро», якою погодили, що загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією складає 459 051 грн.(т.1, арк.справи 19).

Відповідно до п.п.3 Специфікацій від 30.11.2016р. та 07.04.2017р. оплата товару здійснюєть-ся на умовах: 100% ціни товару оплата в термін до 30.10.2017р.; термін відвантаження товару: до 31 березеня 2017р. та до 14 квітня 2017 відповідно. Специфікації набирають чинності з дати їх під-писання і є невід’ємною частиною договору поставки №Вн301116/01 на умовах товарного кредиту від 30.11.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.1.1 Договору Відповідач передав, а Пози-вач прийняв товар згідно Специфікацій №1 від 30.11.2016р. та №2 від 07.04.2017р. на загальну су-му 1 715 269 грн. 39 коп. з ПДВ та з врахуванням курсової різниці станом на час подання заяви про збільшення позовних вимог 05.12.2017р.(т.1, арк.справи 61-62), про що свідчать видаткові наклад-ні від 30.11.2016р. №ВН000049 та №ВН000051, накладна на повернення товару від 07.04.2017р. № 66, накладні №№ВН000069, №ВН000070 від 07.04.2017р., при цьому, до суми включено також то-вар, переданий за видатковою накладною «ВН000068 від 07.04.2017р. відповідно до п.2.5.1 Догово-ру.(т.1, арк.справи 20-25).

Оригінали Договору, Специфікацій та накладних оглянуто судом першої інстанції, про що зроблено відмітки на відповідних копіях.(т.1, арк.справи 13-25).

Матеріали справи також свідчать, що Відповідач відобразив податковий кредит в податко-вій декларації за квітень 2017р.(т.1, арк.справи 207, 208) по виписаних Позивачем податкових нак-ладних від 07.04.2017 №31 (за видатковими накладними від 07.04.2017р. №ВН000069 та №ВН 000070) та №32 (за видатковою накладною №ВН000068 від 07.04.2017). при цьому, суми, дати і но-менклатура товару в податкових документах повністю співпадає з тими ж відомостями у видатко-вих документах.(т.1, арк.справи 142-143,145-146).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати вартості поставленого товару. Від-так, ТзОВ «Украгроком», вважаючи своє право порушеним звернувся із позовом до ТзОВ «Гор.Ін-вест Агро» (з урахуванням заяви про збільшення ціни позову) про стягнення основного боргу, за-гальна сума якого з урахуванням курсової різниці становить 1 759 906 грн. 59 коп.

Крім того, на підставі п.п.5.2 та 5.3 Договору Позивач нарахував 45 676 грн. 25 коп. пені, 50 753 грн. 18 коп. -30% річних за період з 31.10.2017р. по 05.12.2017р. та 428 817 грн. 35 коп. штра-фу.(т.1, арк.справи 63)

Як зазначалося вище, господарський суд Житомирської області рішенням від 22.01.2018р. задоволив позов ТзОВ «Украгроком» частково, присудивши до стягнення з ТзОВ «Гор.Інвест Аг-ро» 1 759 906 грн. 59 коп. основного боргу; 50 753 грн. 18 коп. -30% річних та 45 676 грн. 25 коп. пені та 27 845 грн. 04 коп. судового збору, при цьому, у стягненні 428 817 грн. 35 коп. штрафу суд відмовив.(т.2, арк.справи 105-110).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, разом з тим, скарга Позивача обґрунтована і її належить задоволити, а рішення суду першої інс-танції скасувати в частині відмови в позові, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення боргу та штрафних санкцій згідно договору.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського ін-тересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 30.11.2016р. з моменту укладення Договору – між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначен-ня, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.3.3 Договору – факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов’язання оплатити вартість цього товару в сумі 1 759 906 грн. 59 коп. з урахуванням курсової різниці, яку заявив Позивач при зверненні до суду та у заяві про збільшення ціни позову.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним твердження Відповідача про недотримання Позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції та твердження про під-писання видаткових накладних не директором Відповідача, а іншою невстановленою особою, ідентифікувати яку неможливо, рівно як і посилання на безпідставну відмову у проведенні почер-кознавчої експертизи з приводу скріплення спірних накладних відтиском іншої печатки ТзОВ «Гор.Інвест Агро» враховуючи наступне.

Так, на підтвердження поставки товару Позивачем подані додаток №1 від 30.11.2016р. – Специфікацію на товар, що поставляється ТзОВ «Украгроком» на адресу ТзОВ «Гор.Інвест Агро», якою погоджено, що загальна вартість товару, який поставляється за даною Специфікацією складає 1 715 269 грн. 40 коп., а також додаток №2 від 07.04.2016р. – Специфікацію на товар, що постав-ляється ТзОВ «Украгроком» для ТзОВ «Гор.Інвест Агро», якою погоджено, що загальна вартість товару, який поставляється за даною Специфікацією складає 459 051 грн., видаткові накладні від 30.11.2016р. №ВН000049 та № ВН000051, накладна на повернення товару від 07.04.2017р. №66, накладні №№ВН000069, №ВН000070 від 07.04.2017р., при цьому, до суми також включено вартість товару, переданий за видатковою накладною «ВН000068 від 07.04.2017р. відповідно до п.2.5.1 Договору.(т.1, арк.справи 18, 19, 20-25).

Відповідач зазначає, що видаткові накладні №ВН000068, №ВН000069, №ВН000070 від 07.04.2017р. та додаток №2 до Договору підписані не директором ОСОБА_1, а іншою не-встановленою особою; директор ТзОВ «Гор.Інвест Агро» ОСОБА_1, згідно п.8.3.4 Статуту не був наділений повноваженнями на підписання додатку №2, що тягне його недійсність; згідно видаткової накладної №ВН000068 від 07.04.2017р. Позивач відвантажив Відповідачу препарат Грінфорт Стар ТКС у кількості 210л. вартістю за одиницю 421,33 грн. з ПДВ, загальною вартістю 68479 грн, що не передбачено Договором та додатками №1 і №12 до нього; вартість зазначеного у цій видатковій накладній товару Грінфорт ПМ 500 – не відповідає визначеній у Специфікації, по двох позиціях двічі нараховано курсові втрати; по вказаних у цій накладній товарах позивач двічі нарахував курсову різницю.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що належним дока-зом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, госпо-дарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власно-му капіталі підприємства.(ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що від-повідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові доку-менти можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійнення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні госпо-дарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних докумен-тах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітично-го обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05. 1995р., встановлено такі ж вимоги до первинних документів, а саме: первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одини-ця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особис-тий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні гос-подарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійс-неними та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими доку-ментами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов’язкові рек-візити, передбачені законодавством.

Разом з тим, неналежне оформлення документів, що підтверджують господарську операцію не може свідчити про відсутність такої господарської операції. Крім того, в апеляційній скарзі та у всіх поясненнях Відповідач не заперечує отримання товару, а лише неодноразово наголошує на неналежному оформленні документів. При цьому, суд, відповідно до ст.86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Що стосується посилань Відповідача на відсутність схвалення юридичною особою дій свого представника, колегія суддів приймає до уваги, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов’язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що статтею 241 ЦК України передба-чено правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Так, правочин, вчине-ний представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обо-в’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Пра-вочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свід-чать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представля-ють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочи-ну.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадо-вою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і та інше).

Як додатковий доказ отримання товару, матеріали справи містять податкові декларації Від-повідача за квітень 2017р.(т.1, арк.справи 207, 208) по виписаних Позивачем податкових накладних від 07.04. 2017р. №31 (за видатковими накладними від 07.04.2017р. №ВН000069 та №ВН000070) та №32 (за видатковою накладною №ВН000068 від 07.04.2017). При цьому, суми, дати і номенклатура товару в податкових документах повністю співпадає з тими ж відомостями у видаткових докумен-тах.(т.1, арк.справи 142-143, 145-146).

Так, згідно видаткової накладної від 07.04.2017р. №Вн000068 ТзОВ «Украгроком» переда-ло, а ТзОВ «Гор.Інвест Агро» прийняло товар за додатком №1 (посилання у видатковій накладній на Договір та додаток), а за видатковими накладними від 07.04.2017р. №Вн000069 та Вн000070 ТзОВ «Украгроком» передало, а ТзОВ «Гор.Інвест Агро» прийняло товар за додатком №2 (посилан-ня у видаткових накладних на Договір та додаток). 07.04.2017р. по першій події – відвантаження товару Позивач виписав податкові накладні від 07.04.2017р. №31 (по видатковим накладним №Вн 000069 та №Вн000070) та №32 (по видатковій накладній №Вн000068) і відобразив податкові зобо-в’язання в Податковій декларації за квітень 2017р.

Матеріали справи свідчать, що у податковій декларації за квітень 2017р. Відповідач відобра-зив податковий кредит за податковими накладними Позивача (рядок 3 і 4 розділу «Податковий кредит» Додатку 5 – податкова накладна №31 і №32 віповідно).

Відображенням в податковій декларації податкового кредиту, отриманого від Позивача, Від-повідач схвалив видаткові накладні від 07.04.2017р. №Вн000068, №Вн000069 та Вн000070 та До-даток №2 до Договору поставки.

