Постанова № 73697716, 17.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа № 914/2670/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання – Кишенюк Н.

за участю представників:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: ОСОБА_2-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн”, м.Львів б/н б/д (вх. №ЛАГС 01-05/726/18 від 28.02.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2018 (суддя Бортник О.Ю., м.Львів, повний текст складено 15.02.2018)

у справі № 914/2670/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро”, смт. Царичанка, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн”, м.Львів

про стягнення 47 840,00грн.заборгованості за договором поставки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2018 (суддя Бортник О.Ю.) у справі № 914/2670/17 позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” на користь Товариства з обмеженою відповідністю “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” 47 840 грн. заборгованості, 2 440,99грн. відсотків річних, 1 596,89грн. судового збору та 1230,24грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх. № ЛАГС 01-05/726/18 від 28.02.2018), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2018 скасувати повністю; стягнути з позивача судові витрати у розмірі 2 400 грн., посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням доказів. Зокрема, скаржник зазначив, що він не зміг з»явитись в судове засідання в суд першої інстанції, у зв»язку із хворобою представника, подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки на адресу останнього копія позовної заяви з додатками не надходила. На думку скаржника з опису про відправлення поштової кореспонденції, який додано до позовної заяви вбачається, що копія позовної заяви була направлена невідомому адресату.

Отже, скаржник вважає, що судом ретельно не досліджено додатки, додані до позовної заяви та не перевірено їх відповідність фактичним обставинам справи, прийнято рішення у справі неправильно дослідивши та оцінивши докази.

Враховуючи наведені обставини, скаржник вважає, що суд, не відклавши розгляд позовної заяви, порушив права відповідача, оскільки останній був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими ст.42 ГПК України щодо ознайомлення з матеріалами справи, можливості зробити з них витяги, копії, подавати докази, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань позивача, сприяти всебічному, повному і об»єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подати відзив на позовну заяву.

Окрім того, скаржник зазначає, що він мав намір подати зустрічну позовну заяву до позивача по договору маркетингових послуг №3008/М від 30.08.2017, відповідно до якого відповідач за завданням позивача надав маркетингові послуги, а позивач зобов»язувався їх оплачувати згідно умов договору. Отже суд, не відклавши розгляд справи, позбавив скаржника можливості подати зазначені зустрічні вимоги в ході розгляду справи.

ТОВ “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2018 без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального законодавства і ніяким чином не обмежив права відповідача на участь у судовому засіданні. Позивач виконав свій обов»язок з надсилання відповідачеві копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення на юридичну адресу, що зазначена у ЄДРПОУ..

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, зокрема, зазначив, що суд, прийнявши рішення у справі, не взяв до уваги, що заборгованість відсутня, у зв»язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст..601 ЦК України.

ТОВ “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” подано клопотання про з»ясування процесуального статусу особи, яка подала апеляційну скаргу і зазначена представником відповідача, оскільки позивач вважає, що апеляційна скарга підписана та подана особою, яка не має процесуальної дієзданості і не має права підписувати скаргу згідно з чинним законодавством.

Щодо наведеного судова колегія зазначає наступне.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2017 про відкриття провадження у справі визначено, що справа № 914/2670/17 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

З огляду на викладене ОСОБА_2 правомірно здійснювала представництво скаржника в судовому засіданні на підставі довіреності б/н від 10.05.2017 виданої директором ТОВ “Партнер Дістрібьюшн”.

Також, ТОВ “Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро” заявлялось клопотання про допит свідка №2103/03 від 21.03.2018, яке клопотанням №3404/02 від 03.04.2018 просив залишити без розгляду, оскільки у зв»язку із виробничими обставинам позивач не має можливості забезпечити явку свідка в судове засідання і просить розглянути справу у межах наявних у справі доказів.

Зазначене клопотання №3404/02 від 03.04.2018 про залишення без розгляду клопотання про допит свідка судова колегія задовільняє.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2017 між ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшин» укладено договір поставки № 3008/1.

Згідно з п.п.2.1, 3.1, 5.2, 5.3 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № 3008/1 від 30.08.2017, позивач, на умовах, передбачених даним договором зобов»язується передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов»язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар. Найменування поставленого товару, кількість, ціна одиниці та вартість відображається у Специфікації, які оформляються та підписуються сторонами для кожної поставленої партії товару, та являються невід»ємною частиною договору. Асортимент та кількість кожної партії товару визначається у видатковій накладній. Оплата кожної отриманої відповідачем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі не пізніше 30 календарних днів з дати здійснення поставки позивачем, вказаної у видатковій накладній позивача. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 195 168,68 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6612 від 05.09.2017, № 6613 від 05.09.2017, № 6616 від 05.09.2017, № 6813 від 07.09.2017, № 7125 від 28.09.2017.

Товар отримано представником відповідача, про що свідчить його підпис на видаткових накладних та відтиски печаток, а також товарно-транспортні накладні №6612/1 від 05.09.2017, №6613/1 від 05.09.2017, № 6616/1 від 05.09.2017, № 7125 від 28.09.2017.

Товар на суму 716 778,70 грн. повернуто відповідачем, що підтверджується поверненнями від покупця № 648 від 06.09.2017, № 660 від 07.09.2017, № 679 від 07.09.2017, № 680 від 07.09.2017, №666 від 08.09.2017 та накладною № ПОД-000018 від 07.11.2017. на повернення товару.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 3385 від 13.10.2017, № 3401 від 17.10.2017 та № 2567 від 09.11.2017 відповідач перерахував позивачу в рахунок оплати поставленої продукції 50 000,00грн., 250 000,00грн. та 130 549,96грн. відповідно.

В той же час, з врахуванням поверненої відповідачем позивачу продукції та проведених оплат, неоплаченою відповідачем залишилась продукція на загальну суму 47 840,00грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з вимогами про стягнення 47 840,00грн. вартості поставки товару, а також 2 538,83грн. відсотків за користування грошовими коштами за договором №3008/1 від 30.08.2017.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, що кореспондується із ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма Цивільного Кодексу кореспондується із ст. 193 ГК України, відповідно до ч. 1 якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 та частиною 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 47 840,00грн. основного боргу.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача 2 538,83 грн. 3% річних, судом першої інстанції, здійснивши перерахунок правомірно встановлено, що зазначені вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 2 440,99грн., за період з 06.10.2017 по 08.11.2017, з 08.10.2017 по 08.11.2017 та за період з 29.10.2017 по 07.12.2017, з урахуванням трьох різних строків виконання обов»язку з оплати поставленої продукції, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до приписів ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Також судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат, пов»язаних з розглядом справи в сумі 1 230,24 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання зобов’язань за договором.

Посилання скаржника на те, що на адресу скаржника копія позовної заяви з додатками не надходила та з опису про відправлення поштової кореспонденції, який додано до позовної заяви вбачається, що копія позовної заяви була направлена невідомому адресату, судова колегія не бере до уваги, оскільки відправлення №4910106902772 скеровано на юридичну адресу отримувача (скаржника), однак відправлення повернулося до відділення зв»язку з якого було відправлено («через закінчення терміну зберігання»). Отже позивач виконав свій обов»язок з надсилання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення на юридичну адресу, що зазначена у ЄДРПОУ.

Щодо посилання скаржника, що суд першої інстанції, не відклавши розгляд справи, позбавив останнього можливості використати права, передбачені ст.42 ГПК України судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки в ході розгляду справи в суді першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами, відповідач зобов»язувався надати суду відзив на позов та докази надіслання відзиву з доданими до нього документами позивачу до 22.01.2018, розрахунок ціни позову, який відповідач вважає обгрунтованим. Однак, відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, отже, останній скористався наданими йому правами на власний розсуд і суд розглянув позов з врахуванням поданих позивачем документів, надавши оцінку наявним матеріалам справи.

Також, посилання представника скаржника в судовому засіданні на той факт, що прийнявши рішення у справі, суд не взяв до уваги, що заборгованість відсутня у зв»язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст..601 ЦК України, судова колегія також не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення сторонами таких зарахувань.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на позбавлення його можливості подати зустрічну позовну заяву, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, чого останнім зроблено не було.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суд першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269,270, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2018 у справі № 914/2670/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн”, м.Львів б/н б/д (вх.№ЛАГС 01-05/726/18 від 28.02.2018) – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

3. Справу повернути у Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 26.04.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин.А. В.

суддя Данко Л.С