Постанова № 73697564, 16.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

16.04.2018 року справа №905/730/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури від позивача від апелянта (відповідача-1) від відповідача-2ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 прокурор Хряк О.О. - за посв. №028256 від 15.08.2014 року; не з'явились; не з'явились; не з'явились;розглянувши апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від07.09.2017 року (повний текст від 11.09.2017 року)у справі№905/730/17 (головуючий Сковородіна О.М., судді Матюхін В.І., Тарапата С.С.)за позовомКерівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області до відповідачів1.Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область 2.Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", м. Маріуполь, Донецька область провизнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2017 року у справі №905/730/17:

- задоволено позовні вимоги Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області до відповідача-1: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, до відповідача-2: Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", м. Маріуполь Донецької області, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області; скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та повернення земельної ділянки;

- визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств";

- скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33794841 від 10.02.2017 року, а саме - права постійного користування (інше речове право) земельною ділянкою із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003 за Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 03343226);

- зобов’язано Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" (87515, Донецької області, м. Маріуполь, вул. Грецька, б.41; код ЄДРПОУ 03343226) повернути земельну ділянку (кадастровий номер 1423682200:04:000:2003) площею 4,0 га, вартістю 139425,72 грн. в районі села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя в землі запасу Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецької області, м.Маріуполь, пр.Миру, б.70; код ЄДРПОУ 33852448).

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017 року у справі №905/730/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що земельна ділянка площею 4,0 га. для обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне в Лівобережному районі м. Маріуполя комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" надавалась для функціонування вже існуючого кладовища, а не з метою будівництва або реконструкції будівель і споруд, що свідчить про необов’язковість наявності плану зонування або детального плану території. Крім того, зазначив, що приймаючи рішення про скасування державної реєстрації речових прав, суд не звернув уваги про відсутність державного реєстратора, як сторони у справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді Будко Н.В., Склярук О.І.

Протоколом автоматичної зміни складу суду від 15.01.2018 року у зв’язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 року у зв’язку із перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Будко Н.В., Склярук О.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2018 року у зв’язку із звільненням судді Будко Н.В. з посади визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Прокурор у судовому засіданні 16.04.2018 року заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги, прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що Маріупольська міська рада не мала та не має на цей час жодних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками Виноградненської сільської ради. Вважає, що доводи апелянта та суду першої інстанції про те, що звернення Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" до начальника Управління земельних відносин Маріупольської міської ради є тотожним за правовими наслідками за звернення до органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, є помилковим, оскільки згідно чинного законодавства України, тільки відповідна місцева рада, а не структурний підрозділ її виконавчого комітету, наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності. Вважає, що участь державного реєстратора як сторони не передбачена чинним законодавством України, оскільки його права та обов’язки не є предметом розгляду у цій справі, а його рішення про відповідну державну реєстрацію прав є похідним від оскаржуваного рішення міськради, у зв’язку із чим неучасть державного реєстратора жодним чином не вплинула та не могла вплинути на вирішення справи по суті.

Відповідач-1 у судове засідання 16.04.2018 року не прибув. В процесі апеляційного провадження через канцелярію суду надав клопотання, яким просив розглянути апеляційну скаргу за наявними в матеріалах справи документами, яке було розглянуто та задоволено судом.

Відповідач-2 у судове засідання 16.04.2018 року не прибув, причини неявки не повідомив.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII (який набув чинності 15.12.2017р.) були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у Господарському процесуальному кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою Верховної Ради України №457-VIII від 20.05.2015 року тимчасово, до переходу під контроль органів державної влади та органів місцевого самоврядування неконтрольованих ними населених пунктів Донецької області, збільшено територію міста Маріуполь на 2282,7 гектара земель за рахунок передачі до його складу 2282,7 гектара земель Новоазовського району, що знаходяться у віданні Виноградненської сільської ради (в тому числі території села Виноградне, села Піонерське, села Приморське).

З матеріалів справи вбачається, що в.о. голови Виноградненської сільської ради звернувся до міського голови міста Маріуполя із листом 22.12.2015 року №1087, з проханням прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Маріуполя Виноградненського кладовища, яке знаходиться на території Виноградненської сільської ради, у зв’язку з приєднанням земель Виноградненської сільської ради до міста Маріуполя, у відповідності до постанови Верховної Ради України 20.05.2015 року №457-VІІІ (т.1, а.с. 24).

Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" 29.01.2016 року, з посиланням на доручення голови міста Маріуполь, звернулось до начальника Управління земельних відносин з проханням у сприянні вирішення питання щодо об’єднання земель Виноградненської сільської ради до міста Маріуполя, у відповідності до постанови Верховної Ради України 20.05.2015 року №457-VІІІ, а також в питанні прийняття до комунальної власності Виноградненського кладовища, яке знаходиться на території Виноградненської сільської ради (т.1, а.с. 22).

Згідно рішення Маріупольської міської ради від 08.04.2016 року №7/6-328 Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,0 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста (т.1, а.с.19).

В наявному в матеріалах справи проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) з районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області, розробленому Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно - експертна фірма "Землі Приазов'я", зокрема, зазначені наступні відомості про земельну ділянку:

"Згідно Постанови Верховної Ради України від 20.05.2015 року №457-VIII про внесення змін до Постанови Верховної Ради України №32-VIII від 11.12.2014 року "Про зміни в адміністративно- територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж Волноваського, Новоазовського та Тельманівського районів Донецької області" межу м. Маріуполя тимчасово змінено і територія, на якій розташована запроектована до відведення земельна ділянка відноситься до земель м. Маріуполя.

Згідно п. З прикінцевих та перехідних положень закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.12.2012 року №5245-VI дана земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.

Межі та площа земельної ділянки, що проектується до відведення у постійне користування, визначені згідно з викопіюванням з плану міста 2016 року. Розміщення об'єкту на земельній ділянці відповідає матеріалам попереднього погодження. Площа земельної ділянки складає 4,0000 га.

Запроектована земельна ділянка межує з усіх сторін з землями Маріупольської міської ради.

Земельна ділянка має складну конфігурацію та спокійний, рівний рельєф. Територія земельної ділянки – це сільськогосподарські землі: сільськогосподарські угіддя (пасовища). Частина запроектованої земельної ділянки використовується під кладовище.

Запроектована земельна ділянка раніше нікому не надавалась, що підтверджується земельно - кадастровою інформацією і по даним державного земельного кадастру обліковується як землі запасу сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України та наказу МОЗ України від 19.06.1996 року №173 "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" навколо кладовища встановлена санітарно-захисна зона шириною 300 м з метою відокремлення такого об'єкта від територій житлової забудови.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України ділянка буде віднесена по категорії земель - до житлової та громадської забудови (код категорії - 200, згідно з додатком №3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051); по функціональному призначенню - до земель громадського використання.

Код цільового використання земельної ділянки, згідно з КВЕД ДК 009:2010 — 96.03 (організування поховань і надання суміжних послуг).

Код цільового використання земельної ділянки, згідно з КВЦПЗ — 03.12 (для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування).

Код цільового використання земельної ділянки, згідно з УКЦВЗ — 1.12.9 (землі іншого громадського призначення).

Код згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) - 009.02 (пасовища), 015.02 (землі під кладовищами, крематоріями, меморіальними комплексами та пам'ятками, скотомогильниками).

Згідно п. 3.2 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 року №28, відведення земельної ділянки під кладовище підлягає погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Даним проектом, відповідно до ст.ст. 92, 116, 123, 186, 1861 Земельного Кодексу України передбачено відвести комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" земельну ділянку в постійне користування площею 4.0000 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне у Лівобережному районі м. Маріуполя Донецької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення Маріупольської міської ради (т.1, а.с.36-38).

Згідно висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №99/41-16 від 04.11.2016 року, управлінням Держгеокадастру у м. Маріуполі Донецької області погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне у Лівобережному районі м. Маріуполя Донецької області за умовами дотримання вимог: - Земельного кодексу України; Закону України "Про охорону земель"; Закону України "Про державний земельний кадастр". Згідно пунктів 13,14 вказаного висновку Держгеокадастру у м.Маріуполі Донецької області, пропозиції та зауваження до проекту землеустрою відсутні (т.1 а.с.51).

У висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №06-03-07/103-05 від 09.11.2016 року зазначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, передача (надання) земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється (т.1 а.с.52).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №10-5-0-222-1568/2-17 від 20.02.2017 року, до головного управління проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж м. Маріуполя Донецької області для внесення до Державного земельного кадастру меж адміністративно-територіальних одиниць у порядку, передбаченому п. 91-95 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ України від 17.10.2012 року №1051, не надходив, відповідні відомості Державного земельного кадастру залишилися без змін.

Також в листі зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1423682200:04:000:2003, відповідно до даних Національної кадастрової системи (програмного забезпечення Державного земельного кадастру) її формування (визначення земельної ділянки як об’єкта цивільних прав), відбулося під час її державної реєстрації 13.10.2016 року, після прийняття постанови Верховної Ради України 20.05.2015 року №457-VІІІ, тому розташована вона в межах міста Маріуполя Донецької області (т.1, а.с.99-100).