Таким чином, Специфікація №2 підписана на суму 459 051,00 грн.; по Специфікації №2 ви-датковими накладними від 07.04.2017 р. № Вн000069 та Вн000070 було поставлено товару на суму 459 051 грн. та на цю ж суму виписано податкову накладну №31 від 07.04.2017р.

Судова колегія зауважує, що при цьому матеріали справи не містять доказів втрати чи зни-щення печатки ТзОВ «Гор.Інвест Агро», відбитком якої скріплені підписи на видаткових наклад-них. Відсутні і докази визнання недійсним Договору чи додатків до нього.

Враховуючи, що Відповідач повернув Позивачеві лише частину поставленого товару згідно накладної на повернення товару №66 від 07.04.2017р. – решта товару була прийнята без застере-жень, підписи на видаткових накладних скріплені відтисками печатки. Крім того, Відповідач, включив таке отримання товару як бухгалтерську операцію у податкову звітність, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ТзОВ «Гор.Інвест.Агро» не лише погодило і схвалило підписання Додатку №2 до Договору, а й порушило умови Договору щодо своєчасної оплати отри-маного товару.

Крім того, стосовно оцінки посилань Відповідача на подвійне врахування курсової різниці, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пунктом 5.4 Договору сторони обумовили можливість зміни продавцем ціни неоплаченого товару (заборгованість Відповідача) пропорційно зміні вартості долара США в односторонньому порядку за відповідною формулою. При цьому, перерахунок Позивачем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов’язковим для покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до Договору.

Станом на 10.11.2017р. (день, що передує даті написання позовної заяви) курс продажу до-лару США за гривню (міжбанк) складав 26,52 грн. за 1 дол.США (роздруківка веб-сайту www. udinform.com). Станом на 29.11.2016р. (день, що передує даті підписання додатку (Специфікації №1) курс продажу долара США за гривню (міжбанк) складав 25,61 грн.(т.1, арк.справи 26, 27).

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням ви-мог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розум-ності та справедливості.

Згідно з ст.524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що під-лягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, як-що інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.2 ст.198 ГК України.

Еквівалент вартості товару в іноземній валюті (доларах США), визначений сторонами в Специфікаціях (додаток №1 від 30.11.2016р., додаток №2 від 14.04.2017р.), які є невід’ємними частинами Договору. З урахуванням курсу гривні до долара США на УМВБ станом на 13.11.2017 року, заявлена до стягнення заборгованість Відповідача, згідно поданого Позивачем розрахунку становить 1 759 906 грн. 59 коп.(т.1, арк.справи 86).

Стосовно податкових декларацій Відповідача за квітень 2017р.(т.1, арк.справи 207, 208) по виписаних Позивачем податкових накладних від 07.04.2017р. №31(за видатковими накладними від 07.04.2017р. №ВН000069 та №ВН000070) та №32 (за видатковою накладною №ВН000068 від 07.04. 2017р.), які 26.12.2017р. судом першої інстанції витребовувались у органу Державної фіскальної служби, колегія суддів погоджується з поясненням Позивача про відсутність потреби у завчасному зверенні до органів ДФС із таким запитом, оскільки Відповідачем ні до звернення з позовом, ні пі-сля порушення провадження у справі не заперечувалась і не спростовувалась наявність заборгова-ності. Більше того, мотивуючи необхідність відкладення розгляду справи – представник Відповіда-ча 29.11.2017р. зазначив про намір врегулювати спір шляхом добровільної сплати заборгованості, а натомість, 21.12.2017р. подав суду першої інстанції заперечення щодо отримання товару 07.04. 2017р. та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Враховуючи зазначені обстави-ни, колегія суддів вважає правомірним витребування, прийняття та дослідження судом першої інстанції вищезазначених доказів.(т.1, арк.справи 46, 74-77, 168-169).

Відтак, зібрані у справі докази дозволяють зробити висновок щодо обсягу зобов’язань Від-повідача, що зумовлює відсутність потреби в призначенні почеркознавчої експертизи щодо особи, якою підписано видаткові накладні №Вн000068, №Вн000069 та Вн000070 від 07.04.2017р. та До-даток №2, оскільки матеріалами справи стверджується відсутність розбіжностей у видаткових та податкових накладних, погодження та подальше схвалення Відповідачем зазначених дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстан-ції про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з ТзОВ «Гор.Інвест.Агро» основ-ного боргу в сумі 1 759 906 грн. 59 коп. При цьому, нарахування 50 753 грн. 18 коп. -30% річних та 45 676 грн. 25 коп. пені ніким із сторін не оспорювалося, а тому у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України не перевіряється апеляційним судом.

Разом з тим, переглядаючи рішення в частині відмови у стягненні 428 817 грн. 35 коп. штрафу, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК Украї-ни).

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов’язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як зазначалось вище, пунктами 5.2 та 5.3 Договору сторони погодили, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми не сплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а у випадку прострочення покупцем платежу, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 відсотків річних від простроченої суми.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господар-сько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встанов-люється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосову-ються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено дого-вором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначе-ній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону Ук-раїни «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частиною шос-тою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам час-тиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господар-ських зобов’язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не установлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов до-говору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобо-в’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідаль-ності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки – пені та штрафу.

Таким чином, одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені не суперечить вимогам статті 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юри-дичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у скла-ді Верховного суду від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018р. у справі №911/1351/ 17.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 549, 627 ЦК України та ст.61 Конституції України, колегія суддів дійшла висновку про можливість одночасного нарахування та стягнення штрафу і пені, що не було враховано судом першої інстанції, а тому в частині відмови у стягнення з ТзОВ «Гор.Інвест Агро» на користь ТзОВ «Украгроком» 428 817 грн. 35 коп. рішення господарського суду Житомирської області від 22.01.2018р. у справі №906/1019/17 належить скасувати та прий-няти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Розглядаючи апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів також зауважує, що згідно ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збит-ками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’я-занні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зо-бов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення.

Відтак, колегія суддів приймає до уваги, що зі змісту наведених норм випливає, що ви-рішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтере-сів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного вико-нання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невід-повідності розміру неустойки наслідкам порушення.

Доказів оплати вартості отриманого товару ТзОВ «Гор.Інвест Агро» суду не надало.

Проте, вбачається, що Відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір штрафу і пені, виходячи з принципу співмірності розміру збитків і нарахованих санкцій. У відзиві на апеля-ційну скаргу ТзОВ «Уркагроком» Відповідач також просив апеляційний суд надати оцінку тому факту, що у 2017р. ним зібрано врожаю на 7 911 163 грн.(довідка від 19.01.2018р.) без врахування витрат на посів, збирання і весняно-польові роботи та зауважив про значно більший розмір штраф-них санкцій у порівняні із курсовою різницею, вважаючи, що ці обставини мають істотне значення в тому числі і для зменшення розміру штрафних санкцій. Проте, колегія суддів вважає, що даний випадок не є винятковим і підстав для зменшення штрафу та пені не вбачає.(т.2, арк.справи 96-100, 101, 219).

Крім того, колегія суддів вважає безпідставною вимогу ТзОВ «Гор.Інвест Агро» про повер-нення без розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Уркагроком» з мотиву її подання поза межами стро-ку на апеляційне оскарження без клопотання про його поновлення та присутності представника Позивача в судовому засіданні 22.01.2018р. під час проголошення вступної та резолютивної час-тини рішення і надіслання апеляційної скарги до суду першої інстанції, тобто не у спосіб, встанов-лений статтею 257 ГПК України. (т.2, арк.справи 215-220). При цьому, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи зазначені доводи, Відповідач невірно тлумачить зміст статті 256 ГПК України, якою встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду – протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирі-шення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відтак законодавець не ставить в залежність присутність представника в судовому засідання від початку перебігу строку на оскарження. А враховуючи, що відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень ГПК – апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсила-ються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, – та обста-вина, що повний текст судового рішення складений 01.02. 218р., а апеляційна скарга подана Пози-вачем до відділення поштового зв’язку 20.02.2018р., тобто в останній день строку – спростовуються твердження Відповідача щодо процесуальних порушень.(т. 2, арк.справи 111, 190).

Таким чином, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Відповідача не вста-новлено, натомість матеріалами справи спростовуються його доводи про неправомірність виснов-ків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін і змісту зобов’язань Відповідача.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов’язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги Позивача та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Задоволення апеляційної скарги Позивача зумовлює стягнення з Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор.Інвест Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальні-стю «Украгроком» 6 432 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору та 9 648 грн. 39 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського про-цесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор.Інвест Агро» на рі-шення господарського суду Житомирської області від 22.01.2018р. у справі №906/1019/17 залиши-ти без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» на рішення господарського суду Житомирської області від 22.01.2018р. у справі №906/1019/17 задоволити, ска-сувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 428 817 грн. 35 коп. штрафу.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Гор.Інвест Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» 428 817 грн. 35 коп. штрафу та 34 277 грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 22.01.2018 року у справі №906/1019/17 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор.Інвест Агро» на користь Това-риства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» 9 648 грн. 39 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховно-го Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

8. Матеріали справи №906/1019/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.

Попередній документ : 73697821
Наступний документ : 73697829