Рішення № 73696412, 27.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/2229/18

За позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (вул. Левченка,1, Маріуполь, Донецька область, 87504)

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд.5, К иїв, 03680)

про стягнення 85 381,84 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Без виклику представників учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) про стягнення 85 381,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу збитків при виконанні договору №9631-Є/ЦТЛ-2017/2569 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 14.12.2017, під час перевезення вантажу (втрата та недостача вантажу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 85 381,84 грн. залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Через відділ діловодства суду 15.03.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній усунув недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, керуючись ст. ст. 12, 176, 234, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2229/18; розгляд даної справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України); запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 15.04.2018.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Разом з цим, суд зазначає, що 4.04.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив разом з додатком у вигляді копії відзиву у даній справі. Від відповідача у справі відзив до матеріалів справи до суду надіслано не було.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - перевізник) та Приватним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (надалі - відправник, одержувач, експедитор, замовник) укладено договір №9631-Є/ЦТЛ-2017/2659 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом даного договору є надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору, за цим договором перевізник зобов'язується доставити прийнятий до перевезення вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу та надані послуги, що пов'язані з цим перевезенням.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується оформленням залізничних накладних відповідно до чинного законодавства (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, перевізник зобов'язаний приймати до перевезення та видавати вантажі замовника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками замовника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього Договору.

За умовами п. 2.2.2 Договору, перевізник зобов'язаний здійснювати розрахунки із замовником на умовах попередньої оплати за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, відповідно до розділу 4 цього Договору та додатків до нього. У строки, встановлені розділом 4 Договору, своєчасно реєструвати податкові накладні у Єдиному державному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН).

У розділах 3 і 4 Договору сторони передбачили вартість послуг та порядок проведення розрахунків за надані перевізником послуги.

Згідно з пунктом 10.6 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання Договору №245/108/16С6, укладеного 01.02.2016 між ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (покупець) та ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (постачальник), згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №53739645 від 07.01.2018 за груповою відправкою на адресу позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) надійшов вантаж - кокс доменний, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД», м. Авдіївка.

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (надалі - Правила), накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2018 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці були складені комерційні акти: №485604/29 про нестачу вантажу в вагоні №59955229 в кількості 1450 кг.; №485604/30 про нестачу вантажу в вагоні №56214745 в кількості 1600 кг.; №485604/31 про нестачу вантажу в вагоні №53138285 в кількості 2550 кг.; №485604/32 про нестачу вантажу в вагоні №53546784 в кількості 3500 кг.; №485604/33 про нестачу вантажу в вагоні №60456860 в кількості 2800 кг., про що в основній накладній №53739645 від 07.01.2018 була зроблена відповідна відмітка.

У комерційному акті №485604/29 зазначено, що: «Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300-400мм «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією повздовжньою смугою вздовж вагона. Над 1-2 люками з правого боку присутня виїмка розміром 2800 мм х 800 мм х 200 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон у технічному стані справний».

У комерційному акті №485604/30 зазначено, що: «Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300-400мм «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією

повздовжньою смугою вздовж вагона. Над 6-7 люками з правого боку по руху поїзда присутня виїмка розміром 2700 мм х 600 мм х 200 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон у технічному стані справний».

У комерційному акті №485604/31 зазначено, що: «Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500мм «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією повздовжньою смугою вздовж вагона слабко виражена. Над 2-5 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 600 мм х на ширину вагона х 600 мм - 800 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон у технічному стані справний».

У комерційному акті №485604/32 зазначено, що: «Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500мм «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією повздовжньою смугою вздовж вагона слабко виражена. Над 3-7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 7500 мм х на ширину вагона х 600 мм - 800 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон у технічному стані справний».

У комерційному акті №485604/32 зазначено, що: «Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500мм «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією повздовжньою смугою вздовж вагона слабко виражена. Над 1-4 та 6-7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 3000 - 6000 мм х на ширину вагона х 600 мм - 800 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон у технічному стані справний».

Згідно ст.2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 85 381,84 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому порядку всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №9631-Є/ЦТЛ-2017/2659 від 14.12.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи (накладна № 53739645 від 07.01.2018) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Маріуполь-Сортувальний..

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Зазначені вище норми кореспондуються з нормами статтей 920 та 924 Цивільного кодексу України.

Так статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані у вищевказаних комерційних актах, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу (кокс доменний) в процесі перевезення.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №485604/29 від 09.01.2018, №485604/30 від 09.01.2018, №485604/31 від 09.01.2018, №485604/32 від 09.01.2018 та №485604/33 від 09.01.2018, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копії: платіжних доручень № 4500013760 від 06.02.2018, № 4500010798 від 07.02.2018, № 4500000778 від 07.02.2018, № 4500012752 від 07.02.2018; реєстрів оплачуваних рахунків до даних платіжних доручень та рахунка-фактури № 91857231 від 07.01.2018.