В подальшому, Маріупольською міською радою було прийнято рішення від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне у Лівобережному районі міста Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" із земель запасу сільськогосподарського призначення в постійне користування земельну ділянку кадастровий номер 1423682200:04:000:2003) площею 4,0 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища для поховання та під поховання померлих мешканців села Виноградне, села Піонерське, села Приморське. які знаходяться у віданні Виноградненської сільської ради) в районі села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя (т.1, а.с. 35).

В даному рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі звернення комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", керуючись статтями 92, 124, 134, 1861 Земельного кодексу України, статтями 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Також, в рішенні зазначено, що для комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4.0 та для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) з районі села Виноградне в Лівобережному районі міста.

За даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 06.02.2017 року була проведена державна реєстрація права, (номер запису про інше речове право №1847605), вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1423682200:04:000:2003, площею 4 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища), адреса: Донецька область, Волноваський район, с.Виноградне; землевласником є Маріупольська міська рада Донецької області; правокористувачем є Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" (т.1, а.с.63-64).

Підставою внесення запису до Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2017 року №1847605 є рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33794841 від 10.02.2017 року, ОСОБА_5, юридичний департамент Маріупольської міської ради, Донецька область.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області звернувся до суду першої інстанції із позовом до відповідача-1: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, до відповідача-2: Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", м.Маріуполь Донецької області про:

- визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств";

- скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33794841 від 10.02.2017 року, а саме - права постійного користування (інше речове право) земельною ділянкою із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003 за Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств";

- зобов’язання Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 1423682200:04:000:2003) площею 4,0 га, вартістю 139425,72 грн. в районі села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя в землі запасу Маріупольської міської ради Донецької області.

При розгляді заявлених в цій справі позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Отже, прокурор вправі пред’явити позов в інтересах держави як в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, так і самостійно в разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

В обґрунтування представництва порушення загрози порушення інтересів держави прокурором зазначено наступне.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За приписами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе всі нормативно-правові акти у сфері земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Надаючи земельну ділянку сільськогосподарського призначення у постійне користування під розміщення кладовища міськрада порушила законодавчо визначену процедуру, зокрема, не отримала спеціального погодження у місцевих установах державної санітарно-епідеміологічної служби, за відсутності генерального плану та плану зонування території, на якій планується розмістити та побудувати кладовище, не погодила таке будівництво та розміщення із місцевою територіальною громадою Виноградненської селищної ради, до складу якої входить три села. За таких обставин використання земельної ділянки без відповідних погоджень та за відсутності містобудівної документації може призвести до порушень вимог земельного, екологічного законодавства та законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Враховуючи наведене, з огляду на той факт, що Маріупольська міська рада у цій справі є відповідачем, жодні інші органи державної влади та місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо оскарження рішень Маріупольської міської ради, прокурор набуває у цій справі статусу позивача та діє в інтересах держави та Українського народу в особі територіальної громади міста Маріуполя як власника земель комунальної власності, від імені та в інтересах якої має право розпоряджатися Маріупольська міська рада в межах визначеної території.

При цьому, звертаючись до місцевого господарського суду, прокурор зазначив себе позивачем, з огляду на відсутність у жодного органу державної влади або місцевого самоврядування повноважень щодо оскарження рішень Маріупольської міської ради.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірності подання Маріупольською місцевою прокуратурою №2 Донецької області позову до відповідача-1: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, до відповідача-2: Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", м.Маріуполь Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно із ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтями 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. "а" ч.2 ст.92 Земельного кодексу України).

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

За змістом ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вже зазначалось вище, рішенням Маріупольської міської ради від 08.04.2016 року №7/6-328 Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,0 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-експертна фірма "Землі Приазов’я" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) з районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області.

У висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №06-03-07/103-05 від 09.11.2016 року зазначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, передача (надання) земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується Маріупольською міською радою, план зонування або детальний план території села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя, де розташована земельна ділянка із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003, відсутній.

Посилання апелянта на необов’язковість наявності плану зонування або детального плану території, з огляду на той факт, що земельна ділянка площею 4,0 га. для обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) в районі села Виноградне в Лівобережному районі м. Маріуполя комунальному підприємству «Комбінат комунальних підприємств» надавалась для функціонування вже існуючого кладовища, а не з метою будівництва або реконструкції будівель і споруд, не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції зважаючи на наступне.

За змістом 3 Закону України "Про поховання та похоронну справу", правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу", органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання.

Статтею 5 Закону України "Про поховання та похоронну справу", визначено, що державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються, зокрема, з обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань.

Частинами 1, 2 ст.23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

За змістом ст. 1 Закону України "Про основи містобудування", містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

За змістом ч.ч. 1, 2, 6 ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об’єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

В ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" зазначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", об’єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов’язаного комплексного розміщення основних об’єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об’єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об’ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об’єктів будівництва, що визначаються відповідно до: у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (селищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні. Об’єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що використання земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (розміщення кладовища) відноситься до містобудівних потреб, та як наслідок потребує наявність плану зонування або детального плану території.

Крім того, згідно п. 4.7. висновку Управління Держгеокадастру у м.Маріуполі Донецької області щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №99/41-16 від 04.11.2016 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі або споруди.

В той же час відповідно до п. 1.1. Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 (далі - Порядок), для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Згідно з п. 1.5. Порядку на території місць поховань розміщують: господарський двір, на якому розташовують допоміжні будівлі; будівлі, призначені для проведення громадських панахид: Будинки трауру, ритуальні майданчики тощо; водопостачання для поливання зелених насаджень, шахтні колодязі, вода яких передбачена для технічних потреб відвідувачів та персоналу, а в разі їх відсутності використовують ємкості для води; освітлення; спеціальні місця для розміщення контейнерів зі сміттям тощо; каналізовані громадські туалети з радіусом обслуговування 0,5 км; при відсутності каналізації - туалети з водонепроникним вигрібом, до якого забезпечено вільний під'їзд асенізаційного транспорту.

Територія місць поховань може бути використана для поховання померлих тільки після завершення всіх будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією (п.1.3 Порядку).

Відповідно до п. 2.1. Порядку уведення кладовища в експлуатацію дозволяється тільки після виконання всіх робіт, передбачених проектом, і прийняття закінченого будівництва.

За таких обставин, функціонування кладовища в силу вищевказаних правових норм, передбачає спорудження на території кладовища відповідних будівель та споруд, що зумовлює необхідність дотримання відповідними особами вимог законодавства, що регулює відносини в сфері містобудівної діяльності.

Крім того, наявні в матеріалах справи документи (експлікації земельних угідь, схеми розміщення спірної земельної ділянки, план встановлення меж земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, тощо), свідчать, що земельна ділянка під кладовищем займає лише 1,5793 га.

В той же час, оспорюваним рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 вирішено надати Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" в постійне користування земельну ділянку загальною площею 4,0 га., що також свідчить про наміри подальшого розширення кладовища, будівництва нових об’єктів, а не лише обслуговування вже існуючого кладовища площею 1,5793 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

З огляду на встановлену законодавчу заборону, відсутність плану зонування або детального плану території села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя, де розташована земельна ділянка із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003, в світлі положень ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", унеможливлює передачу вищевказаної земельної ділянки комунальної власності у постійне користування Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств".

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств".

Що стосується посилань прокурора на той факт, що Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" не зверталось до Маріупольської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення в порядку ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, то вказані доводи були обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом, з огляду на наявність в матеріалах справи листа Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" від 29.01.2015 року №65, який було направлено начальнику Управління земельних відносин Маріупольської міської ради.

Крім того, прокурором заявлялись позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради №33794841 від 10.02.2017 року, а саме – права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003 за Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" та зобов’язання Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" повернути до Маріупольської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423682200:04:000:2003, площею 4,0 га., вартістю 139 425,72 грн. в районі села Виноградне у Лівобережному районі міста Маріуполя в землі запасу Маріупольської міської ради Донецької області

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ст. 26 вищезазначеного Закону, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015 року №835-VIII набувають виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 06.02.2017 року була проведена державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1423682200:04:000:2003, за Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств", на підставі рішення юридичного департаменту Маріупольської міської ради про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33794841 від 10.02.2017 року.

Зважаючи на той факт, що рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" визнано судом незаконним та скасовано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33794841 від 10.02.2017 року, а саме - права постійного користування (інше речове право) земельною ділянкою із кадастровим номером 1423682200:04:000:2003 за Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств".

Наявність факту визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.01.2017 року №7/15-1183 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі села Виноградне в Лівобережному районі міста Комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" та скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33794841 від 10.02.2017 року, зумовлює задоволення похідних позовних вимог прокурора про зобов’язання Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" повернути до Маріупольської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1423682200:04:000:2003.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, про що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

Судова колегія апеляційної інстанції, також вважає за необхідне зазначити, що Маріупольська міська рада, як розпорядник спірної земельної ділянки, не позбавлена права передавати останню в постійне користування відповідним землекористувачам, в той же час рішення щодо її передачі є передчасним, з огляду на відсутність всіх необхідних документів, які передбачені діючим законодавством України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017 року у справі № 905/730/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2017 року у справі №905/730/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.09.2017 року у справі №905/730/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 16.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2018 року).