Рішення № 73696729, 26.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року Справа № 915/207/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

без виклику сторін

розглянувши справу № 915/207/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Партс”,

02222, вул. Закревського, 16, м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС”,

54058, АДРЕСА_1;

про стягнення основного боргу, процентів за користування коштами, суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та пені, а всього грошових коштів у сумі 46908 грн. 82 коп. за договором поставки від 22.05.2017 № 11354-15/2017, –

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ОСОБА_1 Партс” пред’явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 46908 грн. 82 коп., із яких: 26405 грн. 56 коп. – основний борг; 16850 грн. 18 коп. – пеня; 1027 грн. 73 коп. – 12 % річних; 1256 грн. 83 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 1368 грн. 52 коп. – проценти за користування товарним кредитом, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” у період 7 жовтня - 10 листопада 2017 року грошових зобов’язань за укладеним між ними договором поставки від 22.05.2017 № 11354-15/2017 (далі – договір), а саме, зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку нараховано у спірних сумах пеню та проценти річних на підставі п.п. 5.2-5.3 договору, а також нарахування індексу інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та процентів за користування чужими грошами коштами на підставі ст.ст. 536, 694 та 1048 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 13.03.2018 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” правом подання відзиву на позовну заяву та іншими правами відповідача не скористалося, при цьому поштове відправлення з ухвалою від 13.03.2018, направлене відповідачу, повернено до суду поштовим відділенням у зв’язку із закінченням строку зберігання.

Суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження в даній справі, так як указану вище ухвалу направлено на адресу, за якою ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч .5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір, за яким ТОВ “ОСОБА_1 Партс” (постачальник) зобов’язалося в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” (покупцю) товар – запчастини та експлуатаційні матеріали, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження, загальні кількість, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки яких визначаються в рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених законодавством документах на товар, які є невід’ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару, а також надавати шино-монтажні послуги, а покупець – приймати товар та оплачувати його шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу (в такому випадку термін відстрочення зазначається у накладній і товар має бути оплаченим не пізніше останнього дня відстрочення включно) (п.п. 1.1, 1.2, 2.3, 3.1 договору).

Ціни на товар вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару (п. 2.4 договору).

Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника або з моменту передачі товару постачальником перевізнику (п.п. 2.5.1, 2.5.2 договору).

Товар, за домовленістю сторін, продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення зазначається у накладній (п.2.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017, а якщо протягом 1-го місяця до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік (п.п. 8.2, 8.4 договору).

За твердженнями позивача, договір діє й на даний час.

На виконання умов договору ТОВ “ОСОБА_1 Партс” у період 7 жовтня - 10 листопада 2017 року поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: від 07.10.2017 № SI0000866050 на суму 2357 грн. 28 коп.; від 20.10.2017: № SI0000881252 на суму 3334 грн. 50 коп., № SI0000881371 на суму 854 грн. 58 коп., № SI0000882311 на суму 2505 грн. 84 коп., від 26.10.2017 № SI0000890079 на суму 1044 грн. 54 коп.; від 07.11.2017: № SI0000904450 на суму 3072 грн. 90 коп., № SI0000904786 на суму 8511 грн. 36 коп.; від 09.11.2017 № SI0000908523 на суму 5362 грн. 74 коп.; від 10.11.2017 № SI0000909787 на суму 4621 грн. 44 коп., а всього, з урахуванням повернення відповідачем товару вартістю 259 грн. 62 коп. за документом від 09.11.2017 № 2, на суму 31405 грн. 56 коп.

Отримання товарів за вказаними видатковими накладними підтверджується підписами та печаткою ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС”, а отримання повернення товару за документом від 09.11.2017 № 2 від відповідача підписами та печаткою ТОВ “ОСОБА_1 Партс” .

У зазначених видаткових накладних передбачено порядок їх оплати, а саме: “передоплата”, - що узгоджується з п.2.3 договору.

На оплату товарів позивачем виставлено ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” рахунки, а саме: від 07.10.2017 № S0002283532 на суму 2357 грн. 28 коп.; від 20.10.2017: № S0002309651 на суму 3334 грн. 50 коп., № S0002312542 на суму 854 грн. 58 коп. та № S0002309590 на суму 2505 грн. 84 коп.; від 26.10.2017 № S0002327383 на суму 1044 грн. 54 коп.; від 07.11.2017 № S0002356779 на суму 3072 грн. 90 коп. та № S0002356642 на суму 8511 грн. 36 коп.; від 09.11.2017 № S0002364461 на суму 5362 грн. 74 коп.; від 10.11.2017 № S0002365399 на суму 4621 грн. 44 коп. Ці рахунки виставлено в день поставки, що випливає із змісту видаткових накладних, у яких зазначені рахунки вказано.

Відповідачем оплачено поставлений товар частково у сумі 5000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ “ОСОБА_1 Партс” за 20.12.2017. За твердженнями позивача, решту вартості товару, яка складає суму 26405 грн. 56 коп., відповідачем не оплачено й дотепер.

Укладений сторонами договір містить елементи договорів поставки та надання послуг.

Цивільним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 901 ЦК України).

За договором за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” грошових зобов’язань щодо оплати поставлених за договором товарів, унаслідок чого утворився основний борг у загальній сумі 26405 грн. 56 коп., а тому вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими.

Суд визнає обґрунтованими вимоги й про стягнення з відповідача нарахувань у визначені позивачем періоди прострочення виконання грошових зобов’язань на суму основного боргу, а саме:

- пені, на підставі п.5.2 договору;

- індексу інфляції, на підставі п.5.2 договору та ч.2 ст.625 ЦК України.

Так, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Цивільним законодавством визначено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України). Неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі сторони визначили, зокрема, що у разі прострочення платежу за поставлений товар більше 3-х календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та на підставі ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п.п.5.2, 5.3 договору).

Суд погоджується з наведеними у позовній заяві розрахунками пені за прострочення сплати сум основного боргу в період 16.10.2017-06.03.2018 в загальній сумі 16850 грн. 18 коп., та нарахувань на суми основного боргу в період прострочення індексу інфляції, встановленого у листопаді 2017 року-лютому 2018 року в загальній сумі 12156 грн.83 коп., а тому ці суми вимог підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ “ОСОБА_1 Партс” про стягнення з ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” штрафу в сумі 1027 грн. 73 коп. та процентів за користування товарним кредитом, суд приходить до такого.

В обґрунтування вимог про стягнення штрафу позивач послався на п. 5.3 договору, яким передбачено, зокрема, що у разі прострочення виконання грошового зобов’язання боржник сплачує штраф у розмірі 12 % річних від простроченої суми.

Суд вважає, що викладені положення договору не мають юридичної сили, тому що п. 5.2 цього ж договору, зміст якого наведено вище, вже встановлено відповідальність покупця у разі порушення ним строків оплати поставлених товарів - у вигляді пені.

Суд вважає, що правила ділового обороту передбачають рівність відповідальності сторін у разі порушення зобов’язань за договором. Таке сторонами закріплено у п. 5.5 договору, яким передбачено, що у разі прострочення постави товару постачальник на вимогу покупця останньому сплачує , зокрема пеню, нараховану на вартість недопоставленого товару за кожний календарний день періоду прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період прострочення.

Більше того, ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вимог про стягнення 3 % річних обґрунтовані положеннями цивільного законодавства, а саме ст.ст. 536, 694 та 1048 ЦК України.

Суд вважає, що таке обґрунтування вимог не відповідає положенням законодавства, на яке позивач посилається.

Так, Цивільним кодексом України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Як викладено вище, поставка товару за спірним договором здійснювалася позивачем не на умовах кредиту з відстроченням чи розстроченням платежу, а на умовах передоплати, що зазначено у видаткових накладених на поставлений товар, тому посилання на положення ст. 694 ЦК України є безпідставними.

Є безпідставними й посилання на положення ст. 536 ЦК України, тому що вони поширюються на фізичних осіб, а юридичним особам відсотки за користування чужими грошовими коштами належить визначити у договорі.

В укладеному сторонами договорі сторони не погоджували розмір сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Що стосується посилань позивача на положення ст.1048 ЦК України, то дія цієї норми стосується відносин позики і не поширюється на відносини поставки товарів.

Ураховуючи викладене, в задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС” штрафу в сумі 1027 грн. 73 коп. і процентів за користування товарним кредитом у сумі 1368 грн. 52 коп. належить відмовити.

Отже, позовні вимоги ТОВ “ОСОБА_1 Партс” підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ “ОСОБА_1 Партс” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 05.03.2018 № 134 у сумі 1762 грн., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Партс” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК-ТАЄРС СЕРВІС”, 54058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 41309398, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Партс”, 02222, вул. Закревського, 16, м. Київ, ідентифікаційний код 37141112, грошові кошти в загальній сумі 44512 (сорок чотири тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 57 коп., із яких: 26405 (двадцять шість тисяч чотириста п’ять) грн. 56 коп. – основний борг; 16850 (шістнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 18 коп. – пеня; 1256 (одна тисяча двісті п’ятдесят шість) грн. 83 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М. Коваль.