Крім того, позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси всіх інших вантажів (не поіменованих у п. 27 Правил видачі вантажів, адже наведений перелік є вичерпним).

Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку - маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Відповідно до п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором №245/108/16С6 виконав у повному обсязі, оплативши згідно реєстрів оплачуваних рахунків виставлений вантажовідправником рахунок-фактуру № 91857231 від 07.01.2018 у відповідності до платіжних доручень № 4500013760 від 06.02.2018, № 4500010798 від 07.02.2018, № 4500000778 від 07.02.2018, № 4500012752 від 07.02.2018.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 114 (п.п.а) Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість недостачі у вагоні №59955229 з урахуванням ПДВ становить:

Сертифікат якості на даний вагон №20324

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі №91857231 згідно сертифіката якості №20324 становить 206,250 т.

Вартість 1 тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 1 884 130,83 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 206,250 т. = 10 962,21 грн.

Вага згідно документа в полувагоні №59955229 - 41400 кг Фактично виявилося - 39950 кг. Недостача - 1450 кг.

41400 кг х 2 % (природні втрати) = 828 кг. вага полувагона з урахуванням природних втрат.

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 1450 кг - 828 кг = 622 кг

10 962,21 грн. х 0,622 т. = 6 818,49 грн.

Вартість недостачі у вагоні №56214745 з урахуванням ПДВ становить: Сертифікат якості на даний вагон №20324

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі №91857231 згідно сертифіката якості №20324 становить 206,250 т.

Вартість 1 тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 1 884 130,83 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 206,250 т = 10 962,21 грн.

Вага згідно документа в полувагоні №56214745 - 40450 кг. Фактично виявилося - 38850 кг. Недостача - 1600 кг.

40450 кг х 2 % (природні втрати) = 809 кг. вага полувагона з урахуванням природних втрат.

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 1600 кг - 809 кг = 791 кг

10 962,21 грн. х 0,791 т = 8 671,11 грн.

Вартість недостачі у вагоні №53138285 з урахуванням ПДВ становить: Сертифікат якості на даний вагон №20323

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі №91857231 згідно сертифіката якості №24323 становить 126,800 т.

Вартість 1 тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 1 167 246,36 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 126,800 т = 11 046,49 грн.

Вага згідно документа в полувагоні №53138285 - 42300 кг. Фактично виявилося - 39750 кг. Недостача - 2550 кг.

42300 кг х 2 % (природні втрати) = 846 кг вага полувагона з урахуванням природних втрат.

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 2550 кг - 848 кг = 1704 кг

10 046,49 грн. х 1,704 т = 18 823,22 грн.

Вартість недостачі у вагоні №53546784 з урахуванням ПДВ становить: Сертифікат якості на даний вагон №20323

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі №91857231 згідно сертифіката якості №24323 становить 126,800 т.

Вартість 1 тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 1 167 246,36 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 126,800 т = 11 046,49 грн.

Вага згідно документа в полувагоні №53546784 - 40750 кг. Фактично виявилося - 37250 кг. Недостача - 3500 кг.

40750 кг х 2 % (природні втрати) = 815 кг вага полувагона з урахуванням природних втрат.

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 3500 кг - 815 кг = 2685 кг

11 046,49 грн. х 2,685 т = 29 659,82 грн.

Вартість недостачі у вагоні №60456860 з урахуванням ПДВ становить: Сертифікат якості на даний вагон №20324

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі №91857231 згідно сертифіката якості №20324 становить 206,250 т.

Вартість 1 тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 1 884 130,83 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 206,250 т = 10 962,21 грн.

Вага згідно документа в полувагоні №60456860 - 42350 кг. Фактично виявилося - 39950 кг. Недостача - 2800 кг.

42350 кг х 2 % (природні втрати) = 847 кг. вага полувагона з урахуванням природних втрат.

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 2800 кг - 847 кг = 1953 кг

10 962,21 грн. х 1,953 т = 21 409,20 грн.

Враховуючи наведене, загальна сума збитків, яка виникла у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, становить: 6 818,49 грн. + 8 671,11 грн. + 18 823,22 грн. + 29 659,82 грн. + 21 409,20 грн. = 85 381,84 грн.

Отже, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 85 381,84 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то судовий збір згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (вул. Левченка,1, Маріуполь, Донецька область, 87504, ідентифікаційний код 00191129) збитки в сумі 85 381 (вісімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.04.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко